Вихідні теоретичні положення

В рамках управління особливе місце займає менеджмент за допомогою постановки цілей. Тут мова йде про процес, при якому керівник і співробітники разом:

- визначають завдання фірми;

- уточнюють відповідальність, тобто очікувані результати;

- використовують результати для керівництва компанією і для оцінки внеску кожного співробітника у плоди її діяльності.

Спочатку керівництво фірми формує стратегічні цілі. Далі, на кожному нижчому рівні ці цілі наповнюються підцілями і встановленими термінами виконання. Періодично обговорюються питання: чи потрібне коригування курсу, чи реалістично сформульовані цілі.

Найбільш продуктивним даний метод є тоді, коли співробітники знають, що від них очікують, згодні взяти на себе зобов’язання по досягненню поставлених цілей.

Цілі покликані задовольняти наступним вимогам: бути конкретними, бути доступним для огляду; бути реалістичними.

До внутрішнього середовища організації відносяться: цілі і стратегія розвитку, стан портфеля замовлень, структура виробництва і управління, фінансові та трудові ресурси, обсяг і якість робіт, в тому числі НДДКР і т. д.

До факторів зовнішнього середовища підприємства належать: постачальники, споживачі, конкуренти, органи законодавчого регулювання, кредитори, трудові ресурси та ін.

Друга група зовнішніх факторів практично некерована з боку менеджерів організації:стан економіки країни (або регіону), рівень науково-технічного і соціального розвитку, культурна і політична обстановка, рівні цін та інфляції, доходи покупців, урядова фінансова і податкова політика.

Найважливіші функціональні підсистеми організації: маркетинг; виробництво; науково-дослідні розробки (інновації); фінанси; персонал; менеджмент.