Формування елементарних математичних уявлень у дітей третього року життя

Ігри та вправи на сприймання розмірів предметів. Ос­новною формою занять з дітьми цієї вікової групи є ігри з предметами та їх зображеннями. Дітей можна об'єдну­вати по п'ять — сім осіб.

Так, під час гри вихователь пропонує дитині з двох предметів вибрати (подати, принести) більший чи мен­ший. Виконавши завдання, дитина має назвати розмір - предмета (іграшки): «Я приніс велику машину». Після цього вихователь говорить: «А тепер давай у велику ма­шину посадимо великого ведмедика та покатаємо його». Дитина намагається посадити ведмедя в машину, але він не вміщується. «Ведмідь дуже великий, — наголошує ви­хователь. — Він не вміщується в цю машину. Давай ві­зьмемо іншого ведмедя, меншого за цього. Постав їх по­руч, який ведмідь більший, а який менший? Ось цього меншого ведмедя ми спробуємо покатати на великій ма­шині. Яка машина?» — «Велика». — «А ведмедик який?» — «Маленький». —«Молодець! Покатай ведмедика на машині... А тепер давай зробимо для великої машини гараж. Який треба зробити гараж?» — «Великий».— «Справді великий, бо машина велика. Неси будівельний матеріал...»

Слід пам'ятати, що уявлення про розмір формуються в дітей на основі дій, які вони виконують у процесі порівняння. Ці дії виробляють уміння класифікувати, групувати.

Для визначення розміру предмета треба вибрати ета­лон, тобто предмет, з яким порівнюють усі інші предме­ти. Вихователь звертається до дітей. «Усі іграшки будемо порівнювати з лисичкою. Ті, які менші за лисичку, клас­тимемо у коробку, а які більші,— на стіл». З цією самою метою можна провести такі ігри: «Нанизування кілець із зменшуваною послідовністю за розміром», «Складання тримісної мотрійки», «Нанизування великого та малень­кого намиста», «Допоможемо лялькам знайти свій одяг».

Закріпити знання про розміри предметів допоможе розглядання картин, фотографій, ілюстрацій у книжках.

Після розповіді дітям казки «Ріпка» чи «Три ведмеді» можна організувати бесіду за картинкою: «Подивись, яка велика виросла ріпка. Покажи руками, яка вона велика. Ось яка велика! Хто прийшов тяг­нути ріпку із землі? Покажи на картинці дідуся. Він най­більший. Скажи, що дідусь найбільший. Подивись, а хто це на картинці останній прибіг? Мишка велика чи мале­нька? Покажи руками, яка мишка маленька. Так, вона маленька, але допомогла дідусеві, бабусі, онуці, Жучці та котику витягнути ріпку».

Уміння дитини порівнювати предмети за розміром за­кріплюють у процесі їх продуктивної діяльності (ліплен­ня, малювання,- а здебільшого — в самостійних іграх).

Сприймання форм предметів. Для дітей третього року життя є характерним високий рівень сприймання, уваги, пам'яті, мови, уяви, а це дає змогу добирати для них більш складні і цінні для розумового розвитку ігри з ма­тематичним змістом.

Діти дедалі частіше запитують чому, де, коли, навіщо. Ці питання відображають розвинуто-пізнавальну потребу малят.

Дії з предметами, гра, розваги, розглядання малюн­ків, елементи трудової діяльності, спілкування, самооб­слуговування ускладнюються і чітко розмежовуються. З'являються початки зображувальної діяльності (ліплен­ня, малювання, конструювання).

Важливу роль у розвитку дитини цієї вікової групи відіграють групування і порівняння предметів за формою. При цьому використовують як предметну, так і елемента­рну продуктивну діяльність, особливо малювання і скла­дання мозаїки.

На кінець третього року життя дитина має певний до­свід, який використовують при малюванні, особливо за задумом. Ігри позитивно впливатимуть на малят лише тоді, коли проводити їх на різному матеріалі і в різних поєднаннях рухової активності з пірамідками, іграшками, будівлями, малюнками, з виконанням завдань на розріз­нення, здогадування, порівняння.

Діти цієї вікової групи вже вміють орієнтуватися в навколишньому просторі з урахуванням двох якостей — форми і розмірів або форми і кольору.

Так, у грі «Накрий фігуру такою самою фігурою» ді­тям дають картку з намальованими кружечками й квад­ратами двох розмірів (великі й маленькі). Спочатку ви­хователь разом з ними розглядає ці фігурки і загострює їхню увагу на тому, що тут фігурки різні за формою і розміром: «Тут ось яка фігурка, а тут — така. А ці зовсім інші. Ви маєте знайти фішку точно таку, як намальована, і накрити її». На малюнку всі фігури сині, а фішки всі червоні, щоб було краще видно, яка ще залишилася не накритою.

