Структурний аспект

Уважне прочитання та глибоке осмислення змісту оригіналу дає змогу редакторові визначити «плюси» й «мінуси» структурної його побудови.

Багаторічна редакторська практика автора цих рядків засвідчує, як багато подається до видавництв авторських оригіналів з претензією на серйозні наукові монографії, які з боку організації викладу матеріалу не витримують ніякої критики. Розділи таких «монографій» складають здебільшого окремі шматки чорнового лабораторного або архівного матеріалу, неоковирно «зшиті» логічно невмотивованими містками чи відступами. Пояснення цього поширеного й досі в нашій науці явища лежить у кількох площинах: невміння автора логічно мислити, недостатнє вивчення ним проблеми через неповноту зібраного емпіричного матеріалу, непродуманість плану роботи.

Саме з аналізу плану роботи, точніше, внутрішньої побудови складових її частин — вступної, основної та заключної — починається вивчення і вдосконалення структури майбутнього наукового видання. Поліпшити таку структуру можна шляхом:

• систематизації зібраного матеріалу;

• дотриманням приблизно однакового співвідношення обсягу структурних складових тексту (параграфів, розділів, частин);

• чіткого виокремлення в цих складових головного й другорядного;

• строгої логіки викладу;

• написання серйозних узагальнень;

• вироблення самостійних висновків;

виявлення і ліквідації повторів, абзаців чи й цілих сторінок, написаних «не за темою»