Аутсорсинг логістичних процесів

1. Поняття аутсорсингу

2. Схеми надання аутсорсингових послуг

3. Рівні логістичного ринку

Лекція

(1) На сучасному етапі все більшої ваги в логістичній практиці європейських підприємств набирає аутсорсинг - передавання права на виконання логістичних послуг сторонній організації (підряднику).

Слово "аутсорсинг" з моменту появи терміна "логістика" трансформувалося: у певному сенсі поняття "аутсорсинг логістики" стало синонімом терміна "логістичні рішення". Можна навіть сказати, що це слово поділило менеджерів логістики у виробничих і торговельних організаціях на прихильників "виведення" логістики назовні і тих, які переконані у великій корисності аутсорсингу логістики для організації, але не знають точно, якій.

Аутсорсинг - передавання іншій компанії (субпідряднику) замовлення на виконання деяких операцій, наприклад, розмі­щення виробництва комплектувальних виробів, виконання певних робіт та інших видів діяльності на "стороні". Такі види діяльності, як прибирання, приготування їжі, охорона вже давно стали предметом аутсорсингу. Аутсорсинг передбачає альтернативу "зробити самому чи доручити комусь?". Всі пропозиції з аутсорсингу можна розділити на три різновиди:

· ІТ-аутсорсинг - офшорне програмування; створення веб-ресурсів; розроб­лення, встановлення, супровід ПЗ; обслуговування техніки сторонніми спеціалізованими компаніями;

· виробничий аутсорсинг - передавання ділянок свого виробництва сторон­нім виробникам. Схему аутсорсингу переважно складають під час організації виробництва. Прикладом такої організації є рекламні агентства, які користуються послугами друкарень або торгові будинки, які купують виноматеріали і розли­вають вина власних марок;

· аутсорсинг бізнес-процесів (АБП) - передавання організації-виконавцю окремих бізнес-процесів, що не є для компанії основними. Серед них - управління персоналом, бухгалтерський облік, реклама, маркетинг, логістика.

На практиці використовують такі схеми надання аутсорсингових послуг:

1) виведення персоналу зі штату, коли компанія-виконавець не підбирає співробітників, а зараховує до штату персонал підприємства-замовника. Переваж­но так чинять у випадку, коли замовник із будь-яких причин вважає доцільним не утримувати співробітників в штаті;

2) лізинг-схема, за якою підприємство-виконавець передає своїх співро­бітників замовнику на відносно тривалий термін - від трьох місяців до декількох років. Зазвичай це практикують у випадках, коли попит на послуги кваліфі­кованого фахівця виникає з певною регулярністю;

3) зовнішнє джерело (власне аутсорсинг) - у цьому випадку замовник передає якусь із своїх функцій компанії-виконавцю, тобто купує послугу, а не працю конкретних працівників. Як правило, на аутсорсинг виводять роботи, які необхідні для підтримки життєдіяльності компанії, але не є профільними для неї. Це можуть бути перевезення, будівельні і ремонтні роботи, бухгалтерія. Ще один варіант зовнішнього джерела - передавання всього комплексу робіт на географічно віддалений об'єкт.

На стратегічному рівні аутсорсинг дає змогу:

§ сфокусувати увагу на основному бізнесі, оскільки послугонадавачі не тільки пропонують підприємству виробництво ідентичного бізнес-процесу, але і супроводжують свою діяльність послугами з обслуговування споживача. Це дуже вагома перевага, особливо якщо врахувати, що сьогодні виробники продають не товар, а блага, пов'язані з цим товаром;

§ гнучко реагувати на зміни на ринку (кризи, дефолта) і усередині компанії (реорганізації, реструктуризації, злиття, поглинання) та ін.

Тактичні переваги аутсорсинга полягають у такому:

· організація дотримується ліміту штатних одиниць, при цьому зберігаючи або збільшуючи свої трудові ресурси;

· організація не втрачає кваліфікованих співробітників, зберігаючи свій штат в аутсорсинговій формі;

· відпадає необхідність у розширенні штату компанії. Послуги аутсорсингу надаються безперервно. Якщо працівник візьме відпустку або захворіє, його обов'язки виконуватиме інший співробітник. Практично повністю зникає залежність від об'єктивних і необ'єктивних причин уповільнення або припинення бізнес-процесів (наприклад, внаслідок внутрішньофірмового психологічного конфлікту тощо);

· аутсорсинг дає змогу працювати за гнучким графіком;

· значною є економія на офісному просторі і зв'язаних з цим витратах;