Це завдання можна виконувати й послідовно: спочат­ку накрити всі кружечки, а потім — усі квадрати. Перші два-три рази діти потребують допомоги, а потім викону­ватимуть завдання самостійно.

Можна провести гру-заняття «Нанизування намиста різного розміру». Намисто виготовляють з дерева, глини або з ягід та насіння (гороху, горобини, квасолі). Звича­йно, йдеться про умовне нанизування. На клаптику папе­ру проводять лінію, вигнуту донизу. На неї малята ви­кладають намисто, не чергуючи його за формою.

Діти третього року життя люблять гратися з глиною та піском. З піску вони «печуть пиріжки», а з глини роб­лять іграшки: печиво, млинці, грибки, піраміди та ін. Ви­хователь допомагає їм, поступово навчаючи їх робити це самим. При цьому діти розуміють, що кулька кругла, па­личка довга і водночас кругла тощо. Якщо з малятами займатися систематично, до трьох років у них розвива­ються здібності до навчання. Це видно з того, що діти уважно прислуховуються до пояснення вихователя, сте­жать за його показом і легко його відтворюють.

В іграх-заняттях з будівельним матеріалом діти мо­жуть накладати одні деталі на інші, викладати їх у ряд, розуміють призначення будівель, зводять складніші бу­дівлі з великої кількості будівельного матеріалу різної форми. Так, вони будують «доріжку для ляльки», «кім­нату мотрійці», «канапу для ведмедика», «крісло для ко­тика», «садибу з парканчиком», «хатку для песика».

Слід зазначити, що перед тим, як будувати щось, тре­ба розглянути будівельний матеріал. Діти цієї вікової " групи можуть назвати кубик, цеглинку, дах тощо.

При зведенні будівлі малюки використовують сюжетні іграшки. Це підвищує їхній інтерес до заняття.

Іграшки вихователь може зробити й сам разом з малятами. Для дітей цієї вікової групи добре виготовляти іграшки з поролону (модулі). Ці іграшки легкі, тому ма­лята їх можуть переносити, лягати й сідати на них. Во­ни м'які і якщо дитина впаде на них, то не заб'ється. Ба­гато радощів принесе малюкам велика, як на їхній зріст, піраміда-крутилка. Вона має складатися з трьох-п'яти поролонових кілець і верхівки, обшитих кольоровою син­тетичною тканиною. Як з нею можна гратись? Спочатку за допомогою вихователя, а потім і самостійно дитина розбирає і складає піраміду. Знімаючи кожне кільце, ви­хователь має назвати, якого воно кольору, форми, узяти дитину за руку і її пальчиком обвести по краю кільця, порівняти кільця за розміром.

Призначення піраміди не тільки в тому, щоб дитина її складала і розбирала. Можна взяти одне, з кілець, по­ставити його на ребро і легко штовхнути, покотити. До цієї гри залучають інших дітей або когось з дорослих. Во­ни можуть підхопити кільце й відштовхнути його назад. Кільце кругле, воно котиться.

Піраміду легко перебудувати в крутилку для ляльок. Для цього треба розібрати піраміду, відкласти найбіль­ше й найменше кільця. А кільця, що залишилися, надіти в тій послідовності, в якій збирають піраміду. До диска великого кільця необхідно пришити ґудзики, пристібнути до них петельки й надіти кільце ґудзиками донизу. Потім надіти найменше кільце. Крутилка готова! Диск найбі­льшого кільця виступає з-під маленького. На цей виступ і ставлять іграшки для крутилки.

Таким чином, різноманітна діяльність малюків дасть змогу підготувати їх до більш систематичного й повного ознайомлення з формою предметів.

Формування знань про кількість. З перших кроків на­вчання важливо показати дитині відношення між понят­тями «один» і «багато», виробляти в неї навички відтво­рювати ці відношення в мові. Вихователь ставить на стіл одну мотрійку і три-чотири кубики, пропонує малюкові сказати, яких предметів тут багато, а який — один.

У процесі виконання різноманітних вправ треба нав­чити дітей розуміти запитання: «Скільки?» (Скільки ста­ло? Скільки залишилося? Яких іграшок менше, більше?). Коли вони навчаться розрізняти та порівнювати один і багато предметів у спеціально заданих умовах, можна використовувати природні групи предметів: посуд у буфе­ті, книги на полиці, іграшки в куточку.

