Етапи розвитку глобалізації

У сучасній науковій літературі виділилися два основних підходи до визначення хронологічних границь глобалізації.

Представники першого (широкого) підходу трактують глобалізацію як тривалий історичний процес поетапного формування загальнопланетарної цілісності, що супроводжує весь хід цивілізаційного розвитку або ж почався приблизно 100 років тому у зв'язку з інтенсифікацією зовнішньоекономічних відносин. Наприклад, фахівці Всесвітнього банку виділяють три хвилі глобалізації:

Ø перша хвиля (1870-1914 р.) дотепер не перевершена, оскільки питома вага міжнародної торгівлі у валовому світовому доході за цей період виріс у два рази, кумулятивний обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, досяг 32 %, міграція охопила 10 % населення;

Ø друга хвиля (1950-1970 р.), пов'язана з відновленням рівня міжнародних зв'язків до попереднього стану після їхнього руйнування в період двох світових війн. За цей період питома вага світової торгівлі у світовому ВВП досягла рівня 1913 р., кумулятивний обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, склав 11 %;

Ø третя хвиля (починаючи з 1970 р.), викликана потужним розвитком сучасних інформаційних і транспортних технологій. В 1998 р. кумулятивний обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, досяг 22 %.

Сучасні дослідники стверджують, що довгостроковий процес розвитку глобалізації має циклічно-хвильову природу, пов'язану з періодичними підйомами й спадами інтеграційних процесів. При цьому глобалізаційні хвилі, що поєднують інтеграційні (зближення, взаємодія, взаємопереплетіння й взаємопроникнення) і процеси, що пов’язані із диференціацією, (збільшення різноманіття, плюралізація), сприяють відновленню форм, змісту й механізмів глобалізації, не впливаючи на її поступальний розвиток. Відповідно до зазначеного підходу розрізняють такі цикли глобалізації:

І. Античний цикл (VІІІ ст. до н.е. - ІІ ст. н.е.), що включає:

- хвилю диференціації (VІІІ-ІV ст. до н.е.);

- хвилю інтеграції (ІІІ ст. до н.е. - ІІ ст. н.е.).

ІІ. Середньовічний цикл (ІІІ-ХІІІ ст. н.е.), що включає:

- хвилю диференціації (ІІІ-VІІ ст. н.е.);

- хвилю інтеграції (VШ-XІІІ ст. н.е.).

ІІІ. Цикл Нового часу (XІ-XXІ ст.), що охоплює:

- хвилю диференціації (XІ-XVІІІ ст.);

- хвилю інтеграції (XІ-XXІ ст.).

У рамках цього підходу є й інші варіанти періодизації процесу глобалізації. Деякі дослідники виділяють:

- колоніальну глобалізацію як наслідок Великих географічних відкриттів XV- XVІ ст.;

- повільну еволюційну глобалізацію, що тривала до кінця XІ ст.;

- прискорену глобалізацію XX ст.

Існує також підхід, відповідно до якого процес глобалізації розділяється на наступні етапи:

- повільну глобалізацію (до початку епохи Великих географічних відкриттів);

- структурну глобалізацію, пов'язану з переділом світу й утворенням протилежних економічних систем (середина XІ - 80-ті роки XX ст.);

- послідовну глобалізацію (сучасний етап).

Представники другого (більш вузького) підходу розглядають глобалізацію як новітній процес, що почався в XXст. (останній чверті) і органічно пов'язаний з більш загальним процесом інтернаціоналізації. Аргументуючи цю тезу, прихильники зазначеного підходу звертають увагу на наступне:

Ø до XX ст. міжнародна економіка ґрунтувалася на відносинах між країнами, тоді як світова економіка XX ст. базується на мережах зв'язків, що пронизують господарства окремих країн;

Ø яким би не була питома вага зовнішньої торгівлі у світовому ВВП до XX ст., загальний обсяг торгівлі і її інтенсифікація в сучасних умовах не зрівняні з попереднім періодом;

Ø новітні переливання фінансових ресурсів не зводяться до традиційного розуміння експорту капіталу;

Ø транснаціоналізація економіки, трансграничне виробництво й феномен глобалізації комунікацій беруть початок в XX ст.