Наведемо в скороченому вигляді стенограму першого заняття групи

Керівник проводить інструктаж. Пропонує, як і наголошувалося раніше, звертатися один до одного на "ти" й за ім'ям, підкреслюючи небажаність оцінних суджень, моральних і соціальних оцінок. Далі він говорить: "Ви, мабуть, самі відчуваєте, що деякі труднощі в спілкуванні відбиваються в першу чергу в емоційній сфері. Тому в психокорекційній групі бажано все переводити на мову почуттів замість того, щоб давати оцінку вчинкам. Стверджувати, що хтось із присутніх егоїст, не є груповою формою взаємодії. Краще сказати про почуття, які викликає поведінка цієї особи, наприклад: "Мене дратує (або радує), що ти..." (й назвати вчинок).
При груповій психокорекції не повинно бути критики як такої. Близькою до критики є така зворотна форма зв'язку, як конфронтація. Йти на конфронтацію з іншим членом групи — означає відкрито сказати йому щось дуже важливе для нього в плані особистого самопізнання, хоч, можливо, й не зовсім йому приємне. Цим ми будемо суттєво допомагати одне одному в пошуках чогось важливого. Щира, безпосередня реакція може бути не зовсім приємною іншій людині. А щоб не скривдити одне одного, необхідно знаходити відповідні форми викладу інформації, без знецінення змісту. Така практика є одночасно корисним елементом тренажу. Якщо навчитися знаходити найкращу форму вираження своїх думок і почуттів, навіть неприємних, у тактовний спосіб, то це вже хист спілкування.
Найважливіша запорука успішного навчання в груповій пси-хокорекції є сфера відвертості. Але не в звичному її розумінні, коли розкриваються всі таємниці (за бажанням — інтимні аспекти), а відвертого висловлення власної реакції на ситуацію "тут і тепер". Якщо хтось відчує необхідність навести інтимний матеріал у групі, щоб вона допомогла розібратися в переживаннях, то це допустимо. Проте, згідно з принципами АСПН, цього не вимагається. Важливішою є відверта реакція на те, що відбувається в групі в ситуації "тут і тепер". Особливо бажаним є висловлення почуттів учасником навчання, власного сприйняття ситуації, без турботи про те, "який матиму вигляд". В житті така турбота виправдана, в психокорекційній групі — ні. Поведінка в групі має бути щирою.
В роботі групи виключається категоризація вражень за двома полярними ознаками: "добре-погано". Не оцінювати те, що відбувається, важливо не лише з морально-соціальної точки зору, а й із дидактичної (до чого ми так звикли в школі). Отже, заохочення й покарання відсутні, так само як і.оцінки "погано", "добре", "краще", "гірше".
Треба навчитися в процесі занять дивитися одне на одного й на самих себе ніби збоку, набути "об'єктивного" погляду на ті психологічні якості, які є насправді в нас, а які — "в іншому", без кваліфікації їх на погані та хороші. Пізнання глибинної психологічної суті людини — першочергове завдання групи АСПН.
У групі спершу з'ясовується той арсенал психологічних засобів, яким кожний з учасників навчання володіє в спілкуванні, і те, як він сприймається іншими людьми. Завдяки зворотному зв'язку (на емоційно-почуттєвому рівні) відкривається можливість кожному учасникові групи оцінити свої якості й потенційні можливості в спілкуванні. Інформацію, одержану в групі, важливо осмислювати, аби дійти висновку, на які якості в процесі спілкування бажано спиратися як на сильні, а яких позбутися. Якості, віднесені до небажаних, не варто витісняти зі свідомості, краще їх опрацювати в процесі самовдосконалення.
В групі постійно моделюються різні ситуації й випробовуються нові форми поведінки. В житті вони можуть бути досить ризикованими, в групі ризик знімається тим, що суб'єкт сприй-мається таким, яким є, без оцінок поведінки в категоріях "до-бре-погано".
Наступний дуже важливий принцип: сприймання іншого та-ким, яким він є, відсутність чорно-білих категорій. Спочатку взаємне сприйняття один одного може бути нелегким для окремих членів групи. Не слід цього боятися. Такі труднощі важливо проговорити на занятті. Чим більше буде висловлювань, тим краще для процесу навчання. В кожній ситуації учасникам доцільно бути емоційно розкутими й відкритими, позбутися того напруження, яке може гальмувати активність "тут і тепер". Говорити "про групу після групи" є небажаним. Адже в цьому разі втрачається спонука повернутися до питання, яке когось непокоїть на занятті, бо вже відбудеться звільнення від певної напруженості. Якщо таке трапляється, це треба проаналізувати на занятті в групі.
Дотриманням цих правил група інтегрується, стає одним цілим, а кожен з учасників вносить у її роботу щось своє.
Спочатку процес групового навчання може розвиватися не досить інтенсивно. Це не повинно викликати хвилювання, штучно стимулювати активність не варто. Груповий процес має свою власну динаміку.
Керівник групи бере участь разом з усіма учасниками в усіх процедурах як рівноправний член групи. Керівникові надається зворотна інформація, як й іншим учасникам. У ході роботи групи керівництво може на себе перейняти будь-хто інший. Хтось із членів групи може спробувати проводити заняття. Керівникові приємно співпрацювати з психологічно обдарованими учасниками АСПН.
Згідно з принципами групової роботи кожний може відмо-витися від якоїсь вправи, якщо відчує, що йому важко її виконати. В той же час треба пам'ятати, що бар'єри — це ознака опорів, які слід долати. Тому членам групи пропонується переборювати власні опори й бути активними. В групі тренінгу часто попереджають людей, що вони можуть попросити допомоги у товаришів. Важливо запобігати ви-никненню такої необхідності. Проголошуючи принцип щирості, потрібно бути ще й чуйними, намагатися не доводити людину до стану, коли вона змушена просити допомоги. Переживаючи певний тяжкий стан, не кожен відважиться зробити подібну заяву.
В групі АСПН, як уже було сказано, принцип "тут і тепер", а це означає, що найважливіший дослідницький матеріал — це той, що є в даний момент. Усе, що людина може бачити, чути, має величезне значення в процесі навчання. Дії людини, вчинки говорять набагато більше, ніж слова. Тому основою пізнання є поведінка, а не розповідь про неї. Тут необхідно включатися в ситуацію всім своїм єством, щоб набути не тільки нові знання, а й новий досвід. Можна уявити різні ситуації з педагогічної, особистої й побутової сфер. Треба довести до відома членів групи, що чим більше задіяно різних аспектів життя, тим легше й чіткіше виділятимуть якісь усталені особистісні характеристики, які впливають на стосунки і в професійній, і в побутовій сферах.
Керівник групової психокорекції не повинен жорстко регла-ментувати процес групового навчання. Стандартний стиль ке-рівництва тут неприйнятний. Хоч подібні очікування учасників навчання природні, але найкращим пізнавальним матеріалом є невимушена, спонтанна поведінка. Небажано розповідати про явища, які виходять за рамки групової роботи (кіно, побутові історії, сни), бо це може бути своєрідним "виходом із групи". Важливо всім разом у групі вчитися довіряти собі, власній спон-танності й набувати свободи поведінки.