Загальна характеристика напрямку підготовки «менеджмент», розвиток професійних компетенцій майбутнього фахівця

Ме́неджмент (українською – управління) – це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності.

Під менеджментом (від англ. management – керування, управління) взагалі розуміють процес управління матеріальними та людськими ресурсами в інтересах їх ефективного використання з метою досягнення цілей управління суспільством, політичною, економічною або соціальною структурою, окремими спільнотами тощо.

Напрям «Менеджмент організацій» актуалізувався зі вступом України до єдиної системи європейських стандартів вищої освіти, започаткованої Болонським процесом. Підготовку фахівців із менеджменту в Україні розпочато у 1994 році.

Випускники за напрямом підготовки 6.030601 «Менеджмент» та спеціальності 8.030601 «Менеджмент організацій і адміністрування» можуть працювати в суміжних сферах професійної діяльності: економічна, маркетингова, обліково-контрольна, зовнішньоекономічна, освітня, науково-дослідницька.

Результатом навчання на спеціальності є оволодіння навичками реалізації управлінських функцій (планування, організації, мотивації та контролю), прийняття своєчасних та обґрунтованих управлінських рішень, організації ділових контактів та управлінської праці, управління персоналом.

Отже, менеджер – це управлінець, особа, яка організовує роботу інших людей (мається на увазі вміння особи досягти поставлених цілей зусиллями підлеглих). Саме від менеджера, керівника залежить розвиток і виживання організації. Він повинен володіти різноплановими знаннями (менеджмент, менеджмент персоналу, операційний (виробничий) менеджмент, стратегічний, інвестиційний менеджмент, інноваційний менеджмент, антикризовий та фінансовий менеджмент.

Соціально-економічні відносини в нашій країні суттєво вплинули на виробничі відносини. Тепер все більш високі вимоги висуваються не тільки до праці, кваліфікації, але й до гнучкості, мобільності, професійності, активності, відповідальності працівника, соціальне замовлення суспільства направлене на підготовку спеціалістів з високим рівнем професійної культури, що володіють новими методами управління, сучасними технологіями своєї сфери, швидко реагують на ситуацію, приймають оптимальні й чіткі рішення. На сьогодні ще не побудовано єдиного механізму формування якісних ознак сучасного лідера-управлінця (менеджера). Особливості суспільного життя, жорсткі вимоги до особистісних та професійних якостей управлінців демонструють важливість і нагальну потребу у впровадженні лідерства в систему управління. В сучасних умовах зростає увага до підбору керівників управлінських структур, які мають бути не просто виконавцями, а управлінцями, яким притаманна компетентність, відповідальність, здатність і готовність до творчої й інноваційної діяльності.

В сучасному бізнес-середовищі професійна підготовка розглядається як процес безперервної освіти, процес виховання, формування особистості, яка освоює загальну та інформаційну культуру людства, усвідомлює своє місце в соціумі, здатна до самовизначення, самовдосконалення протягом життя, творчої діяльності, адаптована до сучасного інформаційного суспільства. Дослідники сьогодення висувають наступні особливості суспільства, до яких має адаптуватися молодий фахівець, щоб жити й творити в умовах економічного ринку. Це:

- єдине інформаційно-комунікаційне поле країни як частина світового інформаційного простору;

- створення й розвиток ринку інформації і знань як факторів виробництва, праці і капіталу;

- зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва;

- підвищення рівня освіти, науково-технічного і культурного розвитку за рахунок можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному і регіональному рівнях;

- створення ефективної системи забезпечення прав громадян на вільне одержання, поширення і використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку.

В умовах розширення параметрів інформаційного суспільства зміцнюються й розширюються параметри функціонування управлінської діяльності її суб’єктів, які володіють високими менеджерськими рисами управління трудовим колективом, виробництвом, освітньо-культурною сферою та сферою зростаючих потреб та інтересів виробників матеріальних благ та духовних цінностей. В цьому аспекті управління неможливе без наступних властивостей (якостей) керівника:

- соціальна спрямованість діяльності, знання законодавчих і нормативних актів, що регламентують діяльність соціальних організацій, до числа яких належить їх колектив, розуміння основних тенденцій розвитку сучасної політики, економіки, права й інших сфер життя держави;

- висока компетентність у фаховій діяльності відповідно до профілю керованого колективу;

- організаторські здібності, уміння організувати спільну роботу людей, сформувати «єдину команду» для вирішення завдань підприємства, створити умови для прояву активності, ініціативи, творчості персоналу, їх розвитку, самоорганізації;

- високі моральні якості – справедливість і об’єктивність в оцінці співробітників, гуманність, чуйність, тактовність, чесність, толерантність, керівник має бути зразком для персоналу;

- окремою якістю особистості менеджера має бути: стійкість до стресу, здатність домінувати, прагнення до перемоги, впевненість у собі, креативність, емоційна врівноваженість, відповідальність, надійність, незалежність.

