Висновки. У загальних висновках слід відобразити:

У загальних висновках слід відобразити:

1. Власні враження про педагогічну практику (схвалення, критика, побажання, поради іншим студентам, самопочуття, сумніви і тому подібне).

2. Що викликало найбільші труднощі:

- підготовка до уроків, їх проведення.

- підготовка і проведення позаурочних заходів.

3. Як ви особисто оцінюєте рівень проведення вами занять, заходів?

4. Чи потрібна спеціальна підготовка до практики?

5. Якщо так, то які форми підготовки доцільні:

- спеціальні заняття (наприклад, педагогічний практикум);

- самостійна з методичними матеріалами (методичними розробками, пам'ятками, інструкціями, зразками планів-конспектів, сценаріїв виховних заходів і тому подібне);

- відвідування ПНЗ протягом навчального року.

6. За якими позиціями потрібна особливо інтенсивна підготовка:

- робота зі змістом навчальних дисциплін, що викладаються;

- оформлення конспектів;

- методика організації і проведення занять;

- робота з розробки сценаріїв позаурочних заходів;

- проведення позаучбових заходів;

- методика діагностики учнів;

- методика роботи зі складання психолого-педпгогічних характеристик;

- порядок оформлення звітної документації.

7. Чи достатня допомога, одержана від методиста ПНЗ, університетського методиста-керівника?

8. Як вплинула практика на вашу професійну орієнтацію:

- переконала в правильності оибраної професії, в здатності стати педагогом;

- нічого не змінила;

- виникла думка, що педагогом стати не зможу.

9. Ваша думка про критерії оцінювання роботи студента-практиканта? За якими показниками потрібно оцінювати якість його педагогічної діяльності?

10. Які способи такої оцінки найбільш доцільні:

- тестування, опитування (визначення сформованості педагогічних умінь з урахуванням початкового рівня);

- самоаналіз (наприклад, у формі педагогічного твору);

- характеристика і оцінка методиста ПНЗ, класного керівника.

5.5. Бібліогафічний опис

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліографічної та видавничої справи. При написанні курсової роботи необхідно посилатися на джерела, матеріали з яких наводяться в курсовій роботі. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: [17, с. 19], де 17 - джерело в списку літератури, 19 - номер сторінки в цьому джерелі.

Всі джерела вказуються тією мовою, якою вони видані. Неприпустимим є переклад російських видань українською мовою.

Зразки оформлення бібліографичного опису у списку джерел.

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

2. Онопченко С. В. Генезис змісту інженерно-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ століття (50 – 90-і рр. ХХ ст.) / С. В. Онопченко // Освіта Донбасу. – 2009. - № 6. – С. 112 – 118.

3. Приходько В., Сазонова З. Инженерная педагогика: становление, развитее, перспектива / В. Приходько, З. Сазонова // Высшее образование в России. – 2007. - № 1. – С. 10 – 25.

4. Кирсанов А. А. Инженерная педагогика в системе подготовки инженерных кадров / А. А. Кирсанов // chem./kstu.ru/conferen/seis2000/kir.htm

Додатки розміщують після списку використаних джерел. Додаток повинен мати заголовок, який друкується у правому верхньому куті малими літерами (перша літера – велика), із зазначенням його номера, але без знака №, наприклад: «Додаток А». Якщо до роботи включено лише один додаток, слово «Додаток» подається без номера.

6. Аналіз підсумків педагогічної практики

6.1. Самодіагностика рівня розвитку педагогічної компетентності.

Тестові завдання.

ТЗ.1 Інтегральна характеристика ділових і особистих якостей фахівця, що відображає не тільки рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення цілей професійної діяльності, але і соціально-етичну позицію особистості - це:

a) функціональна письменність;

b) професійна кваліфікація;

c) професійна компетентність;

d) професійна культура.

ТЗ 2. Якими висловами може бути охарактеризована конкурентоздатна особистість:

a) вміння вирішувати професійні завдання в стандартних умовах;

b) здатність ухвалювати відповідальні рішення в нових умовах і знаходии| вихід із нештатних ситуацій;

c) здібність до саморозвитку і професійного зростання;

d) зовнішня мотивація як головний стимул професійної діяльності;

e) прагнення до високої якості кінцевого|скінченного| продукту;

f) орієнтація на апробовані технології;

g) незалежність і здатність до ризику;

h) схильність до вирішення завдань|задач| по заданому алгоритму.

Визначення рівня сформованості

професійно-значущих якостей особистості майбутнього інженера-педагога.

В процесі проходження педагогічної практики у студентів повинні сформуватися професійно значущіі якості. Для оцінки сформованості зазначених якостей пропонуємо скористатися таблицею 6.1. Результати оцінки сформованості надати методисту з кафедри харчових технологій разом зі звітною документацією з педагогічної практики.

