Сучасні ідеологічні концепції формування глобальних стратегій

Глобальна стратегія в широкому смислі означає глобальний розвиток та систему напрямів, підходів щодо вирішення глобальних проблем та зменшення їх впливу на країни.

Глобальна стратегія у більш вузькому розумінні означає надання національній стратегії країни глобальної орієнтації відносно нових можливостей і нових загроз.

При цьому слід враховувати наступні основні постулати:

Ø світ і світове людство є єдиним глобальним організмом;

Ø глобалізація світу – це об’єктивне історичне явище і процес, на який можна впливати і керувати об’єднаними, солідарними зусиллями людства;

Ø глобалізація несе в собі нові небачені можливості для розвитку людства і нові небачені загрози його існуванню;

Ø людство повинно солідаризуватись і об’єднатись перед явищем глобальних загроз і для вирішення глобальних проблем;

Ø глобальну кризу людства можна попередити;

Ø глобальну катастрофу людства не можна відвернути;

Ø глобальні проблеми – це не лише невирішені завдання, а й великі загрози всьому людству;

Ø глобальні інтереси треба ставити вище національних;

Ø глобальна інтеграція – це закономірність розвитку людства;

Ø сучасна людина, як найвища соціальна цінність, набула глобального характеру і стала в центрі процесів глобалізації.

В основі глобальної стратегії лежить класичний геополітичний принцип, а саме: географічне середовище – держава – зовнішня політика, що являє собою систему поглядів на можливість та продуктивність використання просторових факторів міжнародних відносин в інтересах забезпечення національної безпеки.

Формування ж цієї стратегії відбувається на підставі:

концепції багатополярного світу. Суть її полягає в тому, що всі держави світу ідентичні за винятком рівня їх могутності (військова сила, рівень економічного розвитку і т.ін); політика держав на світовій арені залежить від реального розподілу могутності між ними. Характерною ознакою багатополярності є нездатність будь-якої держави досягти своїх цілей одноосібно. Держави змушені забезпечувати свою безпеку у боротьбі з більш могутнім супротивником за допомогою утворення союзів.

концепції „переходу впливу”. Суть її полягає в тому, що у будь-який момент часу в системі міжнародних відносин домінує гегемон, який певною мірою визначає політику всіх інших держав. Поступово, внаслідок нерівного економічного розвитку і пов’язаних з цим змінами у розподілі військової могутності здатність гегемона впливати на перебіг подій поступово зменшується. Інша країна, яка розвивається більш стрімкими темпами, починає претендувати на лідерство. До неї приєднуються країни, які невдоволені політикою колишнього гегемона, та країни, які намагаються потрапити до табору потенційного переможця. Виникає нова коаліція держав, а боротьба за лідерство завершується війною.

концепції „уніполярного світу”. Визначальним поняттям цієї концепції є „уніполь”, який складається з демократичних країн, що відіграють визначальну роль у світових процесах.