Інтерв’ю у соціології:види та вимоги до проведення інтерв’ю

В соціології інтерв’ю — це різновид опитування, який проходить за певним планом та має в основі безпосередній контакт спеціально навченого реципієнта з респондентом. Інтерв’ю - це цілеспрямована бесіда, з’ясування важливої інформації, нових даних. Воно не може протікати стихійно. Слід зазначити, що в інтерв’ю чітко закріплені і нормовані ролі співрозмовників; завданням соціологічного дослідження встановлені і задані цілі. Стосовно суб’єктного складу, то тут можна говорити про двох дійових осіб, дві сторони процесу інтерв’ювання: респондент і інтерв’юер. Респондент– особа, джерело, комунікатор соціальної інформації під час опитування. Інтерв’юер - той, хто веде інтерв’ю; людина, яка перебуває в безпосередній взаємодії з респондентом, щоб одержати від нього інформацію.

Види:

Залежно від ступеня свободи реципієнта (інтерв’юера) інтерв’ю:

Не спрямоване - в якому подається максимум свободи вести спонтанну розмову з тем, вибраних респондентом.

Спрямоване - в якому інтерв’юер задає ретельно підготовлені завчасно питання.

Залежно від ступеня стандартизації інтерв’ю поділяють на:

Вільне - бесіду, що триває кілька годин за загальною програмою, але без жорсткої деталізації. Інтерв’юер може задавати запитання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та послідовності; вільне інтерв’ю характеризується великою гнучкістю.

Напівстандартизоване– інтерв’ю, яке концентрується на дослідженні визначених аспектів якоїсь особливої події чи ситуації, що переживається респондентом.

Стандартизоване - яке проводять за детально розробленим планом, що конкретизує зміст, послідовність запитань і варіанти можливих відповідей, у ході якого використовується опитувальний листок з чітко визначеним порядком і формулюванням питань з метою одержання максимального зіставлення, порівняння даних, зібраних різними інтерв’юерами. Відповіді суворо фіксуються.

Залежно від способу спілкування інтерв’юера й респондента:

Особисте - інтерв’ю, яке проводиться в умовах безпосередньої соціальної взаємодії з респондентом.

Опосередковане інтерв’ю - застосовуються такі технічні засоби, як телефон, магнітофон, телебачення.

Залежно від жорсткості поведінки інтерв’юера інтерв’ю буває:

М’яким - коли інтерв’юер намагається досягти довіри опитуваного, демонструє повагу до нього. М'яке інтерв'ю передбачає ввічливе поводження з опитуваним, вживання всіляких етикетних правил і формул.

І жорстким - коли інтерв’юер веде себе дещо зухвало. Йому дозволяється грубо перебивати респондента, ловити його на протиріччях, задавати уточнюючі запитання, чинити психологічний тиск. Цей метод ведення інтерв'ю нагадує тактику поведінки слідчих при допиті обвинувачуваних і рідко використовується у світовій соціології.

За кількістю респондентів виділяють:

Індивідуальне, або особисте - інтерв'ю (бесіда тет-а-тет інтерв'юера з одним опитуваним в довірливій обстановці за відсутності сторонніх спостерігачів).

Групове інтерв'ю - бесіда одного інтерв'юера, який в цьому випадку називається модератором, з кількома людьми для з'ясування колективної думки, встановлення загальної точки зору на предмет.

За частотою проведення інтерв’ю може бути:

Одноразовим – проходить один раз.

І багаторазовим (панельним) - панельне інтерв’ю передбачає збирання інформації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці.

Залежно від його глибини інтерв’ю

Поверхове - інтерв’ю може бути сфокусоване на одержання інформації про певні аспекти якоїсь особливої ситуації або події, яку пережив респондент.

Глибинне інтерв’ю є інтесивним і докладним. Воно має за мету з’ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо.

за цільовим призначенням.

Діагностичне - використовується психіатром для того, щоб глибше пізнати внутрішні мотиви поведінки, риси особистості, розлади, симптоми хвороби. інтерв'ю соціологічний бесіда респондент

Клінічне - використовується як метод терапевтичної бесіди з пацієнтом з метою надати йому психологічну допомогу, наприклад, позбутися нав'язливої ідеї. У подібній бесіді психолог цікавиться вже не тільки явним, але і прихованим (свідомо чи несвідомо) змістом відповідей людини, а також їх контекстом: тоном розмови, мимовільними запинаннями, застереженнями або жестами, які, здатні повідомити безліч додаткових відомостей про поведінку пацієнта.

Проведення:

При створенні опитувань спочатку формулюють програмні питання, що відповідають задачі рішення, але які доступні для розуміння лише фахівцям. Потім ці питання переводяться в анкетні, котрі сформульовані на доступному неспеціалісту мові.