Таблиця 6.1. Картка оцінювання сформованості професійно-значущих якостей майбутнього інженера-педагога.

№	Якості особистості	Рівень сформованості (В, С, Н)
	Уміння спілкуватися з дітьми, педагогами Інтерес до професійної діяльності Розуміння дітей Володіння уміннями і навиками|навичками| самоорганізації Рівень розвитку етичних якостей Відповідальність Відчуття такту Відчуття совісті Дисциплінованість Працьовитість Наполегливість Акуратність Прояв ерпимості до дітей Здібність до співпереживання (эмпатия|) Уміння планувати освітню діяльність Професійно – мовний розвиток Організаторські здібності Частота прояву творчості в учбовій діяльності Уміння викликати і підтримати творчість у дітей Ініціативність Сприйнятливість до нового, нетрадиційного Володіння мімікою, жестами, емоційним станом Уміння проводити самооцінку діяльності Різноманітність активно використовуваних форм, методів і прийомів роботи.

Рівні: В– високий

С– середній

Н - низький

Загальний рівень визначається по частоті тієї оцінки, що зустрічається найчастіше.

Оцінка утруднень в педагогічній діяльності

Нижче приведені найбільш утруднення викладача, що часто зустрічаються в педагогічній діяльності. Оціните кожне утруднення стосовно себе по 7-ми балльной шкалі: від 0 (дуже легко), до 6 (дуже важко). Будьте об'єктивні. Не прагніть знизити (підвищити) ступінь своїх утруднень, оскільки "важко" або "легко" не означає "погано" або "добре". Визначитеся з тим, як можна зняти утруднення.

Таблиця 6.1. Оцінка утруднень в педагогічній діяльності

№	Утруднення	Оцінка
	Формулювати конкретні цілі вивчення предмету	0 1 2 3 4 5 6
	Проектувати свій курс з урахуванням поставлених цілей	0 1 2 3 4 5 6
	Визначати зміст курсу в рамках освітньої програми, виходячи з поставлених цілей (теоретичний матеріал, система завдань)	0 1 2 3 4 5 6
	Структурувати курс з урахуванням поставлених цілей	0 1 2 3 4 5 6
	Передбачати можливі утруднення студентів при вивченні курсу і способи їх подолання	0 1 2 3 4 5 6
	Планувати використання нових педагогічних і інформаційних технологій в освітньому процесі	0 1 2 3 4 5 6
	Відбирати матеріал для кожного заняття, виділяти вузлові поняття і закономірності, вибирати систему завдань, робити виводи	0 1 2 3 4 5 6
	Вибирати раціональну структуру заняття залежно від його мети і початкової підготовки студентів, планувати і організовувати роботу студентів (фронтальну, індивідуальну, групову)	0 1 2 3 4 5 6
	Учити студентів умінню виділяти головне, вузлові поняття і закономірності	0 1 2 3 4 5 6
	Організувати самостійну внеаудиторную роботу студентів по предмету	0 1 2 3 4 5 6
	Стимулювати виникнення питань у студентів, організовувати дискусію на заняттях	0 1 2 3 4 5 6
	Розвивати творче мислення, самостійність, ініціативу при вирішенні пропонованих проблем	0 1 2 3 4 5 6
	Учити студентів раціонально оформляти результати роботи над предметом з урахуванням запропонованих рекомендацій	0 1 2 3 4 5 6
	Зацікавлювати і захоплювати студентів вивченням своєї дисципліни	0 1 2 3 4 5 6
	Створювати на заняттях обстановку довіри, позитивного емоційного настрою	0 1 2 3 4 5 6
	Встановлювати і підтримувати нормальні взаємини із студентами	0 1 2 3 4 5 6
	Об'єктивно оцінювати діяльність студентів	0 1 2 3 4 5 6
	Проявляти доброзичливість по відношенню до студентів, зацікавленість в їх успіхах	0 1 2 3 4 5 6
	Проявляти помірну емоційність, стримувати дратівливість (проти аудиторії в цілому і окремих студентів)	0 1 2 3 4 5 6
	Встановлювати і підтримувати нормальні стосунки з колегами	0 1 2 3 4 5 6
	Встановлювати і підтримувати нормальні стосунки з адміністрацією	0 1 2 3 4 5 6
Спираючись на досягнення психолого-педагогической теорії, аналізувати:
	свою педагогічну діяльність, достоїнства і недоліки своєї особи	0 1 2 3 4 5 6
	діяльність колег, сприймати їх позитивний досвід	0 1 2 3 4 5 6
	діяльність студентів, їх потреби, індивідуальні особливості	0 1 2 3 4 5 6
	Усвідомлювати свої потреби, структурувати їх, намічати план саморозвитку і самокоррекции	0 1 2 3 4 5 6
	Здобувати необхідну для професійного зростання інформацію	0 1 2 3 4 5 6
	Моделювати індивідуальну систему викладацької діяльності на основі нової освітньої парадигми	0 1 2 3 4 5 6

6.2. Самоконтроль і самоаналіз педагогічної діяльності

1. Пригадаєте типові ситуації, що виникли в процесі спілкування з учнями на уроці, у процесі індивідуальної бесіди.

