Психологічна характеристика діяльності

Діяльність – специфічно людська, регульована свідомістю активність, що породжується потребами і спрямована на пізнання і перетворення довкілля і самої людини.
Основні компоненти структури діяльності: спонукання до дії, елементи діяльності, процеси діяльності,засоби діяльності, види діяльності. Будь-який вид діяльності пов’язаний з рухами. Рух – це фізіологічна функція живого організму. Діяльність - Це процес активного ставлення людини до дійсності, в ході якого відбувається досягнення суб'єктом поставлених раніше цілей, задоволення різноманітних потреб і освоєння суспільного досвіду. Відмінними рисами людської діяльності є її суспільний характер, цілеспрямованість, плановість, систематичність.
Розумова діяльність поділяється на: перцептивну (за її допомогою формується цілісний образ сприйняття предметів або явищ); мнемічну (яка входить до складу діяльності запам’ятовування, збереження та пригадування); мислительну(за допомогою якої відбувається розв’язування мислительних задач);імажинітивну (діяльність уяви в процесі творчості). Кожна дія складається із системи рухів або операцій, підпорядкованих певній меті. Операції характеризують частковий бік виконання дій, вони мало усвідомлюються або ж зовсім не усвідомлюються. Операції можуть виникати в результаті адаптації, безпосереднього наслідування або шляхом автоматизації дій. За ступенем усвідомлення цілей і наслідків дії поділяються на імпульсивні та вольові Сукупність дій, які об’єднані спільною метою і виконують певну суспільну функцію, складає діяльність.
Кінцевим результатом діяльності постає мета, яка може являти собою створюваний людиною реальний предмет, знання, навички, уміння, результат. Складовим діяльності є дії та операції, що співвідносяться з потребами, мотивами, цілями. Загальну структуру діяльності характеризують також засоби діяльності: суб’єкт діяльності, процес діяльності, предмет діяльності, умови Діяльності, продукт Діяльності.
Потреба – висхідна форма активності живих істот, динамічне утворення, що організує й спрямовує пізнавальні процеси, уяву там поведінку; основна рушійна сила розвитку людини. Мотив – те, що спонукає людину до діяльності і надає цій діяльності осмисленості. (усвідомлена потреба стає мотивом поведінки). Ціль (мета) - усвідомлений образ бажаного результату, на досягнення якого спрямована дія людини.
Види діяльності: гра, навчання, праця, спілкування. Ігрова діяльність: а) у дорослих – ділові ігри (аматорство, професійна діяльність); б) у дітей – ігри, спрямовані на функціональне задоволення; рольові ігри, ігри за правилами. Навчальна діяльність: учіння, та викладання. Викладання – це цілеспрямований вид Д, здійснюваний педагогом, організатором педагогічного процесу. Учіння – це цілеспрямоване засвоєння знань, умінь, навичок, соціального досвіду, з метою використання їх у практичному житті. Праця: репродуктивна, продуктивна (за алгоритмом), творча. Праця – це цілеспямована Д людини на перетворення і освоєння природних і соціальних сил, з метою задоволення потреб. Спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми. У спілкуванні розрізняють такі взаємопов’язані аспекти: комунікативний, інтерактивний (обмін діями), перцептивний (взаємосприймання і встановлення взаєморозуміння партнеів). Засоби діяльності: суб’єкт Д, процес Д, предметД, умови Д, продукт Д.