Витрати на продукцію й витрати періоду. Прямі та непрямі, основні та накладні, релевантні та нерелевантні, постійні, змінні та інші витрати

Витрати на продукцію - витрати, пов'язані з виробництвом готової продукції, виконанням робіт (послуг) або витрати, пов'язані із придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких витрат відносяться матеріальні витрати, зарплата виробничих робітників, амортизація фондів виробничого призначення, тобто витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом.

Витрати періоду - це витрати, які не включаються в собівартість продукції й запасів і розглядаються як витрати того періоду, у якому вони були здійснені, тобто даний випадок попадає під дію не П(с)БО 9 "Запаси", а П(с)БО 16 "Витрати".

Виробничі підприємства до складу витрат періоду відносять витрати на управління, маркетинг, розробку й підготовку продукції до випуску, тобто витрати, акумульовані на рахунках 92, 93, 94, а також частина нерозподіленої суми 91 рахунку. На торговельних підприємствах витратами періоду є витрати, пов'язані з комплексом заходів по реалізації товарів.

Прямі витрати - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати - це витрати, які не можуть бути віднесені до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Вираз "економічно доцільним шляхом" означає, що при рішенні питання про віднесення витрат до певного об'єкта (включенні витрат у собівартість калькуляційної одиниці на будь-якому етапі) варто керуватися принципом співвідношення витрат і вигід. Якщо для підприємства дорожче розподіляти інформацію про витрати на кожен конкретний вид виробу (калькуляційну одиницю), то доцільніше й дешевше розподілити непрямі витрати пропорційно прямим (тобто визначити собівартість непрямим шляхом).

Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. У національному бухгалтерському обліку така класифікація зустрічається в П(с)БО 16, де основні витрати ділять на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.

Накладні витрати - витрати, пов'язані із процесом виробництва, які не можуть бути віднесені у вартість певного виробу (калькуляційної одиниці) економічно доцільним способом. Виробничі накладні витрати відповідно до П(с)БО 16 розподіляються між об'єктами калькулювання пропорційно обраній базі. Прикладом накладних витрат є: непряма зарплата, витрати на утримання і ремонт будівель, амортизація й страхування основних засобів, використовуваних у виробничому процесі, орендна плата, оплата комунальних послуг.

Для прийняття управлінських рішень доцільно розрізняти витрати:

- релевантні й нерелевантні;

- постійні й змінні;

- маржинальні й середні;

- дійсні й можливі.

Релевантні витрати - це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення.

Нерелевантні витрати - це витрати, які не залежить від прийняття рішення.

Різниця між витратами, які виникають при прийнятті альтернативних рішень, називають диференційними витратами.

Варто враховувати, що поділ витрат на релевантні й нерелевантні індивідуальний в кожній конкретній господарській ситуації.

Постійні витрати - ті, які практично не змінюються зі зміною обсягу діяльності.

Змінні - витрати, загальний обсяг яких збільшується або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу діяльності.

Однак, важливо розуміти, що всі витрати змінюються при критичних змінах обсягу діяльності, і таким чином, більш коректно говорити про умовно-постійні й умовно-змінні витрати.

Як приклад умовно-постійних витрат можна назвати витрати на виробництві на освітлення, опалення, водовідведення, оренду виробничого приміщення. Умовно-змінними витратами на виробництві є матеріальні витрати, витрати на оплату праці виробничих робітників, частина загальновиробничих витрат.

Постійні витрати є такими тільки в межах релевантного діапазону діяльності й певного часу.

Релевантний діапазон - це діапазон діяльності, у межах якого зберігається взаємозв'язок між величиною витрат та їхнім фактором.

Слід зауважити, що змінні витрати на одиницю обсягу діяльності (питомі змінні витрати) є величиною постійною, оскільки вони визначаються технологічними потребами, в той час як загальна сума змінних витрат змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності. Питомі змінні витрати залишаються постійними в межах релевантного діапазону.

Постійні витрати на одиницю обсягу діяльності (питомі постійні витрати) навпаки є змінними, оскільки загальна сума їх в межах релевантного діапазону не змінюється, то при зростанні обсягу діяльності, їх сума на одиницю буде зменшуватись, а при зменшенні обсягу діяльності – збільшиться. Графічно ця залежність представлена на рис. 2.1.

Загальна сума змінних витрат Змінні витрати на одиницю обсягу

Обсяг виробництва, шт.

виробництва

Загальна сума постійних витрат Постійні витрати на одиницю

обсягу виробництва

Рис.2.1. Залежність змінних і постійних витрат від обсягу виробництва

Витрати на виробництво додаткової одиниці продукції називають маржинальними витратами. Наприклад, якщо при виготовленні 10 одиниць продукції витрати підприємства становлять 1500 грн., а при виробництві 11 одиниць - 1600 грн, то маржинальні витрати на одиницю становлять 100 грн, а середні - 145,45 грн.

Дійсними називаються витрати, які вимагають сплати грошей або витрати інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах.

Можливі витрати - це втрачена вигода, якщо вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.

З метою контролю виконання управлінських рішень виділяють контрольовані й неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати - це витрати, рівень яких керівник може безпосередньо контролювати й значно впливати на їхню величину шляхом прийняття управлінських рішень.

Неконтрольовані витрати - це витрати, на рівень яких керівник не може вплинути.

Поділ витрат на контрольовані та неконтрольовані залежить від рівня менеджменту, тобто ті самі витрати для керівника більше високого рівня (директор) є контрольованими, а для керівника більше низького рівня (начальник цеху) виявляються неконтрольованими.