Можна виділити 3 основні функції макрофагів

1. Захисна - пов'язана із санацією організму від інфекційних агентів, їх продуктів розпаду та імунних комплексів (комплексів антиген-антитіло), реалізується переважно шляхом фагоцитозу;

2. Презентативна (представницька) - полягає в поглинанні (фагоцитозі) антигену з послідуючим його процесингом - деградацією антигену з утворенням його пептидних фрагментів. Далі проходить експресія (власне презентація) фрагментів антигену на мембрані макрофага, але не будь-де, а у комплексі з молекулою HLA II класу яка, уже експресована на мембрані Мф. Такий комплекс – антигенний пептид- HLA II ще називається імуногеном і є необхідною умовою для наступного розпізнання антигенного пептиду антигенрозпізнаючими рецепторами імунокомпетентних клітин (Т-лімфоцитів). Метою презентації є активація Т-лімфоцитів з наступним запуском імунної відповіді.

Забігаючи наперед, зазначимо, що сам презентований антиген не є фактором активуючим Т-лімфоцити. Для успішної ініціації активації Т-лімфоцитів необхідно ще як мінімум 2 сигнали: від взаємодії з молекулою HLAII, який називають II сигналом або костимуляцією та дії таких цитокінів, як ІЛ-12 щодо Т-хелперів 1 типу та ІЛ-4 щодо Т-хелперів 2 типу. Це не тільки сприяє активації Т-лімфоцита, а й визначає який тип імунної відповіді розвинеться – клітинний чи гуморальний відповідно. Відсутність додаткових сигналів може навпаки спричинити анергію чи апоптоз Т-лімфоцитів (наприклад при раку враженими клітинами експресуються ракові антигени, але знижується експресія молекул HLA, що не тільки унеможливлює імунну відповідь, але - й призводить до масової загибелі Т-лімфоцитів за відсутності костимулюючого сигналу, викликаючи вторинний імунодефіцит).

3. Секреторна функція полягає у секреції та екскрекції лізосомних ферментів, цитокінів, інтерферонів, згортаючого фактора та різних радикалів, про які згадувалося вище. Ми хочемо звернути увагу на такі важливі фактори, що виділяються Мф, як ІЛ-1, ІЛ-12, інтерферони a і b, фактор некрозу пухлинa. Особливу увагу заслуговує ІЛ-1, головна роль якого полягає в стимуляції Т-хелперів та індукції їх до синтезу ІЛ-2, який індукує попередники В-лімфоцитів до їх диференціації і підсилює їх проліферацію та секрецію імуноглобулінів (антитіл). Окрім того він є потужним прозапальним цитокіном, що значно посилює захисні запальні реакції організму. Фактор некрозу пухлин (ФНП) - цитокін, що секретують фагоцитуючі клітини, має широкий спектр біологічної активності (клітинна регуляція, імунні і запальні властивості), яка частково збігається з властивостями ІЛ-1 і гама-інтерферону. Є 2 форми ФНП - ФНП-альфа і ФНП-бета - з майже ідентичними властивостями. ФНП проявляє цитотоксичну дію і регуляторний вплив на імунні реакції та запальні процеси; активує лейкоцити до фагоцитозу, а також до секреції інших цитокінів.

і питання будуть розглядатися далі, а в цьому розділі ми детально опишемо механізми фагоцитозу.