Правове регулювання використання

ТВАРИННОГО СВІТУ

Питання

1.Об’єкти тваринного світу:

а) поняття та види об’єктів тваринного світу;

б) власність на об’єкти тваринного світу.

2.Використання тваринного світу:

а) загальне використання об’єктів тваринного світу;

б) спеціальне використання об’єктів тваринного світу.

3.Охорона тваринного світу:

а) шляхи забезпечення охорони тваринного світу;

б) значення Червоної книги України.

Опорні поняття теми: Тваринний світ як об’єкт правового використання, відтворення й охорони. Поняття тваринних ресурсів. Об’єкти тваринного світу. Види природних тваринних ресурсів. Поняття, ознаки та види фауністичних правовідносин. Суб’єкти й об’єкти фауністичних правовідносин. Підстави виникнення, зміни та припинення фауністичних правовідносин. Поняття, ознаки та види права власності на тваринний світ. Суб’єкти й об’єкти права власності на об’єкти тваринного світу. Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на об’єкти тваринного світу. Поняття, ознаки та види права користування тваринним світом. Суб’єкти та об’єкти права користування тваринним світом. Правові форми та види використання тваринного світу. Характеристика загального використання об’єктів тваринного світу. Особливості спеціального використання тваринного світу. Правове регулювання мисливства, полювання та рибальства. Особливості використання об’єктів тваринного світу, які перебувають у стані природної волі в наукових, культурно-освітніх, виховних і естетичних цілях. Підстави виникнення, зміни та припинення права фауністичного використання. Управління та контроль у галузі використання, відтворення й охорони тваринного світу. Функції управління тваринним світом. Правове регулювання відтворення й охорони тваринного світу. Зміст правової охорони тваринного світу. Відповідальність за порушення законодавства щодо використання, відтворення й охорони тваринного світу.

Методичні рекомендації:

Під час самостійної роботи студент повинен ознайомитися з рекомендованою літературою і нормативним матеріалом. Готуючись до цієї теми рекомендується робити наголос на вивченні Закону України «Про тваринний світ» та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері використання тваринного світу.

При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на наступне: об’єктами тваринного світу згідно з ст.3 Закону України “Про тваринний світ”, є дикі тварини (хордові і безхребетні) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), частини диких тварин (роги, шкіра, ратиці, копита тощо), продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). До тварин належать також найпростіші одноклітинні організми, але не належать бактерії і віруси. Не є об’єктами тваринного світу, але підлягають охороні за екологічним законодавством: житла та інші споруди тварин, місця, що є середовищем їх існування та шляхами міграції. Слід мати на увазі, що до диких тварин належать види тварин, що виникли шляхом природного добору і здатні самостійно жити в умовах екосистеми.

Об’єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Відповідно до статті 6 Закону України «Про тваринний світ», об’єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об’єктом права державної або комунальної власності. Об’єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб.

В залежності від мети використання тваринного світу класифікують на загальне та спеціальне. Основними видами спеціального використання об’єктів тваринного світу є: мисливство; рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин; використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі.

Охорона тваринного світу – це система правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об’єктів тваринного світу. Важливою правовою формою охорони тваринного світу, особливо рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах тварин є ведення Червоної книги України.

Завдання для самостійної роботи:

1. Проведіть розмежування правових режимів об’єктів тваринного світу та свійських і сільськогосподарських тварин. Що є об’єктами, відповідно, цивільного й аграрного права?

2.Охарактерезуйте особливості правового регулювання загального і спеціального використання живих водних ресурсів. У яких межах дозволяється вилов риби на праві загального використання?

3.Розкрийте зміст моніторингу тваринного світу.

4.Охарактерезуйте правове регулювання ведення державного обліку тварин та обсягів їх добування.

ТЕМА 13:

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ ТА ОБЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Опорні поняття теми: природно-заповідний фонд, природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища, пам’ятки природи, зоологічні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва, літопис природи, охоронна зона.

Методичні рекомендації:

Під час самостійної роботи студент повинен ознайомитися з рекомендованою літературою і нормативним матеріалом. Рекомендується звертати увагу на співвідношення правових режимів різних видів територій та об’єктів природно-заповідного фонду: навчитися їх розмежовувати.

Природно-заповідний фонд – це система природних комплексів та об’єктів, що перебувають під особливою охороною держави. Об'єктами природно-заповідного фонду України є ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об’єкти яких мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та здійснення фонового моніторингу довкілля, вилучені з господарського використання повністю або частково і у встановленому порядку оголошені територією чи об’єктом природно-заповідного фонду України.