Інтегративним показником якості підготовки менеджера повинна стати професійна компетентність, що визначається не через суму знань і умінь, а характеризує здатність людини мобілізувати в конкретній реальній ситуації управлінської діяльності отримані знання і професійний досвід, необхідні для вирішення нових управлінських задач. Професійна компетентність менеджера забезпечується сформованістю ряду ключових, базових (управлінських) і спеціальних компетентностей, причому спеціальні компетентності відображають специфіку предметної сфери діяльності. В якості однієї з таких компетентностей фахівця-менеджера вважається інформаційно-комунікаційна компетентність, сутність, структура та компонентний склад якої потребують подальшого поглибленого вивчення.

Поняття «компетентність» і «компетенція» – категорії, застосовувані майже до всіх сфер людської діяльності, в тому числі і до управлінської.

Компетентність – це володіння особистістю відповідними теоретичними знаннями, її ставлення до предмету діяльності, здатність до ефективної реалізації на практиці спеціальних професійних знань, створення майбутніх моделей розвитку підприємства, миттєве моделювання ситуацій та прогнозування розвитку майбутніх подій.

Інформаційна компетентність, якою має володіти спеціаліст-менеджер, сьогодні розуміється як здатність орієнтуватися в потоці інформації, як уміння працювати з різними джерелами інформації, знаходити і вибирати необхідний матеріал, класифікувати його, узагальнювати, критично до нього ставитися, як вміння на основі отриманого знання конкретно й ефективно вирішувати будь-яку інформаційну проблему, пов’язану з професійною діяльністю.

До базових професійних компетенцій менеджера відносяться такі: інформаційна, аналітична, комунікаційна, комунікативна, організаційна та управлінська [2].

Інформаційна компетенція передбачає: 1) здатність вибудовування ефективної системи інформаційних ресурсів, необхідної для формування інформаційно-правової основи прийняття управлінських рішень; 2) здатність визначення затребуваності того чи іншого інформаційного ресурсу в рамках оперативного і стратегічного управління організацією.

Комунікаційна компетенція складається з: 1) уміння продуктивно особисто використовувати інформаційно-комунікаційні компоненти системи інформаційних ресурсів; 2) здатності здійснення інформаційного пошуку з використанням різних інформаційно-комунікаційних засобів; 3) здатності добування інформації, представленої на різноманітних носіях з інформаційних ресурсів різних видів; 4) здібності отримання, збереження, зберігання, передачі інформації, що надійшла з інформаційних ресурсів різних видів та представленої на різноманітних носіях.

Інформаційна та комунікаційна компетенції менеджера є сьогодні основними структурними елементами в системі ключових професійних компетенцій менеджера. Володіння вищеназваними компетенціями необхідно менеджерам усіх рівнів управління, при цьому вони повинні функціонувати не відособлено одна від одної, а представляти єдину системну складову їх професійної діяльності, бо тісно пов’язані і детермінують реалізацію інших компетенцій, таких, як:

Ø аналітична (здатність обґрунтованої, об’єктивної, оперативної, ефективної, комплексної оцінки інформаційних потоків, формулювання на основі отриманої інформації комплексних аналітичних висновків щодо розв’язуваного управлінського завдання або проблеми);

Ø комунікативна (здатність ефективного здійснення менеджерських функцій в процесі спілкування з представниками внутрішнього та зовнішнього середовища організації);

Ø організаційна (забезпечення умов для ефективного здійснення менеджером власної діяльності та діяльності керованого об’єкта);

Ø управлінська (ефективне та перспективно орієнтоване використання менеджером всіх ресурсів організації) [2].

Зміст професійної компетентності тієї чи іншої спеціальності визначається рівнем відповідності всіх численних професійних компетенцій нормативним вимогам, ступенем професійної підготовленості у визначеній сфері діяльності і характеризує професіоналізм фахівця.