Проаналізуйте:

- Чи вдалося встановити контакт з групою або окремим учнем? Якщо не вдалося, то чому?

- Які небажані якості особистості виявилися у вас під час роботи з учнями? Що тому сприяло?

2. Перевірте себе, відповівши на наступні питання:

- Скількох учнів з закріпленої групи ви знаєте по прізвищу та імені;

- Хто з учнів є лідером, якими якості йому притаманні?

- Хто з учнів може надати допомогу в проведенні спортивно-масових заходів, їх мотивація?

- Яке коло захоплень мають учні закріпленої групи (наука, мистецтво, спорт і так далі);

- Охарактеризуйте індивідуальні навчальні можливості і здібності учнів закріпленої групи, їх творчі і фізичні можливості.

Підготуйте результати самоконтролю у вигляді короткої доповіді на підсумковій конференції з педагогічної практики.

6.3. Типові помилки студента-практиканта:

- невміння спілкуватись з учнями, замкнутість, небагатослівність;

- вираз невпевненості в погляді, бідність мови;

- надмірна суворість або гнів без особливої причини;

- потурання або надмірна м'якість;

- зайва жестикуляція або метушня, пересування з місця на місце;

- невміння визначити своє місце, поження тіла, рук;

- евміння увійти у контакту зі всім навчальним колективом одночасно;

- відсутність культури і естетики руху: сутулість, опущена голова, безпорадний рух рук;

- монотонність і безбарвність в голосі, невміння знайти оптимальний рівень гучності;

- невпевненість, страх, скутість і ін.

Якщо такі ви відчуваєте описані тани рекомендується провести психофізичне налаштування. Зокрема потрібно приділяти постійну увагу:

- систематичному контролю за своєю поведінкою, жестами, мімікою;

- зробити внутрішню установку на доброзичливий, оптимістичний тон мовлення;

- робити психо-емоційну розрядку: підключати почуття гумору,залучати музикотерапію та ін;

- налаштуватися на душевну рівновагу (не допускати похмурості, перебільшення чужих вад і помилок);

- проводити сеанси релаксації, аутогенного тренування, психофізичної гімнастики в цілях ефективного розслаблення. Наприклад, корисно подумки промовляти наступні фрази: «Я спокійний, я впевнено веду урок. Учні слухають мене. Відчуваю себе на уроці розкуто. Я добре підготовлений до уроку. Дітям комфортно зі мною. Я молодий, красивий і повний сил. Я добре володію собою. Учити – це цікаво. Учні ставляться до мене, поважно, уважно слухають, охоче, творче працюють. Мені все подобається на уроці. Я – вчитель, старший товариш і друг».

Самостійно визначте, які саме помилки ви припустили у спілкуванні з учнями в процесі проходження педагогічної (виробничої) практики.

На вашу думку, розвиток яких видів педагогічної компетентності надасть змогу надалі уникнути припущених помилок?

7. Орієнтовні питання до диференційованого заліку

1. Сформулюйте мету своєї педагогічної практики. Співвіднесіть її з очікуваннями, які виникали у вас під час вивчення психолого-педагогічних дисциплін.

2. Вкажіть основні види діяльності студента під час педагогічної практики. Назвіть ті з них, які єдлявас найцікавішими; найбільш важкими; вважаєте непотрібними. Свій вибір аргументуйте.

3. Яку програму індивідуальних занять з одним з учнів закріпленої групи ви б могли запропонувати (спирайтеся на проведену вами діагностику його особистісних якостей, навчальних досягнень)?

4. Проведіть аналіз однієї з педагогічних ситуацій навчального заняття, на якому ви були присутні. Оцініть адекватність і відповідність вживаних педагогом (або студентом-практикантом) педагогічних прийомів.

8. Заключні положення

Завдання підготовки компетентного інженера-педагога передбачаєне створення цільових настанов, які відповідають завданням формування у студентів не лише знань, умінь і навичок, а й способів і досвіду самостійного одержання нових знань, їх перетворення та використання на практиці.