Види територій та об’єктів природно-заповідного фонду:

- природні заповідники;

- біосферні заповідники;

- національні природні парки;

- регіональні ландшафтні парки;

- заказники;

- пам’ятки природи;

- заповідні урочища;

- ботанічні сади;

- дендрологічні парки;

- зоологічні парки;

- парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва;

Порядок створення об’єктів природно-заповідного фонду України регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Використання територій та об’єктів природно заповідного фонду здійснюється на праві власності чи користування. Згідно з статтею 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу. Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Завдання для самостійної роботи:

1. Правове регулювання контролю і нагляду за дотриманням законодавства про природно-заповідний фонд: визначити поняття контролю і нагляду, суб’єкти, порядок здійснення, нормативно-правове регулювання.

2. Правове регулювання управління охороною територій та об’єктів природно-заповідного фонду: визначити систему органів і заходів управління охороною природно-заповідним фондом, нормативні акти, що регулюють порядок такого управління.

САМОСТІЙНА РОБОТА

Методичні рекомендації до розв’язання задач

Для підготовки до кожної теми семінарського заняття студент повинен уважно вчитатися у поставлені питання для того, щоб зрозуміти їх зміст. Підготовку необхідно починати з вивчення спеціальної літератури. Після засвоєння основних категорій даної теми, необхідно опрацювати відповідний нормативний матеріал. Тільки після цього можна приступати до розв’язання задач і виконання практичних завдань.

Розв’язання задач слід починати із з’ясування обставин справи. Важливо усвідомити, що правильне з’ясування всіх юридично значимих обставин справи дозволяє окреслити коло правовідносин, що склалися, а відтак – це допоможе знайти норму права, яка дані суспільні відносини регулює. Секрет правника – деталі важливі! Необхідно звертати пильну увагу на дати (це визначає які редакції нормативних актів треба застосовувати), хронологію настання певних юридичних подій та юридичних фактів (набуття права власності, права користування, тощо), та їх правових наслідків, прикінцеві положення законів, терміни, що використовуються, строки. Важливо зрозуміти умови задачі і з’ясувати поставлені завдання. Деякі терміни схожі, але визначають різні правові режими. Вирішуючи практичні завдання, потрібно надати відповіді на поставленні питання повно та обґрунтовано, обов’язкова присутність посилання на статті нормативних актів. Логічному і нормативному обґрунтуванню повинен відповідати кожний висновок, зроблений при відповіді на те або інше питання.

До основних методичних прийомів, за допомогою яких вирішуються задачі слід віднести:

1. Необхідно встановити характер та вид правовідносин.

2. Опрацювати нормативний матеріал. Для ознайомлення з необхідним нормативно-правовим матеріалом рекомендуємо скористатися збірниками екологічного законодавства чи законодавчими базами (законодавча база НАУ, Ліга, Інфодиск «Законодавство України», тощо). Необхідно уважно слідкувати за новими нормативними актами, які приймаються Верховною Радою і Урядом України, Президентом України та іншими органами державної влади та місцевого самоврядування.

3. Опрацювати матеріали судової практики (тут слід використовувати принцип: якщо відповіді немає у нормативному акті - треба її шукати у судовій практиці).

Після того, як буде ретельно проаналізоване законодавство України, яке регулює правовідносини, описані в умовах задачі, необхідно здійснити тлумачення природоресурсних норм використавши при цьому сукупність способів тлумачення правових норм (правовий, мовний, логічний) для того, щоб застосувати відповідні норми права до даних правовідносин та дати правову кваліфікацію даним обставинам. Кожний розв’язок задачі повинен обов’язково супроводжуватися посиланням на конкретну статтю (пункт) нормативного акту, що регулює дані суспільні відносини з зазначенням точних реквізитів цього нормативного акту. Після правової кваліфікації має йти стисла відповідь на поставлені у задачі питання.

Задача вважається розв’язаною тоді, коли дано відповідь на всі питання задачі і при цьому зроблені посилання на відповідні статті (пункти) нормативних актів із вказівкою на те, коли і ким вони були видані. Не можна робити висновків, що лише фіксують порушення закону. Треба обов’язково показати наслідки такого порушення і способи відновлення порушених прав. Бажано скласти письмово план розв’язання задачі у декількох варіантах, з можливими правовими наслідками, у тому чи іншому випадку.

Розв’язана задача оформлюється у письмовому вигляді та має включати:

а) титульний аркуш – із зазначенням реквізитів вузу, студента та номеру задачі у практикумі;

б) умову задачі;

в) розв’язок – правова кваліфікація з посиланням на нормативні акти (обґрунтування) і відповіді на поставлені у задачі питання;

г) список використаної літератури і нормативно-правових актів.

Теми: Право власності

на природні ресурси та право користування