Прогнозування

Прогноз (греч. Рrognosis) – передбачення.

Прогнозування – це процес розробки прогнозів (науково обгрунтованих думок, висновків про альтернативні шляхи розвитку і можливий стан об'єкту в майбутньому.

Об'єктами прогнозування в стратегічному менеджменті виступають будь-які елементи і процеси макрооточення, галузевого ринку, внутрішнього середовища фірми, наприклад: політична ситуація, рівень попиту, розвитку конкуренції, доходи фірми і т.д.

Метою прогнозування є передбачення розвитку подій в майбутньому і забезпечення готовності керівництва фірми до них.

До принципів прогнозування відносяться:

· системність – взаємозв'язок і підпорядкованість прогнозів розвитку;

· комплексність;

· безперервність – постійне коригування прогнозу по мірі надходження нових даних;

· варіантність – розробка декількох варіантів прогнозів розвитку подій;

· адекватність – облік і оцінка стійких тенденцій реальних процесів;

· оптимальність – можливість вибору найбільш реального варіанту рішень (розвитку подій).

Методи прогнозування розподіляються на декілька груп: експертні, екстраполяції, моделювання, розробки сценаріїв [64].

Експертні методи базуються на знаннях та досвіді фахівців різної кваліфікації (експертів). Приклади експертних методів:

· використання жюрі експертів – виконавців, комісій;

· опитування продавців (дистриб'юторів);

· оцінки покупців (клієнтів)

· метод Дельфи (отримання узгодженої думки експертів);

· огляди і опитування (письмові анкетні опитування, телефонні інтерв'ю, інтерв'ю з персоналом);

· аналітичний метод (логічний аналіз певної ситуації).

Методи екстраполяції полягають у перенесенні тенденцій розвитку подій з минулого в сьогодення і в майбутнє.

Позитивними сторонами екстраполяції є доступність і простота. Недоліком – неможливість враховувати зміни розвитку організації та ділового середовища. Тому екстраполяція застосовується на періоди до 3-5 років організаціями зі стабільною структурою і стабільним зовнішнім середовищем.

До екстраполяційних відносяться методи найменших квадратів, рухомих середніх, експоненційного згладжування.

Методи моделювання відносяться до кількісних методів прогнозування.

Модель – відтворення, зображення, опис, імітації явища, процесу або об'єкту.

В процесі моделювання розробляється імітація динаміки розвитку об'єктів ділового середовища фірми, щоб на її основі прийняти більш оптимальні рішення щодо стратегії розвитку.

До методів моделювання належать прийоми структурного, сітьового, матричного моделювання та інші.

Методи розробки сценаріїв. Сценарій – це опис картини майбутнього, що складається із узгоджених, логічно взаємопов'язаних подій і послідовності кроків, які з визначеною вірогідністю призводять до зпрогнозованого кінцевого стану (образу організації в майбутньому). Сценарії розвитку розроблюються для великих організацій, їх стратегічних бізнес – одиниць, функціональних напрямів діяльності, галузевих ринків. Метод розробки сценаріїв доцільний при виборі місії і цілей організації, визначенні стратегії розвитку. Звичайно розроблюються не один, а декілька варіантів сценаріїв, що дає керівництву можливість вибору самого оптимального з них.

При прогнозуванні використовуються декілька методів розробки сценаріїв [64]:

· метод посилань на поточні тенденції і розробки на їх базі сценаріїв розвитку;

· метод використання діаграм, які дають можливість описати сценарії розвитку об'єктів дослідження;

· метод критичних точок. Прогнозований процес представляють як перелік подій (критичних точок), кожна з яких може змінити хід його розвитку. Тому розроблюється сценарій дій (рішення) з урахуванням різних варіантів повороту подій;

· метод «логіки можливого розвитку» (розроблюються варіанти сценаріїв на основі загальних факторів розвитку);

· матричний метод (якщо при розробці сценарію потрібно розробити прогноз розвитку взаємозв'язаних, але суперечливих подій, зв'язки між ними аналізують у матричній формі).

Процес розробки сценарію складається з декількох етапів.

1) Визначення предмету дослідження і його структуризація.

2) Визначення і структуризація факторів, що впливають на предмет дослідження.

3) Визначення тенденцій розвитку.

4) Розробка і вибір альтернативних сценаріїв майбутнього.

5) Інтеграція вибраних сценаріїв розвитку. Врахування можливих протидіючих подій.

6) Розробка остаточного варіанту сценарію і зниження ступеня ризику можливих втрат.

7) Перенесення сценарію на практичну основу.