Прибираючи іграшки, вихователь пропонує дітям по­ставити в ряд собачку, котика, мишку і звертається до них із запитанням: «Скільки їх?»—«Багато». На ван­тажній машині підвозить кубики і порівнює їх за кіль­кістю з іграшками: «Давайте роздамо кубики всім іграш­кам по одному: собачці — один кубик, котику — один, мишці — один. Усім по одному». Потім збирають кубики на машину. Збирають по одному кубику, і множина росте на очах у дітей. Вони переконуються, що на машині зно­ву багато кубиків, а у іграшок — жодного.

На прогулянці також можна звернути увагу дітей на те, що берізок багато, а верба — одна; лавок багато, а пісочниця одна. Вихователь пропонує одному з дітей при­нести одну гілочку (шишку, листочок, камінчик), ще од­ну і ще одну. Об'єднує їх і ставить запитання: «Скільки стало?» — «Багато».

Можна з дітьми пограти в гру «Вгадай, скільки». Які-небудь дрібні предмети (наприклад, ґудзики) вихователь затискає в руці і пропонує одному з малюків угадати, скільки там сховано. Щоб відповісти, користується сло­вами «один» і «багато», «жодного». Наприклад, заховано один ґудзик, а дитина говорить, що там багато. Дорослий розпрямляє долоню, показує ґудзик і запитує: «Скіль­ки?», спонукаючи дитину до відповіді: «Один».

Готуючись міняти воду в акваріумі, можна, спочатку спостерігаючи з дітьми за рибками, запитати їх: «Скіль­ки рибок плаває в акваріумі?» — «Багато».— «А тепер нам треба відсадити рибок у тазок». Пропонує дітям спо­чатку відсадити одну рибку. «Скільки рибок ти спій­мав?»— «Одну». — «А скільки рибок я спіймала?» — «Теж одну». — «А тепер одну рибку спіймає Льоша, од­ну—Іринка. Скільки всього стало рибок у тазку?»— «Багато».

Під час прогулянки можна запитати в дітей: «Скіль­ки квітів росте на клумбі?» — «Багато». — «А скільки ме­теликів сидить на квітці?» — «Один».

Накриваючи на стіл, вихователь одному з малюків доручає розставити посуд: всім по одному блюдечку, по одній чашці й по одній ложці. Далі запитує: «Скільки бу­ло в тебе посуду?» — «Багато». — «А всього на столі скі­льки посуду?» — «Багато». Як правило, ці доручення ді­ти виконують з великим бажанням і інтересом, краще за­пам'ятовують те, що набули в активній діяльності, на конкретних прикладах.

У результаті систематичної роботи діти засвоюють по­чаткові кількісні уявлення, вчаться складати множини з окремих предметів, швидко знаходять навколо себе «один» і «багато» предметів, встановлюють рівність і не­рівність між двома множинами накладанням і прикла­данням, відображаючи свої дії в мові.

Ігри і вправи на орієнтування в просторі. На третьому році життя дитина починає поступово оволодівати словес­ною системою відліку. Безпосереднє пересування до об'єкта для встановлення контакту з ним змінюється спо­чатку поворотом тулуба, а потім — вказівним рухом. Далі на зміну широкому вказівному жесту приходять менш помітні рухи руки; вказівний жест змінюється-легким ру­хом голови і, нарешті, тільки поглядом, зверненим у бік предмета.

Для дитини третього року життя особливе значення мають завдання, пов'язані з розширенням активного сло­вника, що включає «просторову» термінологію. Так, дорослий навчає малюка визначати відстані (далеко, бли­зько) і вживати відповідні терміни. Для цього слід вико­ристовувати механічні іграшки-забавки: жаба, мавпа, за­єць, ведмедик. Вихователь може організувати різні ігри: «Дивіться, діти, пінгвін іде. Він чорний, а груди в нього білі. Який гарний пінгвін. Хочете краще його роздивити­ся? Тоді покличте пінгвіна, щоб ближче до вас підійшов. Скажіть йому: «Підійди ближче». Дивіться — іде. Зупи­нився. Протягни руку, Оленко, дістань його. Із стільця не підіймайся. А чому ти його не дістанеш? Так, він далеко від тебе. Поклич ще раз, щоб ближче підійшов. Скажи:. «Ближче, іди, ближче». Знову йде пінгвін. Іде до тебе. Зовсім близько підійшов. Погладь його. А тепер я хочу, щоб він до Льоні підійшов.. Підійди, пінгвінчику, до Льо­ні. Іде пінгвін. Від тебе йде до Льоні. Ось як близько пі­дійшов. І знову повернувся, іде до мене. Усе далі, далі, йде від вас. Зовсім пішов».

