Інвестиційний капітал: склад і структура, визначення вартості

Під вартістю капіталу мається на увазі дохід, що повинні принести інвестиції для того, щоб вони себе виправдали з погляду інвестора.

Вартість капіталу виражається у вигляді процентної ставки від суми вкладеного капіталу, яку необхідно сплатити інвесторові протягом року за використання його капіталу.

Інвестором може бути кредитор, власник (акціонер) чи власно підприємство. В останньому випадку підприємство інвестує власний капітал, що утворився за період, що передує новим капітальним вкладенням і отже належить власникам підприємства. В будь-якому випадку за використання капіталу треба платити і мірою цього платежу виступає вартість капіталу.

На вартість капіталу впливають наступні фактори:

- рівень прибутковості інших інвестицій;

- рівень ризику даного капітального вкладення;

- джерела фінансування.

Розглянемо кожний з факторів окремо. Оскільки вартість капіталу - це альтернативна вартість, тобто доход, що очікують одержати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінній величині ризику, вартість даного капітального вкладення залежить від поточного рівня процентних ставок на ринку цінних паперів (облігацій і акцій).

Якщо підприємство пропонує вкласти інвесторам капітал у більш ризиковану справу, то їм повинний бути забезпечений більш високий рівень прибутковості. Чим більше величина ризику, що існують в активах компанії, тим більше повинний бути доход по них для того, щоб залучити інвестора.

В даний час спостерігається зростання, хоча і дуже незначне, інтересів іноземних інвесторів у підприємства країн колишнього Радянського Союзу. Зрозуміло, що такі капітальні вкладення для іноземного інвестора є дуже ризикованими (принаймні в порівнянні з вкладеннями в підприємства західних країн). З цієї причини, випливаючи золотому правилу інвестування вартість іноземних капітальних вкладень дуже велика - від 20 до 30 відсотків. У той же час вартість подібних капітальних вкладень у підприємства власних країн не перевищує 20%.

Крім цих факторів, на вартість капіталу впливає те, які джерела фінансування знаходяться в розпорядженні підприємства. Процентні платежі по позикових джерелах розглядаються як валові витрати (тобто включаються у собівартість) і тому робить боргові джерела фінансування більш вигідними для підприємства. Але в той же час використання позикових джерел більш ризиковано для підприємств, тому що процентні платежі і погашення основної частини боргу необхідно робити поза залежністю від результатів реалізації інвестиційного проекту. Прагнучи знизити ризик, підприємство збільшує частку власних залучених коштів (здійснює додаткову емісію акцій). При цьому, стимулюючи інвестора робити вкладення у власність, воно змушене обіцяти більш високу віддачу при прямому вкладенні капіталу у власність. Інвестор також усвідомить, що вкладення у власність підприємства більш ризикований вид інвестицій у порівнянні з кредитною інвестицією, і тому очікує і вимагає більш високу віддачу.

Далі розглянемо моделі визначення окремих складових капіталу підприємства.

Вартість власного капіталу - це грошовий доход, що планують одержати власники звичайних акцій. Розрізняють кілька моделей, кожна з який базується на використанні інформації, що мається в розпорядженні того, хто оцінює капітал.

(5.1)

Модель прогнозованого росту дивідендів. Розрахунок вартості власного капіталу ґрунтується на формулі (5.1.):

де С_е - вартість власного капіталу;

Р - ринкова ціна однієї акції;

D₁ – сума дивіденду в перший рік реалізації інвестиційного проекту;

g - прогнозований щорічний ріст дивідендів.

Приклад. Поточна ціна однієї звичайної акції компанії складає $40. Очікувана в наступному році величина дивіденду $4. Крім того, підприємство планує щорічний приріст дивідендів 4%. Використовуючи формулу (5.1) одержуємо:

Дана модель застосовна до тих компаніям, величина приросту дивідендів яких постійна. Якщо цього не спостерігається, то модель не може бути використана.

(5.2)

Модель прибутку на акцію. Дана модель оцінки вартості власного капіталу базується на показнику прибутку на акцію, а не на величині дивідендів. Багато інвесторів вважають, що саме показник величини прибутку на акцію відбиває реальний доход акціонера, незалежно від того, чи виплачується він у вигляді дивидендів чи реінвестується для того, щоб принести інвесторам вигоди в майбутньому. Інвестори стежать за показником прибутку на одну акцію, що публікується в звітних документах компанії, а адміністрація компанії прагне не створювати ситуацій, що приводять до падіння цього показника. Отже, відповідно до даної моделі вартість власного

(5.2)

капіталу визначається по формулі (5.2):

де П - величина прибутку на одну акцію,

Р - ринкова ціна однієї акції

Модель премії за ризик. Дана модель займає особливе місце, тому що носить договірної характер. Договір полягає між підприємством і потенційним інвестором про те, яка повинна бути премія за ризик вкладення капіталу. Якщо С_н - рівень віддачі на вкладення грошей інвесторам у звичайні (номінальні) для нього можливості, то вартість капіталу, вкладеного в дане підприємство оцінюється по формулі (5.3):

(5.3)

де RP - премія за ризик.

Потенційних західних інвесторів можна залучити для вкладення капіталу в підприємства України й інших країн СНД тільки великою величиною премії за ризик. Сукупний інвестор у виді безлічі фізичних осіб, що проживають закордоном, не може стати таким інвестором по очевидних причинах. Отже, українському підприємству приходиться розраховувати лише на деяке досить велике закордонне підприємство як інвестора

(5.4)

Для державних підприємств із усіх перерахованих вище моделей у більшій мері підходить модель прибутку на акції за умови її адаптації для умов державного підприємства в умови самофінансування. Вартістю капіталу в даному випадку може служити відношення щорічного прибутку підприємства до суми його власних коштів, накопичених до розглянутого року (5.4.):

.

(5.1)

де П - річний прибуток підприємства, що залишилася в його розпорядженні;

S - сума власних коштів підприємства по його балансі на кінець року.

Вартість залученого капіталу. Необхідний доход на новий власний капітал звичайно вище, ніж необхідний доход на існуючий власний капітал. Коли компанія випускає додаткові акції, те звичайно вона одержує ледве менше ринкової ціни існуючих акцій. Це пов'язано з додатковими витратами по випуску нових акцій і, крім того, з бажанням забезпечити швидкий розпродаж нових акцій (їх продають за ціною злегка нижче ринкової).