Розподіл і використання чистого прибутку

Об'єктом розподілу є прибуток підприємства. Під його розподі­лом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визна­чення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпо­рядженні підприємства, структури статей його використання зна­ходиться в компетенції підприємства.

Принципи розподілу прибутку можна сформулювати так:

• прибуток, отриманий підприємством у результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляєть­ся між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом;

• прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у ви­гляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюються законодавчо;

• величина прибутку підприємства, що залишилася в його роз­порядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягів виробництва та поліпшенні ре­зультатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;

• прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, насамперед направляється на заощадження, забезпечення його подаль­шого розвитку, і тільки в іншій частині — на потреби споживання.

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Розподіл чистого прибутку — один із напрямів внутрішньофірмового планування, значення якого в ринкових умовах зростає. Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємствіфіксується в статуті підприємства.

В умовах ринкового господарства держава не втручається у процес розподілу прибутку. Підприємство має самостійно знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального роз­питку, матеріального заохочення працівників та інші цілі (рис 4.3).

Рисунок 4.3 – Формування та розподіл чистого прибутку підприємства

Кошти на розвиток і вдосконалення виробництва витрачаються на задоволення потреб, пов'язаних зі зростанням обсягів виробни­цтва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології вироб­ництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконален­ня матеріально-технічної бази підприємства.

Конкретно ці витрати становлять собою капітальні вкладення в бу­дівництво нових виробничих площ, реконструкцію підприємств, при­дбання і монтаж нового устаткування, інші витрати капітального ха­рактеру, включаючи природоохоронні і такі, що спрямовані на по­ліпшення умов праці і техніки безпеки. Це також витрати на проведен­ня науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, підго­товку та освоєння нових прогресивних технологій та видів продукції.

Однією з потреб виробництва, пов'язаною з його розширеним відтворенням, є збільшення власних фінансових ресурсів, які вкла­даються в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незавер­шеного виробництва, готової продукції, товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів.

Кошти, що спрямовуються на соціальні потреби, використо­вуються переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства: будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт житлових будинків і об'єктів соціально-культурної сфери; утримання закладів, об'єктів соціально-культурної сфери, тощо.

Кошти матеріального заохочення використовуються для стимулювання зацікавленості працівників підприємства в досягненні високих результатів праці.

Акціонерні товариства виплачують за рахунок чистого прибутку дивіденди держателям акцій — засновникам і акціонерам.

Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за рахунок при­бутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.