· компанія не витрачає часу і зусиль своїх співробітників на ведення кадрового діловодства, бухгалтерського і податкового обліку, забезпечення операційних витрат, організацію соціального забезпечення; зменшуються адміністративні і тимчасові витрати з ведення кадрового діловодства, бухгал­терського обліку, складання звітності тощо;

· скорочуються витрати на тимчасове залучення висококваліфікованих фахівців;

· зменшуються витрати на організацію робочих місць, навчання співро­бітників, інформаційну підтримку тощо. За допомогою аутсорсинга фіксовані витрати можна перетворити на змінні. Завдяки аутсорсингу можна частково перерозподіляти інвестиційний капітал у стратегічно важливішу для підприємства діяльність. Компанія припиняє інвестувати засоби в інфраструктуру, а оплачує послуги тільки аутсорсингової організації;

· • надається гарантія професійної відповідальності аутсорсингової компанії;

· аутсорсингова угода є гнучкішою, ніж трудовий контракт із штатним співробітником;

· завдання аутсорсингу можна ускладнити або спростити відповідно до поточних вимог.

Менеджерам, які займаються логістикою самостійно (що у багатьох випадках означає просто управління транспортом або складом), все важче конкурувати із професійними логістичними операторами. Необхідність спеціалізації (адже не можна досягти досконалості в усьому) свідчить на користь аутсорсингу логістики.

(2) Виробники товарів і послуг все більше концентруються на своїх ключових компетенціях, намагаючись непрофільну діяльність вивести в дочірні структури або ж зовсім передати на аутсорсинг. У розвинених капіталістичних країнах теорія вже знайшла відображення в практиці. Переважна більшість вантажовласників вважають за краще купувати у сторонніх компаній послуги з доставки свого товару споживачеві, проведення тарних, маркувальних операцій, а також з управління ланцюгами поставок – вибудовування логістики таким чином, щоб вантаж в максимально короткі строки при мінімальних витратах був доставлений в потрібне місце в потрібній кількості.

В Україні практика ще далека від теорії. Вантажовласники вважають за краще віддавати стороннім компаніям обмежений спектр транспортних послуг, найчастіше – доставку та складування.

Динаміка українського ринку за останні 2-3 роки визначалася не стільки прагненням компаній-клієнтів до оптимізації бізнес-процесів за рахунок аутсорсингу непрофільних напрямків діяльності та залучення до управління ланцюжками поставок логістичних операторів, скільки зростанням потреб у транспортуванні і складуванні вантажів в умовах пожвавлення економіки та збільшення споживчого попиту.

Варто особливо відзначити, що активно розвиваються аутсорсинг, 3PL і 4PL операційна діяльність. Зростає активність логістичного бізнесу. Все більше уваги звертається на аутсорсинг логістичних функцій торговельних і промислових підприємств з вхідного, вихідного, а в ряді випадків і внутрішньовиробничого транспортування, складського зберігання і управління запасами. Компанії-клієнти в усе більшому обсязі будуть передавати спеціалізованим логістичним компаніям функції обслуговування, пов’язані з прогнозуванням, плануванням і контролем над виконанням операцій. Вони планують цілком та повністю зосередитися на основних процесах і ключових компетенціях, які дозволяють їм заробляти гроші.
Висока частка аутсорсингу в сфері вантажоперевезень (більше 90% сукупного вантажообігу по всіх галузях економіки), визначається особливостями формування українського транспортного ринку, а саме:
− у загальному вантажообігу переважають залізничні перевезення по всіх галузях економіки (84%) і монопольне становище на ринку ВАТ «Укрзалізниця», що надає послуги з перевезення вантажів на комерційній основі. Промислові підприємства, що мають власну ж/д інфраструктуру та рухомий склад, здійснюють в більшості випадків транспортування об’ємних вантажів на невеликі відстані, що відбивається в низьких показниках їх вантажообігу;
− морські, повітряні і внутрішні водні вантажоперевезення переважно здійснюються спеціалізованими транспортними компаніями;
Лише в останні роки намітилася тенденція до придбання в лізинг або будівництва власного водного і морського транспорту українськими виробничими компаніями (перш за все нафтовими). Виняток становить автомобільний транспорт. Українські компанії, вертикально інтегровані холдинги і роздрібні мережі, як правило, мають свій власний автомобільний парк, що знаходить відображення у високій частці перевезень вантажів нетранспортних організацій (86% вантажообігу автотранспорту по всіх галузях економіки).

