Моделі визначення вартості позикового капіталу

В процесі своєї діяльності підприємство використовує позикові кошти, які одержуються в основному у вигляді:

- довгострокового кредиту від комерційних банків і інших підприємств;

- випуску облігацій, що мають заданий термін погашення і номінальну процентну ставку.

В першому випадку вартість позикового капіталу дорівнює процентній ставці кредиту і визначається шляхом договірної угоди між кредиторами і позичальником у кожнім конкретному випадку окремо.

В другому випадку вартість капіталу визначається величиною виплачуваного по облігації чи купона номінальною процентною ставкою облігації, що виражається у відсотках до її номінальної вартості.

Номінальна вартість облігації - це ціна, що заплатить компанія - емітент власнику облігації в день її погашення. Зрозуміло, що термін, через який облігація буде погашена, указується при їх випуску.

В момент випуску облігації звичайно продаються по їх номінальній вартості. Отже в цьому випадку вартість позикового капіталу С_d визначається номінальною процентною ставкою облігації i_н ^:

Однак в умовах зміни процентних ставок по цінних паперах, що є наслідком інфляції й інших причин, облігації продаються за ціною, що не збігається з номінальною. Оскільки підприємство - емітент облігацій повинен платити по них доход, виходячи з номінальної процентної ставки і номінальної вартості акції, реальна прибутковість облігації змінюється: збільшується, якщо ринкова ціна облігації падає в порівнянні з номінальної, і зменшується в противному випадку.

Для оцінки реальної прибутковості облігації (вартості позикового капіталу) використовуємо модель сучасної вартості облігації (5.6.):

(5.6)

де INT - щорічна процентна виплата по облігації

М - номінальна вартість облігації;

V_B - сучасна (дійсна) вартість облігації;

N - кількість періодів (років) до погашення облігації;

r_В - процентна ставка по облігації.

Для кращого розуміння фінансового механізму визначення фактичної вартості облігацій і реальної віддачі на них, розглянемо формулу більш детально. Отже, відповідно до умов випуску облігацій фірма - емітента зобов'язується щороку виплачувати процентну виплату INT і номінальну вартість М по закінченню терміну дії облігації, тобто на момент її погашення. Тому формула (5.6.) визначає дисконтований потік цих виплат. У попередній главі докладно досліджувався феномен зміни вартості ціни облігації в залежності від ринкової процентної ставки. За допомогою розглянутих там прикладів можна зробити висновок про те, що оскільки ринкова ціна облігації коливається, а сума виплачуваного доходу на облігацію залишається незмінної, то прибутковість облігації також міняється: прибутковість облігації збільшується при зменшенні ринкової вартості і зменшується в противному випадку.

В якості реальної прибутковості облігації (чи вартості позикового капіталу, заснованого на облігаціях даного типу) використовується кінцева прибутковість облігації, тобто така процентна ставка, що дозволяє, купити облігацію зараз по поточній ринковій ціні, одержувати доход на облігацію, оголошений у контракті на її випуск, і номінальну вартість облігації на момент її погашення.

(5.7)

В для розрахунку вартості позикового капіталу C_d використовується рівняння (5.7):

де V_М - поточна ринкова ціна облігації,

N - кількість років, що залишилися до погашення облігації.

(5.8)

Рівняння (5.7) можна вирішити лише приблизно за допомогою чисельних методів на ЕОМ чи фінансовому калькуляторі. Результат близький до використання рівняння дає наступна наближена формула (5.8.):

Якщо компанія прагне залучити позиковий капітал, то вона повинна виплачувати по притягнутих коштах процентний доход, як мінімум рівний кінцевої прибутковості по існуючим облігаціях. Таким чином, кінцева прибутковість буде являти собою для компанії вартість залучення додаткового позикового капіталу. Якщо в компанії є надлишкові засоби, то вона може використовувати їх на покупку існуючих облігацій по їх ринковій вартості. Зробивши це компанія одержить доход, дорівнює доходу, який би одержав будь-як інший інвестор, якби він купив облігації по їхній ринковій вартості і тримав їх у себе до моменту погашення. Якщо компанія по іншому інвестує надлишкові засоби, то вона відмовляється від альтернативи погашення облігації, вибираючи принаймні настільки ж прибуткову альтернативу. Кінцева прибутковість облігації - це альтернативна вартість рішення про інвестування засобів. Таким чином, незалежно від того, чи є у підприємства надлишкові чи засоби вона має в них потребу, кінцева прибутковість по існуючим облігаціях являє собою вартість позикових засобів.

Ефективна вартість позикових засобів. Говорячи про вартість позикового капіталу, необхідно враховувати дуже важливу обставину. На відміну від доходів, що виплачуються акціонерам, відсотки по позиковому капіталу, включаються у витрати по виробництву продукції. Таким чином, вартість позикового капіталу після сплати податків стає нижче кінцевої прибутковості (чи вартості до сплати податків).

Останнім кроком в оцінці загальної вартості для компанії є комбінування вартості коштів, отриманих з різних джерел. Цю загальну вартість часто називають зваженою середньою вартістю капіталу, тому що вона являє собою середнє вартостей окремих компонентів, зважених по їх частці в загальній структурі капіталу.

(5.9)

Розрахунок зваженої середньої вартості капіталу здійснюється по формулі (5.9):

де W_d,Wp,W_t - відповідно частки позикових засобів, привілейованих акцій,

власного капіталу (звичайних акцій і нерозподіленого прибутку),

C_d,Cp,C_t - - вартості відповідних частин капіталу,