 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Редагування творів сучасних письменників
|
|
У цьому блоці видань завдання редактора може виявитися дещо простішим. Надто ж тоді, коли автор наполягає практично не втручатися в текст. Із ствердженням ринкових засад у розвитку сучасної видавничої справи, коли менш талановиті, але амбітні і «пробивні» щодо фінансового забезпечення видання автори дедалі частіше стали з'являтися у видавництвах, це явище набуває загрозливого характеру. У таких випадках, остерігаючись втратити вигідного з фінансової точки зору замовника і з метою убезпечення своєї доброї репутації, видавництво пропонує такому авторові компроміс: на звороті титульної сторінки проставляє фразу «Видається в авторській редакції».
Однак серйозний видавець не стане формувати свій редакційний портфель саме з таких авторів. У більшості випадків редактор знаходить розуміння з автором. Своїми толерантними і водночас професійними зауваженнями й порадами він таки переконує автора в необхідності редакторського опрацювання оригіналу.
Література: Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: Наша культура і наука, 2006. – С. 303 – 318.
ТЕМА 15. РЕДАКТОРСЬКА ПІДГОТОВКА ГАЗЕТНИХ, ЖУРНАЛЬНИХ, РЕКЛАМНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ВИДАНЬ
1. Газетні й журнальні видання.
2. Рекламні видання.
3. Інформаційні видання.
1. Типологія газетно-журнальних (або періодичних) видань включає: газети, журнали, бюлетені, календарі, реферативні збірники, експрес-інформаційні випуски. Щодо жанрів (інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні), то оволодіння ними необхідне для того, щоб на практиці сповна використовувати можливості кожного з них.
Перед редактором постійно стоїть питання: як досягти того, щоб матеріали викликали інтерес читацької аудиторії і запам’ятовувалися. Відомий український історик, книговидавець і редактор Іван Огієнко залишив своєрідні заповіді щодо писання і редагування. Суть їх така: слід писати ясно і просто, зрозуміло навіть для непідготовленого читача; не прагнути писати «інтелігентським» способом, бо він незрозумілий і тільки шкодить.
Редагування газетно-журнальних текстів починається з наскрізного читання, під час якого редактор має оцінити текст із трьох позицій: фактаж, композиція, манера викладу.
В основі журналістського матеріалу є факт (група фактів). Редактор має з’ясувати спочатку суспільну важливість для видання такого факту, його новизну. Якщо про цей факт уже повідомлялося в іншому виданні напередодні, він є застарілим і може лише коментуватися в аналітичному жанрі.
Наступним етапом є рівень коментування фактів автором. Ідеться про глибину і всебічність такого аналізу, наявність різних точок зору, авторську незаангажованість.
Редактор має також перевірити достовірність фактів (точні посади, ініціали, імена героїв, назви політичних організацій, географічні назви, адреси, дати і цифри). Пересторогу має викликати ненадійне джерело отримання факту – політична партія, олігархічне видання тощо, де відповідний фактаж міг з’явитися як замовний.
Щодо композиції, то йдеться про послідовність викладу матеріалу для забезпечення логічного взаємозв’язку та співмірності всіх частин твору. Незавершеність попередньої думки, раптові перескакування від одного факту до іншого без т. зв. «зв'язок», великий вступ і відсутня заключна частина – все це свідчення недоопрацьованого матеріалу саме у структурному плані. Тут насамперед слід з’ясувати, в якому дусі написано текст (описовому, теоретичному чи пояснювальному), і відповідно до цього правити структуру: не завжди можна переставляти частини тексту, скорочувати його. Щодо скорочень, то цю роботу редакторам доводиться виконувати чи не найчастіше (коли матеріал не вміщується на шпальті), іноді видаляючи не абзаци, а лише окремі речення, фрази, а то й слова. Тим більше, якщо текст грішить на багатослів’я. Матеріали інформаційних жанрів потребують наявності інтригую чого зачину (його називають «лід» – від англ. «головний»), без нього стаття буде нудною.
Манерою викладу займається літературне редагування, яке передбачає вдосконалення мови і стилю твору, виправлення наявних граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок. Слід розрізняти явні мовностилістичні помилки, які виходять за рамки нормативних і не зловживати смаковими правками. Позитивними є спроби редактора спрощувати складні конструкції, уникати мало поширених термінів, не пропускати у матеріал невиправданих жанровими особливостями матеріалу жаргонізмів, заїжджених штампів, канцеляризмів. Слід пам’ятати також про принцип «однаковості», тобто однакового підходу до написання скорочень, ініціалів, великих і малих літер, мір величини, географічних назв тощо.
Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 1209 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