Перспективи розвитку транспортної складової українського ринку логістичних послуг у визначальній мірі залежать від дії наступних факторів:

−Динаміка економічного зростання та споживчого попиту;

− Рівень розвитку транспортної інфраструктури;

У сегменті комплексної логістики, розвиток якого почався лише в останні роки, попит істотно випереджає пропозицію. Підвищення конкуренції очікується лише в середньостроковій перспективі, після введення в обіг нових складських площ і зростання пропозиції послуг зі зберігання та дистрибуції товарів. Аналіз тенденцій логістичного ринку показує, що традиційний ринок транспортно-експедиторських компаній великий, динамічно зростає і надає масу можливостей. Конкуренція на ньому посилюється і, щоб утриматися в цьому сегменті, українським операторам потрібна серйозна концентрація ресурсів. Аутсорсинг логістики тільки зароджується. Згодом він буде рости набагато швидше, але коли почнеться нарощування темпів, сказати важко.

Таким чином, можна помітити, що українські оператори працюють на великому, зростаючому ринку транспортно-експедиторських послуг, а логістичний аутсорсинг до цих пір не переріс рамки ніші. Однак є всі підстави вважати, що в найближчі роки цей ринок буде стрімко розвиватися.
Розвитку контрактної логістики в Україні заважає низький попит на даний вид послуг з боку торговельних і промислових компаній. Відсутність попиту експерти пояснюють нерозумінням керівництвом компаній переваг передачі логістичних функцій спеціалізованим підприємствам, а також – небажанням вантажовласників користуватися послугами сторонніх організацій.

(3) В логістиці діють три положення:

1. Застосування системного підходу для пошуку оптимальних логістичних

рішень.

2. Застосування чотирьох наступних логістичних принципів:

2.1. Принцип інтеграції.

Якщо об'єднувати прості потоки (мають один вид елемента потоку, наприклад, тільки ящики або мішки) в складний, то витрати на управління складним потоком будуть менші, ніж при управлінні кожним простим потоком окремо. Наприклад, необхідно доставити з пункту А в Б вантаж, що складається зі 100 ящиків, 200 мішків, 20 діжок загальною вагою 16 тон. Автоперевізникові більш вигідно використовувати для цього один транспортний засіб вантажопідйомністю 20 тон, ніж транспорт вантажопідйомністю 2 тони, здійснюючи декілька рейсів.

2.2. Принцип оптимальності.

Передбачає ефективне управління запасами в мікрологістичній системі (див. правило кількості, розділ 2.1).

2.3. Принцип синхронізації.

Обумовлює упорядкування руху потоків, а відповідно і їх елементів, в часі. Наприклад, створення розкладу руху пасажирських потягів Південно-Західної залізниці на весняно-літній період, де чітко визначений час прибуття і час відправлення кожного потяга по кожній станції.

2.4. Принцип односпрямованості.

Встановлює перевагу однонаправленого руху потоків у просторі над багатовекторним. Наприклад, якщо пункти А, Б, В розташовані послідовно по одній дорозі, то більш вигідно завезти вантаж по черзі з пункту А (склад) в Б і далі в В по маршруту: А – Б – В – А, ніж скористатись багатовекторною траєкторією: А – Б – А – В – А. Очевидно, що відстань, яка пройдена вантажівкою в першому випадку, буде меншою.

3. Використання в потокових процесах лише спеціального логістичного обладнання, розрахованого на відповідну вагу та габарити елемента потоку. Наприклад, використання в складських ЛО п’ятитонного автонавантажувача

для перевезення і складування палет вагою 0,5 тони невигідно, тому що такий навантажувач має значну власну вагу (для запобігання його перекидання при роботі з п’ятитонним вантажем), що призведе до додаткових витрат пального чи електроенергії.

Логістика в рамках виробничих підприємств може знаходитись на чотирьох рівнях свого розвитку:

1. Нульовий рівень. Коли керівництво виробничого підприємства використовує логістику фрагментарно, в управлінні відсутній системний підхід.

2. Перший рівень. Логістичні знання, а відповідно і логістичні механізми застосовуються лише в одній з підсистем підприємства - постачання або збуту.

3. Другий рівень. Логістичні знання використовуються в двох

вищезазначених підсистемах одночасно: підприємство розглядається як система; досліджується та аналізується мікрологістичний потік.

4. Третій рівень. Відбувається оснащення всіх підсистем підприємства - постачання (ПП), виробництва (ПВ), збуту (ПЗ) і управління (ПУ) спеціальним логістичним обладнанням і підприємство стає ланкою в макрологістичному потоці.