Головною характеристикою компетентного фахівця є досвід вирішення різноманітних професійних завдань та виконання соціальних ролей і функцій на основі сформованих знань, універсальних здібностей та видів готовності, які відносяться до різних сфер фахової діяльності. Очевидно, що цей досвід формується не як традиційні уміння на основі готових знань і навичок, що передаються за зразками та відпрацьовуються за допомогою типових вправ, а набувається за рахунок методів навчання, які передбачають включення в реальні професійні проблемні ситуації. Саме таке включення в реальне професійно-педагогічне середовище забезпечує педагогічна (виробнича) практика.

Успішна реалізація мети практики, ретельне виконання її завдань забезпечить накопичення універсальних знань та досвіду, які неможливо безпосердньо передати, але можливо одержати через організацію самостійного пошуку способів діяльності у нестандартних навчально-виховних ситаціях.

Таким чином, саме педагогічній практиці належить провідна роль у розвитку педагогічної компетентності майбутніх інженерів-педагогів в процесі підготовки у вищому навчальному закладі.

Список рекомендованої літератури

1. Андрущенко В. П. Проблеми і перспективи розвитку вищої освіти в Україні на зламі століть / В. П. Андрущенко // Директор школи. – 2000. – № 43. – С. 8 – 9.

2. Безрукова В. С. Педагогика. Проективная педагогика: учебное пособие для инженерно-педагогических институтов и индустриально-педагогических техникумов / В. С. Безрукова. – Екатеринбург: Издательство «Деловая книга», 1996. – 344 с.

3. Бех І. Д. Теоретико-прикладний сенс компетент-нісного підходу в педагогіці / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 2. – С. 26 – 31.

4. Введенский В. Н. Педагогическая профессия как социальный институт / В. Н. Введенский // Педагогика. – 2006. – № 2. – С. 59 – 65.

5. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Знання, КОО, 2001. – 254 с.

6. Жученко А. А. Профессионально-педагогическое образование в России: Организация и содержание / А. А. Жученко, Г. М. Романцев, Е. В. Ткаченко. – Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф.-пед. ун-та, 1999. – 234 с.

7. Зеер Э. Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога / Э. Ф. Зеер. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1988. – 120 с.

8. Зеер Э. Ф. Методология исследования психолого-педагогических проблем инженерно-педагогического образования / Э. Ф. Зеер. – Свердловск: Изд-во Свердл. инж. пед. ин-та, 1985. – 66 с.

9. Зеер Э. Ф. Психология профессионального образования: Учебное пособие / Э. Ф. Зеер. – 2-е изд., перераб. – М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. – 480 с.

10. Коваленко О. Інженерно-педагогічні кадри віршують усе. Або майже все… / О. Коваленко // Вища школа. – 2006. – № 3. – С. 15 – 25.

11. Коджаспирова Г. М., Коджаспиров А. Ю. Педаго-гический словарь для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – М.: Академия, 2001. – 176 с.

12. Концепція розвитку інженерно-педагогічної освіти. – Харків: УІПА, 2004. – 40 с.

13. Маленко А. Т. Воспитание инженера-педагога: Учебно-метод. пособие для вузов / А. Т. Маленко. – М.: Высш. шк., 1986. – 120 с.

14. Мелецинек А. Инженерная педагогика. Практика передачи технических знаний / А. Мелецинек. – М., 1998. – 360 с.

15. Ничкало Н. Г. Розвиток професійної освіти і навчання в контексті європейської інтеграції / Н. Г. Никало // Педагогіка і психологія. – 2008. – № 1. – С. 58 – 69.

16. Педагогика: учебник / под ред. Л. П. Крившенко. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 432 с.

17. Сазонова З. Инженерная педагогика: становление, развитее, перспектива / В. Приходько, З. Сазонова // Высшее образование в России. – 2007. – № 1. – С. 10 – 25.

18. Скляр П. П. Гуманізація освіти у життєвих перспективах майбутніх інженерів: монографія / П. П. Скляр. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. – 288 с.

19. Скульська В. Є. Науково-методичне забезпечення професійного навчання кваліфікованих робітників на виробництві: сучасний стан та проблеми / В. Є. Скульська // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 3. – С. 20 – 32.

20. Стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні: зб. документів і матеріалів. – К.: Парламент. вид-во, 2004. – С. 158 – 164.

21. Степко М. Ф. Компетентнісний підхід до організації підготовки фахівців, його розуміння і проблеми використання у вищій школі України / М. Ф. Степко // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 2. – С. 42 – 60.

22. Цехмістрова Г. С., Фоменко Н. А. Управління в освіті та педагогічна діагностика. Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів / Г. С. Цехмістрові, Н. А. Фоменко. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. – 280 с.