Основні закономірності та принципи цілісного педагогічного процесу

У закономірностях будь-якого процесу (зокрема і ЦПП) відображаються об'єктивні, необхідні, суттєві, повторювальні зв'язки. Серед загальних закономірностей ЦПП можна виділити:

1) закономірність динаміки ЦПП. Величина всіх на ступних змін залежить від величини змін на попередньому етапі, тобто ЦПП має поступальний, "сходинковий" характер. Чим вищі проміжні досягнення, тим вагоміший кінцевий результат;

2) закономірність розвитку особистості в ЦПП. Темпи та досягнутий рівень розвитку особистості залежать від спадковості; виховного та навчального середовища; включення у навчально-виховну діяльність; засобів та способів педагогічного впливу, які застосовуються;

3) закономірність керівництва ЦПП, що залежить від інтенсивності зворотних зв'язків між вихователем та вихованцями, величини, характеру та ґрунтовності корекції;

4) закономірність єдності зовнішньої (педагогічної) та внутрішньої (пізнавальної) діяльності;

5) закономірність розвитку та результатів ЦПП обумовлена потребами суспільства та особистості, можливостями суспільства (економічними, політичними), умовами протікання процесу (морально-психологічними, естетичними, гігієнічними тощо).

Принцип (з лат. "основа") — керівна ідея, основне правило, вимога до діяльності, що зумовлюється встановленими наукою закономірностями.

Принципами ЦПП називають певну систему вимог до навчання, виховання, виконання яких забезпечує ефективність спільної діяльності педагога і вихованця щодо створення умов для саморозвитку та формування його особистості. У сучасній педагогічній теорії та практиці виділяють такі принципи ЦПП:

1) принцип суспільно-ціннісної цільової спрямованості ЦПП — відповідність вимогам сучасного суспільства, єдність з іншими природними та суспільним процесами;

2) принцип комплексності різних видів діяльності —оскільки в систему ЦПП включено декілька підсистем, у кожній із яких використовуються різні види діяльності (а не лише пізнавальна), то виникає органічний зв'язок, комплекс усіх можливих видів діяльності дитини на уроці та поза ним: навчально-пізнавальної, суспільно-політичної, трудової, спортивної, вільного спілкування, художньої, побутової діяльності. Тому й виникають численні міжпредметні зв'язки, що дають змогу сприймати світ у всій його різноманітності та єдності. Лише такий підхід забезпечить єдність організації та результатів процесів виховання і навчання;

3) принцип виховання та навчання дітей у колективі передбачає використання всього позитивного потенціалу дитячого колективу в інтересах особистості, яка розвивається. Послідовне поєднання масових, колективних, групових, індивідуальних форм роботи з дітьми.