Бактеріальні хвороби

Бактеріальний опік рису, збудник хвороби Xanthomonas oryzae pv. oryzae (Ishiyama 1922) Swings etal. 1990. Серед бактеріальних хвороб рису бактеріальний опік є найбільш шкідливим. Нині опік поширений у всіх країнах світу, де вирощують рис. Розвитку хвороби сприяють висока температура, відносна вологість вище 90%, роса в ранішні години, сильні вітри, дощі і тайфуни. Швидше опік рису поширюється на погано осушених землях, вздовж річок і озер. Зазвичай, розсада із добре зрошуваних розплідників сильніше уражена опіком, ніж із мало зрошуваних, які розташовані на підвищенні. Надмірна кількість у ґрунті азоту, кремнію, магнію, а також дефіцит фосфору і калію сприяють розвитку хвороби. Втрата урожаю від хвороби сягає 20-80%. Бактеріальний опік є судинною хворобою і проявляється в трьох формах: листкова форма опіку, в'янення рослин і пожовтіння листя. X. oryzae pv. oryzae уражує рис на всіх фазах росту і розвитку, але частіше - в фазі колосіння. Найбільш небезпеч­на листкова форма опіку - водянисті плями, які збільшуючись, стають смугастими, жовтіють і у разі сильного розвитку хвороби займають більшу частину листкової пластинки. Іноді листя скручується, підсихає і на ньому виступають крапельки бакте­ріального ексудату, який з часом перетворюється на жовті грудочки, які є джерелом інфекції. Часто хвороба поширюється на листкові піхви, жовтий колір яких стає сірим і листя відмирає. Насіння рису взагалі не дозріває або утворюється щупле і недорозвинене зерно. В'янення чи фаза «крезе» є найбільш шкідливою формою прояву бактеріального опіку в тропічних країнах. Хвороба розвивається на молодих листках. Листя рису в'яне, скручується, потім гинуть окремі пагони або цілком рослина. Частіше в'янення відбувається у разі пересадки рису, адже пошкодження коріння сприяє проникненню бактерій. У тропічних країнах зустрічається опік рису в формі пожовтіння. Симптоми хвороби виявлені лише на пізніх фазах розвитку рису, у разі його дозрівання

Бактеріальна штрихуватість рису, збудник хвороби Xanthomonas oryzae pv. oryzicola (Fang et al. 1957) Swings etal. 1990. Бактеріальна штрихуватість рису поширена в країнах тропічної Азії. Втрати урожаю становлять 5-30% залежно від сорту рису та погод- них умов. X. oryzae pv. oryzicola уражує рис в молодому віці (до 60 днів). На пізніх фазах розвитку рослини стають стійкими до патогена. Видимі симптоми хвороби на листі з'являються з виникнення прозорих штрихів невеликого розміру, які поступово збільшуються вздовж жилок листя і можуть сягати 15-17 мм. За сильного розвитку хвороби кількість смуг збільшується, їх колір із жовто-зеленого стає жовтим, потім коричневим і листя відмирає. На поверхні уражених ділянок з'являється бактеріальний ексудат, який під час підсихання перетворюється в крихітні жовті гранули. На останніх стадіях розвитку хвороби листя стає сіро-білим або світло-коричневим. Збудник штрихуватості ніколи не уражує судинну систему рису, листкові піхви і стебла, а уражує паренхімні тканини, чим відрізняється від збудника бактеріального опіку.

Бактеріальне гниття піхв рису, або бура бактеріальна плямистість рису. Збудник хвороби Pseu domonas syringae pv. syringae van Hall 1902. Хворобу вперше виявлено в Угорщині. Пізніше хворобу описано в Китаї, Японії, Австралії, Росії і Україні. Більше розповсюджується хвороба в період холодного літа, ніж за підвищеної температури. В окремі роки кількість уражених рослин досягає 75%. Хвороба проявляється на обгортці волоті у вигляді темно-коричневих плям неправильної форми, які згодом стають бурими. Поява плям супроводжується затримкою виходу волоті, яка залишається всередині піхви або виходить частково. Найчастіше хвороба з'являється у фазу цвітіння рису, але найінтенсивніше - в період колосіння. Патоген уражує піхвові листя, які прикривають волоть, стебло і вузли рису, а пізніше переходить на волоть. У разі сильного ураження рослини гинуть ще до виходу волоті. Збудник уражує низку зернових культур.

Буре бактеріальне гниття піхв рису. Збудникхвороби Pseudomonas fuscovaginae (Тапіі, Miyajima & Akita 1976) Miyajima, Тапіі & Akita 1983. Симптоми бурого гниття піхв - це гниль і некротичне потемніння піхв, волоті і зерна рису. Інфікована молода волоть має коричневе або темно-коричневе забарвлення. За штучного зараження патоген спричинює захворювання ячменю, пшениці, вівса, кукурудзи.

Кореневе гниття рису, збудник хвороби Dickeya chrysanthemi (Burkholder, McFadden, Dimock 1953) Samson etal. 2005. Хворобу вперше виявлено в 1977 році в Японії. Пізніше гниль коріння виявлено в Індії, Кореї, Китаї і Росії. На розвиток хвороби впливають підвищена температура і несприятливі умови вирощування рису. Хвороба характеризується темно-коричневим гниттям паростків рису. На ранніх стадіях розвитку хвороби листя жовтіє, коричневіє вгору і вниз від листової оболонки. Некрози швидко поширюються на вузли, стебла і крону і спричинюють загнивання стебел і коренів. М'яке гниття з неприємним запахом розвивається у молодих тканинах інфікованих паростків, які можна легко видалити з ґрунту. Частіше рослини гинуть, іноді утворюють нові пагони. За симптомами кореневе гниття рису подібне до бурої гнилі піхв, яке спричинює P. fuscovaginae. Але хвороба, яку спричинює D. chrysanthemi, відрізняється від бактеріального гниття піхв тим, що уражує основу стебла і призводить до кореневих гнилей. За штучного зараження, ізольований з рослин рису D. chrysanthemi, патогенний для кукурудзи, сорго, ірисів, спричинює м'яке гниття картоплі, бульб цибулі та зелених плодів томатів.

Бактеріальне гниття зерна рису, або гниття паростків рису. Збудник хвороби Burkholderia glumae (Kurita &Tabei 1967) Urakamaetal. 1994. Хворобу виявлено в південних провінціях Японії в 1956 році. Крім Японії бактеріоз виявлений у В'єтнамі, Непалі, Тайвані і на Філіппінах. Пізніше було виявлено, що патоген, крім зерна, викликає ще й гниття паростків, стебла і кореня. В. glumae спричинює покоричневіння, побіління і гниття зерна та паростків рису. Зазвичай плями темного кольору спостерігаються у фазі молочної зрілості. В уражених волотях до 50% пустих зерен. Дозріле насіння щупле, темно-жовтого або коричневого кольору. Паростки, інфіковані В. glumae, стають коричневими і легко загнивають.

Бактеріальний опік паростків рису, збудник хвороби Burkholderia plantarii (Azegami etal. 1987) Urakama etal. 1994. Хворобу вперше виявлено в 1983 p. у різних префектурах Японії. Ранні симптоми хвороби характеризуються появою хлорозу, а потім в'яненням третього листка паро­стків. Симптоми хвороби дуже подібні до спричинених Burkholderia glumae. Але у разі подальшого розвитку ознаки хвороби відрізняються від утворюваних В. glumae. Інфіковані паростки стають червоно-коричневого кольору і висихають без утворення м'якого гниття.