Передумови глобалізації

Якщо виходити з об'єктивного характеру процесу глобалізації, то варто визначити ті основні фактори, які обумовлюють цей процес. Можна виділити наступні з них:

Ø подальша інтернаціоналізація економіки (Рис. 2), посилення її транснаціоналізації й формування блукаючих інтернаціональних відтворювальних ядер, що перетворюють цілі країни в країни-системи, здатні контролювати величезні господарські території;

Ø формування міжанклавного (міжкорпоративного) поділу праці в глобальному масштабі й становлення нового геоекономічного простору, контрольованого транснаціональним капіталом;

Ø деконцентрація виробництва, пов'язана зі зниженням питомої ваги стандартизованих масових товарів і збільшенням обсягу індивідуального, гнучкого, диверсифікованого виробництва, заснованого на новітньому технологічному обладнанні;

Ø крах командно-адміністративної системи, затвердження ринкової системи господарювання у світовому масштабі на основі використання уніфікованих механізмів функціонування й розвитку;

Ø лібералізація торгівлі економічними благами, інтелектуальною власністю, прийняття єдиних правил у сфері регулювання банківських і фінансових операцій, стандартизації й сертифікації продукції й т.п.

Початкова інтернаціоналізація Взаємопов’язаність національних економік на базі традиційних форм міжнародних економічних відносин

Локальна інтернаціоналізація Взаємопроникнення національних економік в результаті транснаціоналізації та створення торговельних інтеграційних угруповань

Системна інтернаціоналізація Системна взаємопов’язаність національних економік на базі домінування транснаціонального капіталу та формування регіональних економічних блоків

Полісистемна інтернаціоналізація Перехід екоінтеграції на міжконтинентальний рівень в умовах перномічної еважання глобальних ТНК

Рис 2. Генезис глобальної інтеграції

У більш розширеному вигляді передумови глобалізації можна згрупувати наступним чином:

1. Виробничі, науково-технічні й технологічні:

Ø різке зростання масштабів виробництва;

Ø перехід до нового технологічного способу виробництва – до високих, наукомістких технологій; швидке й широке поширення нових технологій, що ліквідують бар'єри на шляху переміщення товарів, послуг, капіталів; якісно нове покоління засобів транспорту й зв'язку і їхня уніфікація, що забезпечує швидке поширення товарів і послуг, ресурсів і ідей з використанням їх у найбільш сприятливих умовах. У цей час передача інформації здійснюється практично невідкладно. Повідомлення про економічні можливості й угоди швидко передаються по усьому світі. Для товарів і деяких видів послуг поки ще потрібно кілька днів і навіть тижнів, щоб потрапити з одного місця в інше, інформація ж передається негайно. Якщо в якому-небудь куточку світу відбувається істотна зміна на ринку, то про нього стає відомо практично миттєво у всіх інших його частинах. Це особливо характерно для подій на фондових біржах, валютних і товарних ринках, а також для наукових відкриттів і їхнього використання. Отже, далекість партнерів друг від друга перестає бути вирішальною перешкодою для їхнього виробничого співробітництва;

Ø швидке поширення знань у результаті наукового або іншого видів інтелектуального взаємообміну;

Ø різке скорочення завдяки передовим технологіям транспортних, телекомунікаційних витрат, значне зниження витрат на обробку, зберігання й використання інформації, що полегшує глобальну інтеграцію національних ринків.

2. Організаційні:

Ø міжнародні форми здійснення виробничо-господарської діяльності (ТНК): організаційні форми, рамки діяльності яких виходять за національні границі, здобувають міжнародний характер, сприяючи формуванню єдиного ринкового простору;

Ø вихід неурядових організацій на багатонаціональний або світовий рівень. Нову глобальну роль стали відігравати такі міжнародні організації, як ООН, МВФ, Всесвітній банк, СОТ й т.п.;

Ø перетворення багатонаціональних компаній і інших організацій, як приватних, так і державних, в основних діючих осіб глобальної економіки.

3. Економічні:

Ø лібералізація торгівлі товарами й послугами, ринків капіталу й інші форми економічної лібералізації, що викликали обмеження політики протекціонізму й зробили світову торгівлю більш вільною;

Ø небувала концентрація й централізація капіталу, ріст похідних фінансово-економічних інструментів, різке скорочення часу здійснення міжвалютних угод;

Ø впровадження міжнародними економічними організаціями єдиних критеріїв макроекономічної політики, уніфікація вимог до податкової, регіональної, аграрної, антимонопольної політики, до політики в області зайнятості й ін.;

Ø посилення тенденції до уніфікації й стандартизації. Усе ширше застосовуються єдині для всіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську й статистичну звітність.

4. Інформаційні:

Ø радикальна зміна засобів ділового спілкування, обміну виробничою, науково-технічною, економічною, фінансовою інформацією; поява й розвиток принципово нових систем одержання, передачі й обробки інформації дозволили створити глобальні мережі, що поєднують фінансові й товарні ринки, включаючи ринки ноу-хау й професійних послуг. Інформаційне обслуговування безпосередньо пов'язане з успіхами в електроніці – зі створенням електронної пошти, Інтернет;

Ø формування систем, що дозволяють із одного центра управляти розташованим у різних країнах виробництвом, що створює можливості оперативного, своєчасного й ефективного рішення виробничих, науково-технічних, комерційних завдань не гірше, ніж усередині окремих країн. Обмін інформацією в реальному часі знаменує справжню революцію в менеджменті й маркетингі, у керуванні фінансовими й інвестиційними потоками, виникають нові форми реалізації продукції (наприклад, електронна торгівля). Комп'ютеризація, системи електронних рахунків і пластикових карт, супутниковий і оптико-волоконний зв'язок дозволяють практично миттєво переміщати фінансову інформацію, укладати угоди, переводити засоби з одних рахунків на інші незалежно від відстані й державних кордонів.

5. Політичні:

Ø збільшення свободи пересування громадян, товарів і послуг, капіталів через державні кордони;

Ø подолання політичних розбіжностей між Сходом і Заходом.

6. Соціальні й культурні:

Ø ослаблення ролі звичок і традицій, соціальних зв'язків і звичаїв, подолання національної обмеженості, що підвищує мобільність людей у територіальному, духовному й психологічному відношеннях, сприяє міжнародній міграції;

Ø виникнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки й системи вільної торгівлі;

Ø прояв тенденції формування глобалізованих "однорідних" засобів масової інформації, мистецтва, попкультури. Англійська мова стає міжнародною мовою спілкування, полегшуючи міжкультурне спілкування, навчання й взаєморозуміння;

Ø подолання границь в освіті завдяки розвитку дистанційного навчання;

Ø лібералізація підготовки трудових ресурсів, що веде до ослаблення контролю національних держав за відтворенням "людського капіталу".