Інвестиційний ринок України на сучасному етапі

Становлення інвестиційного ринку в Україні відбувається суперечливо. Не усунуті структурні деформації розвитку економіки взагалі інвестиційної сфери зокрема, заходи з підвищення привабливості інвестиційного клімату є недостатніми, а інфраструктура інвестиційного ринку все ще знаходиться в стані формування.

Упродовж 2003 року в економіку України спрямовано 59899,3 млн. грн. капітальних інвестицій, у тому числі 51011,0 млн. грн. – інвестицій в основний капітал. Головним джерелом інвестицій в основний капітал є власні кошти підприємств і організацій (освоєно 61,4% капвкладень). Упродовж 2001 – 2003 років позитивна динаміка зростання обсягів інвестицій характерна для більшості видів економічної діяльності.

У 2003 оці вищими темпами, ніж раніше, освоювалися інвестиції в соціальній сфері. Зокрема значно зросли обсяги інвестицій, спрямованих в об’єкти відпочинку, розваг, культури і спорту (на 91,3% проти 2002 року та охорону здоров’я й соціальну допомогу – на 71,6%). Це є свідченням того, що інвестиційна політика стимулює розвиток людського капіталу. За останні роки у 4,4 рази зросли обсяги інвестицій в основний капітал організацій, що здійснюють дослідження та наукові розробки.

Водночас інвестиційна сфера української економіки має низку вад:

Ø неефективна економічна політика держави, про що свідчить тривалий процес “проїдання” основного капіталу та небажання багатьох суб’єктів господарювання працювати в легальному секторі економіки;

Ø неефективна амортизаційна політика, що має переважно податкове обгрунтування і не враховує довгострокової мети розвитку економіки;

Ø наявність істотних диспропорцій розвитку інвестиційної сфери як наслідок дії структурних деформацій змілітарізованої й неефективної економіки країни за часів СРСР;

Ø невисока привабливість інвестиційного клімату, викликана правовою нестабільністю, низькою ефективністю господарювання, корупцією, неадекватним податковим тиском на товаровиробника;

Ø невисока культура супроводження інвестиційного процесу, відсутність розвиненої інфраструктури інвестиційного ринку;

Ø відсутність централізованого ринку землі, що звужує ефективне використання інвестиційних ресурсів;

Ø відсутність програми налагодження ефективного співробітництва із стратегічним іноземним інвестором.