Масові репресії 30-х років

Осіпчук Юлія, 2-АЛ(11), 2010, Романюк Тетяна, ІІ БЛ 9, 2010

Великою загрозою для Радянської України стала надзвичайно жорстка централізація економічного і культурного життя, її керівництво поступово втратило контроль над власними ресурсами, капіталовкладеннями, розвитком промисловості, сільського господарства, транспорту, системою вищої та середньої спеціальної освіти.
Внаслідок серйозних деформацій політичного розвитку стали можливими всевладдя Сталіна та його оточення, репресії і беззаконня, починаючи з 1928 р. Україною прокотилося кілька хвиль масових репресій. Першою з них стала кампанія боротьби з так званими шкідниками і саботажниками, сигналом до якої стала "шахтинська справа" 1928 р. - судовий процес над інтелігенцією Донбасу за сфабрикованими звинуваченнями у шпигунстві теоретичних актах.

1929р. – створено «трійка» у складі начальника ДПУ, секретаря КПУ та голови територіальної ради для швидкого здійснення правосуддя без суду.
У березні 1930 р. у столиці УСРР Харкові (Київ став столицею Радянської України у 1934р.) почався суд у справі "Спілки визволення України" над трьома десятками вчених, письменників та священиків. Цей, як потім з'ясувалося, безпідставний процес став початком переслідувань творчої інтелігенції. - Лідером СВУ зробили С. Єфремова, В.Чеховського, А. Ніковського.

Мали місце й інші судові процеси - всього їх було близько 100 Жертвами їх стали відомі діячі української культури, митці, вчені. Репресій і переслідувань зазнали близько двохсот письменників України, а 83 емігрували за кордон. Жертвами репресій стали найяскравіші постаті українського національного відродження М. Бойчук, М. Зеров, Л.Курбас, М. Хвильовий, М. Куліш, І. Микитенко та інші.
Із викладеного випливає, що істотною ознакою сталінізму стало надмірне зростання і вплив у суспільстві репресивних органів, використання насильства для придушення інакомислення та створення своєрідної системи залякування.
У 1936 р. було прийнято нову радянську Конституцію. Найвищим органом державної влади віднині стала двопалатна Верховна Рада Союзу РСР. У Конституції було підтверджено право республік на вихід із Союзу, і їх кількість збільшувалася з чотирьох до одинадцяти.
1936-1938 рр. – масовий терор, жертвами якого стали мільйони людей. Всього фізично знищено в часи масової репресії 4,4 млн. людей.

Разом з введенням нових конституційних норм і декларування прав громадян на практиці відбувалося падіння реальної політичної активності та самодіяльності мас. Вибори перетворилися на контрольовану процедуру.
Отже, у політичному житті у 20-30-х роках українське суспільство пройшло складний і суперечливий шлях. Деякі позитивні зміни, з одного боку, і насильство та геноцид українського народу - з іншого.