Пакт Ріббентропа-Молотова і західноукраїнські землі

Романовська Катерина, 2-АЛ(11), 2010

Наприкінці 30-х років різко зросла небезпека війни в Європі. Нацистська Німеччина підготувалася до воєнних дій раніше, ніж інші великі держави

23 серпня в Москву прибув міністр закордонних справ Третього рейху Йосип фон Ріббентроп. Володимир Молотов і Йосип Ріббентроп підписали Договір про ненапад. До нього додався таємний протокол, де йшлося про розмежування «сфери обопільних інтересів» у Центральній та Східній Європі. Цей документ дістав назву «Пакт Ріббентропа—Молотова».

Диктатори поділили між собою Польщу. Більша частина її територія опинилася у сфері радянських інтересів. Кордон проходила по лінії рік Нарев, Вісла і Сан.

1 вересня 1939 р. німецький війська перейшли кордон Польщі. Маючи з нею договір та договірні зобов’язання Велика Британія і Франція 3 вересня оголосили війну Німеччині. Почалася Друга світова війна.

З початком війни Йосип Сталін змушений був потурбуватися про ідеологічне виправдання запланованого вторгнення у Польщу. Було можливим лише одне обґрунтування: «визвольний похід» Червоної армії на допомогу населенню Західної України і Західної Білорусії. Тому довелося відмовитися на користь Німеччини від окупації Люблінського і частини Варшавського воєводства. Натомість Сталін домовився з Гітлером про приєднання до СРСР Литви.

17 вересня Червона армія перейшла кордон Польщі. Українці й білоруси з радістю зустріли військо зі Сходу. Двадцять років вони жили надією про визволення від польського поневолення.

Не бажаючи перетворювати радянсько-німецький дипломатичний союз на союз військовий, Велика Британія і Франція погодилися з радянською інтерпретацією нападу на Польщу. Навіть польський уряд обмежився протестами замість оголошення війни.

Червона армія прийшла в 1939 році на Західну Україну, а в 1940 році—в Бессарабію та на Північну Буковину під гаслом возз’єднання західноукраїнських земель з Українською державою у складі СРСР. Пропагандисти підкреслювали, що віднині українці – колишні громадяни Польщі та Румунії – користуватимуться всіма правами в єдиній радянській Україні.

Наприкінці 1939 р. поміщицькі маєтки були поділені між селянами. Майже півмільйона селян Західної України отримали у користування понад мільйон гектарів землі, десятки тисяч коней і корів. Третина селянських господарств, які були найбіднішими, звільнялася від податків.

Проте згодом населення західноукраїнських земель побачило справжнє обличчя тоталітарної держави. За розмахом репресивної політики радянський режим далеко випередив царський. Кількість депортованих вимірювалася сотнями тисяч. Це означало, що десятого жителя регіону було репресовано. Висиляли всіх, хто у майбутньому міг організувати опір владі.

Ілюзії «золотого вересня» швидко розвіялися. Населення західних областей УРСР гостро відчувало ту несвободу, якою огорнув тоталітарний режим кожну людину, даючи їй гарантований мінімум засобів існування.