У таких іграх дитина дізнається, як визначати прой­дену відстань. Поєднання рухів та слів сприяє засвоєн­ню малюком просторових категорій. Для розвитку в ді­тей навичок орієнтуватися в просторі можна рекоменду­вати такі ігри та вправи. «Обладнаємо ляльці кімнату» або «У ляльки новосілля». Дорослий пропонує дітям роз­містити меблі всередині кімнати, по кутках, збоку і т. д. Біля столу — стільці, на столі — посуд. У грі «Лялька робить зарядку» вихователь подає команди, а дитина разом з лялькою робить зарядку.

Ігри з будівельним матеріалом дають змогу закріпи­ти в дітей знання про напрям і відносне розміщення пре­дметів у просторі.

Орієнтування в часі. На другому-третьому році жит­тя продовжують формувати в дітей навички орієнтувати­ся в часі.. Повсякденне спілкування з дитиною, а особли­во спеціальні заняття з нею, дають змогу ввести спочатку в пасивний, а потім в активний словник її слова, що ха­рактеризують різні часові відрізки: скоро — нескоро, за­раз — потім, день — ніч, сьогодні — завтра, літо — зима і т. д.

Треба зразу сказати, що формувати в дітей часові уяв­лення дуже важко, бо час не можна унаочнити. Він піз­нається в основному опосередковано, через зміст діяль­ності, що наповнює певний часовий відрізок: уночі сплять, зранку ідуть в дитячий садок, а ввечері повертаються до­дому. Але діти другого року життя вже розуміють і пра­вильно використовують дієслова теперішнього, минуло­го і майбутнього часу: ми ходили, йдемо, підемо. Проте уявлення дітей про час різні. Чим більше з дитиною спіл­куються, виділяючи спеціальні слова, що позначають час, тим вищий у неї рівень орієнтування в часі. Важливе зна­чення в цьому має гра.

Так, у грі «Коли це буває?» можна закріпити харак­терні особливості частин доби. Для цього добирають різ­номанітні ілюстрації. При розгляданні їх дитина звертає увагу не тільки на предметну сторону картини, тобто ко­го намальовано чи що намальовано, а й на те, яку пору року чи яку частину доби зображено на картині. Вона за­пам'ятовує, що люди роблять зранку, вдень, увечері, вночі.

Тут можна поставити такі запитання: «Що ти робиш, коли прокидаєшся вранці?», «Що робиш удень?», «Що робить удень твій батько?», «Що робить удень Сашко?» (брат, який вчиться в школі).

Можна грати з дітьми в гру «Що коли ми робимо?». Вихователь пояснює суть гри: «Я запитуватиму вас, коли і що ми робимо, а ви будете відповідати. Гаразд? Після цього я запитую, що ми з вами робимо зараз? — «Гра­ємось». — «А що ми робили до цього?» — «їли». — «А ще що робили?» — «Ходили гуляти». — «А що будемо ми ро­бити, коли пограємось? Куди потім підемо? А що ми бу­демо робити ввечері? А завтра куди підемо?»

Ігри і вправи на орієнтування в часі вимагають бага­торазових повторень. Тут не треба поспішати. Важливо, щоб дитина вживала спеціальні терміни свідомо.

Уявлення про розмір формуються у дітей... року життя на основі..., які вони виконують у процесі.... Ці дії виробляють... класифікувати,....	третього, дій, порівняння, уміння, групувати,
Важливе місце в розвитку дитини цієї вікової групи займають... на групування і... предметів за формою. При цьому використовують як предметну, так і елементарну... діяльність, особливо малювання і... мозаїки.	ігри, співвідношення, продуктивну, складання,
У результаті... роботи діти засвоюють початкові... уявлення, вчаться складати... з окремих предметів, знаходять у навколишній обстановці «один» і... предметів, встановлюють... і нерівність між двома множинами накладанням і..., відображаючи свої дії в мові.	систематичної, кількісні, множину, «багато», рівність, прикладанням.

Запитання і завдання.

1. На конкретних прикладах доведіть значення елементарних уявлень про розмір й форму в розумовому розвитку дітей ранньо­го віку.

2.Розкрийте зміст і обґрунтуйте специфіку формування у дітей раннього віку елементарних математичних уявлень.

3.Проаналізуйте зміст дидактичних ігор, що їх організують з дітьми цього віку, покажіть особливості проведення їх на заняттях і в індивідуальній роботі.

4.Опрацюйте короткі рекомендації для батьків, які стосуються організації математичних ігор з дітьми вдома.

5. Поясніть, чому раннє запозичення слів-числівників з мови до­рослих не є показником математичного розвитку дітей раннього віку.