Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Ціноутворення - це процес обгрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.
Залежно від того, яку мету ставить підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворення. Такими цілями діяльності підприємства з оптимізації ціни можуть бути:
¾ виживання на ринку як мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіваючись, що ринок буде чутливим до них;
¾ максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний прибуток;
¾ лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюються низькі ціни з метою збільшення частки підприємства на ринку;
¾ лідерство щодо якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.
Ринкові відносини диктують необхідність переходу до більш удосконаленої системи цін і нових методів їх формування, що ґрунтуються на законах ринку. Повинна бути створена нова система цін, яка використовується залежно від сфери обслуговування товарного обігу.
Враховуючи перелічені вище чинники впливу на рівень цін, обрану підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, застосовують такі методи ціноутворення:
1. Метод «витрати + прибуток». За цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою
Ц = С + П,грн.,
де С - собівартість продукції, грн.;
П - величина прибутку в ціні, грн.
Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина яких встановлюється, виходячи із даних щодо прибутковості продукції та її конкурентоспроможності. В ринковій економіці сфера застосування цього методу обмежена.
2. Отримання цільової норми прибутку - метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Фірми намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості, і при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність між загальними витратами і виручкою та обсягом продажу:
Ц= В + (Впост+Взм): N, грн.,
де Взм - величина змінних затрат на одиницю продукції, грн.;
Впост - постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;
Пзаг - загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;
N - обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.
Оцінювання споживчої вартості - метод, що ґрунтується на оцінюванні споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок невиправданого завищення або заниження ціни.
4. Пропорційне ціноутворення - метод, за якого фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі (його називають ще «за рівнем конкуренції») ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто:
Ц = f (Ц1,Ц2,...,Ц„), грн.,
Де п - кількість продавців аналогічної продукції.
5. Метод «очікуваного прибутку» найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і, пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти боротьбу за контракт.
6. Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути зумовлена невпевненістю виробників у тривалому успіхові їх продукції на ринку.
Існує ще ряд інших методів ціноутворення, але при використанні будь-якого з них у подальшому ціна коригується, використовується ряд знижок і доплат до ціни (за оплату готівкою, величину придбаної партії товару, доставку, сезонні знижки, супутні послуги та ін.).
Практично фірми встановлюють не окремі ціни на товар, а використовують цілу систему цін, щоб продавати весь асортимент своїх товарів, враховувати попит на різних, територіально віддалених ринках.
Всередині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:
територіальні ціпи (територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; в деяких випадках ціна буде порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат);
ціни зі знижками (встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій по складуванню і зберіганню продукції, сезонні знижки);
ціни стимулювання покупок (фірми в деяких випадках, з мстою привернення уваги до інших товарів, можуть знижувати ціни на даний товар);
пільгові ціни (застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у витратах);
ціни на нові товари (при ціноутворенні використовують два методи):
- «зняття вершків на ринку» - на товари встановлюються великі ціни для одержання високих прибутків, потім ціни повільно знижуються і привертають увагу покупців;
- «проникнення на ринок» - встановлюються низькі ціни на нові товари для привернення уваги великої кількості покупців і завоювання переважної частини ринку).
Дата публикования: 2015-09-17; Прочитано: 902 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!