Модель визначення президентських повноважень К. Лакі

Схожу модель запропонував Х. Лакі у дослідженні "Таблиці президентської влади" (1993-1994 рр.). Мова також іде про однопорядковий інтервальний аналіз, проте перелік індикаторів та маркерів сили президентських повноважень суттєво розширено – до 38 показників. Деякі з них повторюються із моделлю Т. Фрая, але повний перелік останніх виглядає таким чином: 1. вимоги кандидатури; 2. вимоги сумісності; 3. вимоги призначення на посаду (номінування); 4. виборчий орган; 5. встановлений мандат для виборів; 6. тривалість терміну повноважень (фактична); 7. наявність посади віце-президента; 8. формальні пороги термінів перебування на посаді; 9. призначення виборів парламенту; 10. призначення персонального складу урядового кабінету; 11. відкликання урядового кабінету (припинення повноважень); 12. тип відносин із кабінетом; 13. односторонні призначальні повноваження; 14. призначальні повноваження, які вимагають згоди іншого органу чи інституції; 15. контроль за державними органами; 16. право призначення референдуму;17. право позатермінового (позачергового) скликання парламенту на сесію; 18. право щодо розпуску парламенту; 19. право звернень до парламенту (з пропозиціями, а також питаннями); 20. право законодавчої ініціативи; 21. право законодавчого вето (де останнє долається переголосуванням); 22. формування складу конституційного суду; 23. формування складу вищого апеляційного суду; 24. право затримувати промульгацію законів; 25. призначення професійних суддів; 26. позиція судового арбітру; 27. верховенство у зовнішній політиці; 28. надзвичайні повноваження; 29. військові повноваження; 30. внутрішні (поліцейські) повноваження; 31. контроль за питаннями громадянства; 32. право помилування; 33. тимчасові повноваження; 34. вимоги примусового відсторонення від влади (фактичний показник); 35. право на внесення змін й доповнень; 36. місцеві (локальні) повноваження; 37. право на проведення навчальних класів; 38. опис позиції (глави держави та уряду). Бачимо, що модель К. Лакі включає у себе перелік як формальних, так фактичних впливів глав республіканських держав. Крім того, модель не є рівноважною.