Види педагогічного експерименту. Природний експеримент характеризується незамітними для досліджуваних змінами звичайних умов навчання і виховання

Природний експеримент характеризується незамітними для досліджуваних змінами звичайних умов навчання і виховання. В залежності від способу комплектування експериментальних і контрольних груп за їх кількістю, природний експеримент може проводитись у вигляді дослідного уроку (навчання і виховання відбуваються за планом звичайної системи класно-урочних занять) і у вигляді експериментального заняття, які вирішують те або інше експериментальне завдання в тих самих природних умовах навчально-виховного процесу, але з меншою кількістю учнів. Кожна із вказаних різновидностей застосовується в залежності від поставлених завдань. Найцінніші результати можуть бути у тому випадку, коли в експерименті поєднуються обидві різновидності.

Перераховані види експериментів за напрямом бувають: абсолютним або порівняльним. Абсолютний експеримент — ставиться мета пізнати явище без порівняння з іншими явищами, порівняльний - встановити рівень ефективності різних методів навчання, засобів і т.п.

В залежності від прийнятої схеми побудови порівняльні експерименти бувають прямими, перехресними і багатофакторними з декількома рівнями.

Прямий експеримент є найпростішою різновидністю, коли в експериментальних і контрольних групах після проведених серій занять, визначають результативність чинників, які вивчались.

Перехресний експеримент має більш складну побудову, яку схематично можна виразити таким чином:

Етапи Група "А" Група "Б"

Перший експеримент 1 чинник вивчення 2 чинник вивчення

Другий експеримент 2 чинник вивчення 1 чинник вивчення

При необхідності порівняння не двох чинників, а трьох-чотирьох застосовують побудову експерименту за схемою латинського квадрату:

1-2-3-4

2-3-4-1

3-4-1-2

4-1-2-3

Однак, рівень сучасної науки надає можливість вирішити і більш складніші завдання. Так, схема багатофакторного експерименту надає можливість в порівнянні вивчати не тільки ефективність декількох однорідних чинників, але й виявляти залежність між декількома групами диспаратних чинників. Суть подібного експерименту розкривається на даному прикладі. Допустимо, потрібно встановити вплив занять фізичними вправами на організм учнів в залежності від:

а) кількості уроків на тиждень (1 чинник);

б) кількості повторень фізичних вправ на одному уроці (2 чинник);

в) тривалості інтервалу відпочинку між повтореннями на одному уроці (3 чинник). Кожний із трьох диспаратних чинників мав два порівняльних варіанти (рівні): 1) кількість занять на тиждень - "А" або "Б"; 2) кількість повторень на одному занятті - "В" або "Г"; 3) тривалість інтервалів відпочинку між повтореннями на одному уроці - "Д" або "Е".За даною схемою можна визначити, при якому із поєднаних рівнів можна досягнути максимального ефекту для конкретної групи учнів.

Види безпосередньої реєстрації