Інформаційно-комунікаційна компетенція менеджера, характеризує її глибоку обізнаність в предметній області знань, володіння знаннями, навичками, способами діяльності щодо розуміння інформаційних процесів, використання інформаційно-комунікаційних технологій, комп’ютерної техніки, методології пошуку, аналітико-синтетичної обробки, збереження та передачі інформації, здібність вирішувати інформаційну проблему, пов’язану з управлінською діяльністю, користуючись сучасними інформаційними ресурсами (інструментами та джерелами).

Інформаційно-комунікаційна компетенція менеджера як складова інформаційної культури і професійної компетенції передбачає ефективне впровадження особистісного досвіду суб’єкта управління, спрямованого на передачу знань, на розвиток сучасного наукового світогляду і особистості підлеглих, динамічне збагачення та самовдосконалення за рахунок отримання, оцінювання інформації та вміння створювати нову інформацію, новий «продукт», здатність досягати значимих результатів та якості у професійній діяльності [2].

Досліджуючи проблему розвитку компетенцій менеджера, нами було розроблено модель, що містить систему складових: когнітивно-змістовну, комунікативно-рефлексивну, мотиваційно-творчу, професійно-технологічну (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Структурна модель професійних компетентній менеджера.

Когнітивно-змістовна складова передбачає порівняння, узагальнення, синтез, розробку варіантів використання інформації і прогнозування наслідків реалізації рішення проблемної ситуації, прогнозування використання нової інформації та взаємодії її з наявними базами знань, організацію зберігання та відновлення інформації в довгостроковій пам’яті, системного аналізу та оцінки, обробки та передачі інформації, зберігання і створювання інформації у формі знань для використання їх в різнобічній професійній діяльності менеджера; включає в себе знання основ інформатики, інформаційних моделей, сучасних інформаційних технологій та вміння застосовувати отримані знання в професійній діяльності.

Комунікативно-рефлексивна складова виявляється в умінні встановлювати міжособистісні зв’язки, безпосередньо пов’язана з професійною діяльністю менеджера, передбачає наявність у людини здібностей в гнучкому і конструктивному веденні діалогів, уявлення про етикет і такт в комп’ютерній комунікації; затвердження моральності у взаєминах людей, що складаються в процесі обміну інформацією, менеджери та інші фахівці повинні довіряти один одному і обмінюватись інформацією, важливою для удосконалення процесів організації господарської діяльності підприємства, вивчення ринкового попиту, збуту продукції, реалізації послуг. Включає в себе самосвідомість, самоконтроль, самооцінку самореалізації, відповідальність за результати свої дій, здатність здійснювати різносторонній підхід до аналізу ситуації в залежності від цілей і умов професійної діяльності.

Мотиваційно-творча складова містить в собі знаннями про пріоритет цінності людського життя, здоров’я та духовного розвитку; правові, етичні і моральних норми роботи в інформаційному середовищі; про інформаційну безпеку суспільства та особистості; про переваги і недоліки процесу інформатизації суспільства і життєдіяльності людини, здібності до творчої діяльності через інформаційно-комунікаційний компонент переходять у вищий (логічний) рівень інформаційної культури менеджера, який виникає лише на основі вміння перетворювати засвоєні прийоми, досвід і переносити їх у нові умови.

Професійно-технологічна складова – це професійна діяльність, спрямована на систему цінностей певної людини, тобто заради чого вона займається менеджментом. Засвоюючи елементи інформаційних технологій, менеджер піднімається на вищі рівні свого професіоналізму, знання особливостей засобів інформаційних технологій з пошуку, переробки та зберігання інформації, а також виявлення, створення та прогнозування можливих технологічних етапів з переробки інформаційних потоків; технологічні навички та вміння роботи з інформаційними потоками.

Підставою для виділення даних складових є специфіка змісту і функцій кожної з них. При відносній самостійності між окремими компонентами існують зв’язки, що відображають генезис, перебіг процесу і результати формування інформаційно-комунікаційної компетентності. Всі складові інформаційно-комунікаційної компетенції взаємопов’язані і взаємозумовлені. При виключенні якого-небудь компонента характеристика поняття інформаційно-комунікаційної компетенції менеджера втрачає свою повноту.