-Небажане вживання спеціальних, специфічних термінів.

-Питання повинні бути короткими, конкретними, не містити підказку.

Формулювання питання повинне запобігти одержанню шаблонових відповідей.

Мова питань не повинний викликати відраза (приміром, бути занадто експресивним).

Неприпустимі питання сугестивного (навіювального) характеру.

1. Інтерв'ю завжди індивідуалізоване.

2. Воно передбачає побудову предмету взаємодії психолога та клієнта.

3. Таким предметом - буде психічна реальність іншої людини, модальності, в яких вона може бути представлена. Наприклад, предметом інтерв'ю можуть стати переживання та думки клієнта.

4. Процес інтерв'ю спрямований на те, щоб у процесі обговорення різних тем зробити більш динамічним ставлення людини до різних особливостей своєї психічної реальності.

5. Тема інтерв'ю визначається у контексті, відповідному лише даному клієнту, оскільки одна і та ж тема може бути задана у контексті різних ситуацій.

6. Побудова контексту та визначення теми є необхідною умовою здійснення інтерв'ю.

7. У процесі інтерв'ю психолог постійно працює з темою та контекстом, постійно контролює власні особистісні проекції на зміст теми.

8. Інтерв'ю передбачає вплив на людину за допомогою запитань та спеціальних завдань, які розкриватимуть її актуальні та потенційні можливості.

9. Питання - основний засіб впливу психолога при проведенні інтерв'ю. Особливості професійного інтерв'ю: - клієнт розуміє логіку бесіди і це підвищує його активність; - клієнту цікаве перебування у ситуації інтерв'ю; - темпи бесіди психолога та клієнта співпадають; - оціночні слова, наукова термінологія та слово "проблема" (яке лякає та відштовхує клієнтів) не використовуються.

52.Вимоги до побудови анкет у конкретному соціологічниму дослідженні:

Анкетування - це найбільш поширений у соціології метод.

Анкета - це документ, у якому міститься впорядкований перелік питань, що дають змогу отримати нову інформацію.

Створенню анкети передує довга копітка розробка програми дослідження у зв'язку з тим, що в анкету закладаються гіпотези, сформульовані завдання, котрі потрібно вирішити під час соціологічного дослідження. Перекласти мову науки на запитання до респондентів - процедура складна, але необхідна.

Анкета починається зі вступної частини — звернення до респондента. У ньому визначається мета дослідження, спосіб заповнення анкети. Далі йде основна частина анкети з блоками запитань до опитуваних і третя частина - "паспортичка", тобто демографічні відомості про опитуваних (може виноситися на початок).

Структура та послідовність запитань в анкеті передбачає: завоювання довіри, пробудження зацікавленості, бажання продовження бесіди та ін. Логіка побудови запитань в анкеті відповідає меті дослідження й отримання інформації, що перевіряє гіпотези.

Питання слід формулювати максимально конкретно та точно, не допускати неясності й неоднозначності.

Усі за­питання поділяють на два основні типи:.

Відкриті запитання - це ті, щодо яких дослідник не пропонує респондентові переліку підготовлених відповідей, а за­лишає місце для відповідей у довільній формі. Ознайомлення з відповідями на відкриті запитання дають можливість соціологові відчути проблеми людей, що стоять за цифрами звіту.

Закриті запитання — це ті, в яких після тексту запитання пропонується віяло відповідей. Досить часто при формуванні переліку відповідей трапляються логічні помилки - порушення принципу відповідності запитання та відповідей. Це відбувається тоді, коли варіанти відповідей не відповідають ключовому слову запитання і є варіантами відповідей на інше запитання.

До анкети також включають запитання-фільтри. Завдання таких запитань - відсіяти тих респондентів, яких не стосується наступне запитання.

Запитання, які стосуються соціально-демографічних характеристик респондента, зазвичай, завершують анкету. Опитування проводяться анонімно й соціально-демографіч­ний блок передбачає взяття до уваги таких позицій:-вік;- стать;- рід занять;- національність, місце проживання, освіта

При формулюванні запитань анкети необхідно виконувати такі правила:

• однозначність - Іноді запитання анкети містять у собі два, а то й більше запитань, що є недоцільним і за­важає отримати об'єктивну інформацію;

• стислість - чим довше запитання, тим важче респондентові зрозуміти його зміст. Якщо запитання довге, то поки респондент дочитає його до кінця, він забуде початок;

• валідність - міра відповідності запитання анкети проблемі, що вивчається. Запитання можуть бути прямі та непрямі. Валідність запитання визначається точністю переведення показника в запитання.