Метод овалів

Методику винайшов Колін Еден і потім постійно удосконалював сам та за допомогою колег. Вона має повну назву «аналіз та розроблення стратегічних опцій». Хоча дуже часто її називають спрощено: метод овалів.

Адаптація методики до стратегічного плану навчального закладу.

Кількість учасників: 7-12 (або декілька груп по 7).

Мета: усвідомлення важливості проблеми та стратегічного завдання:

- зрозуміти проблему, визначивши й класифікувавши ідеї, які її створюють;

- визначити відповідні цілі стратегічної діяльності організації;

- висунути цікаві та корисні концептуальні ідеї розвитку організації;

- сформувати систему адекватних дій.

Обладнання:

1. Ватман.

2. Вирізати овали із світлого кольорового паперу, щоб вирізнялись на білому фоні.

3. Скотч або клей.

4. Маркер для з’єднання овалів.

5. Фломастери для написів.

6. Коректори для виправлень.

7. Безалкогольні напої, фрукти, жуйки, льодяники.

8. Напис на дошці: чітко сформульоване питання для обговорення.

Організаційна логіка

1. Привітати учасників (за необхідністю - представити).

2. Стисло, але дуже зрозуміло й конкретно сформулювати мету семінару та завдання учасників.

3. Надати можливість групі продукувати ідеї на усіх етапах (формулювання проблеми, визначення цілей організації, висунення концептуальних ідей розвитку, розробка системи).

Якщо працює 2-3 групи, то вони спочатку (але поетапно) заповнюють своє стратегічне поле на ватмані, а потім методом «мозкового штурму» ведуть обговорення і формують єдине поле (те, що на дошці).

4. Узагальнити та узгодити остаточні результати.

Поради та вимоги

1. Усі ідеї треба відразу записувати на кольорових фігурках, бо вони можуть загубитись.

2. Ідеї висловлювати та записувати як дії, починаючи із дієслів: зробити, впровадити, сформувати, створити, організувати.

3. Не можна дискредитувати якісь ідеї чи їхніх авторів. Необхідно толерантно дійти консенсусу.

4. Різні ідеї необхідно класифікувати (групувати, блокувати), щоб потім більш повно їх сформулювати, скоротити чисельність та визначити відповідні завдання (національна ідея-мета: створити загальнодоступне освітнє середовище. Далі задачі – як це зробити).

5. Треба уникати складних формулювань. Оптимальна кількість слів у реченні – до 10.

6. Роль керівника-фасилітатора:

- спонукати учасників до продукування та обговорення ідей;

- ставити навідні запитання;

- допомагати коригувати та уточнювати формулювання;

- провокувати на відвертість точок зору;

- слідкувати за формуванням «стратегічного поля»;

- вимагати чітких висновків, пропозицій;

- заохочувати до дискусії;

- поводитись дуже тактовно, етично, не виказуючи переваг.

7. Розроблена карта є основою для роботи по розробці стратегії розвитку. Для зручності в роботі її можна сфотографувати, або скопіювати у зменшеному вигляді.

8. Коли виникають так звані «провокаційні» ідеї (ті, що сприймають дуже по-різному та відповідно й вирішуються складно), то додатково треба учасникам заповнювати картки «розпаковування» та обговорити їх (знайти спільне, розбіжності, дійти консенсусу) (Таблиця 13).

Таблиця 13. Картки «розпакування» концептуальних ідей.

№ п/п	Як її можна вирішити (способи діяльності)	Чому саме так треба вирішувати (мотиви та кінцеві результати)	Примітки (доповнення, уточнення)

Цілі можуть поділяти майже всі. Наприклад, у разі формулювання ідеї загальної доступності освіти. Проте запропоновані способи будуть досить різнитись і відповідно виникне велика кількість суперечок, що можуть призвести до конфліктів. Тому краще заздалегідь запропонувати ці картки і тим самим впорядкувати діалог.

9. У деяких випадках керівник організації може запропонувати своє вже заповнене стратегічне поле з якоїсь однієї проблеми для аналізу учасниками стратегічного планування. Аналізуючи цю проблему, шляхи її розв’язування, гравці краще розуміють, що від них вимагається під час висунення та стратегічної розробки проблем.

Таким чином, ефективність формулювання стратегій передбачає дотримання певних положень.

1. Усвідомлення доцільності стратегічного розвитку, стратегічного мислення мають більше значення, ніж обраний підхід до розробки стратегії.

2.Формулювання ефективних стратегій має більше значення, ніж формальний стратегічний план.

3.Чим більше обговорено альтернативних стратегій, тим вірогідніша ефективність стратегічного плану.

4.Організація повинна проявити готовність до розгляду абсолютно різних ідей розвитку.

5.Мають право на існування стратегії як великих здобутків, так і стратегії малих здобутків. Плануватись можуть як поступові реальні зміни, так і кардинальні перетворення.

6.Формування стратегії може бути однаково ефективним як «згори донизу», так і «знизу догори».

7.Стратегії повинні бути детально виписані, вони повинні бути інформативними.

8.Обговорення проекту плану повинно мати інтерактивний характер.

9.До процесу формального затвердження плану доцільно залучити офіційні структури.