Освіта і виховання за часів Київської Русі. Братські, січові та полкові школи в Україні. Значення Києво-Могилянської академії для розвитку освіти і науки в Україні і Росії

Фольклорні твори донесли до нас вироблені народом ще починаючи з молодшого віку. Ця ідея князя-вождя й воїна сильного і справедливого і т. д. Хлопчиків, які мали стати князівськими дружинниками у 12 років забирали з сім’ї в ті часи писали на дошках покритих воском загостреною палицею – писалом. Писали знайдені у києві, чернігові. Центром освіти були і монастирі,там переписували книги,творилася література(Нестор). До перших памяток педагог. Літератури належать такі книги - «Палеї», «Злотоцети», «Пголь».

Братські школи. У XIV – XVI ст. В Україні розпочинається доба Відродження, зумовлена зростанням нац. свідомості. Для захисту своїх прав громадяни об’єднувалися у братства, вони масово видавали букварі. Є свідоцтво про існування шкіл на Волині, Києві, Львові, але виникає потреба у створенні нових шкіл, першою з них стала Острозька(1578) засновником її був князь Острозький. Особливо вражаючих успіхів досягла Львівська школа. Братства утримували школу на своєму бюджеті, платили вчителям. В них практикувалися такі методи навчання,як пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне навчання. Найбільшим братством було Київське. В 1632 році Київський митрополит Петро Могила відкрив латинську школу в Києво-Печерській Лаврі. У цьому ж році вона об’єдналася з братською школою. Важливого значення в Києво-могилянській академії надавалось, «крім» семи вищих мистецтв вивчення мов: грецької, латинської, тарослов’янської і особливо Української книжної. Споміж академічних курсів найпоширеніший був курс риторики-ораторського мистецтва. Навчальний рік починався 1 вересня а закінчувався у перших числах липня.

Полкові школи розташовувалися у полкових та сотенних містах і містечках. Ці школи існували на кошти батьків. Найчастіше працювали вони у приміщеннях, які належали церквам. Даючи грамоту, деякі з цих шкіл навчали й військової справи. її викладали досвідчені козаки, яких називали "військовими служителями".Січові школи працювали на території Запорізької Січі. Перша із них була відкрита у 1576 році. Вона стала зразком для інших. У ній заборонялося перебування жінок, як і у межах самої Січі. У першому відділі цієї школи навчалися ті, хто готувався бути паламарем чи дияконом. У другому відділі навчалися грамоті, співу та військовому ремеслу.У козацьких школах склалася особлива система козацького виховання, яка, окрім прилучення до грамоти, релігійного виховання, передбачала психофізичне вдосконалення. Учнів учили зміцнювати свої дух і тіло. Вони брали участь у народних забавах, іграх, вчилися їздити верхи, орудували шаблею, володіти списом, стріляти з рушниці, плавати, веслувати та керувати човном.Першим навчальним закладом вищого типу на східнослов'янських землях стала Острозька слов'яно-греко-латинська академія (або "тримовний ліцей"), відкрита князем Костянтином Острозьким (1527-1608) у 1576 році.