Види та типи конкретних соціологічних досліджень

Типологія емпіричних досліджень є досить розгалуженою. Передовсім, слід відрізняти просте опитування громадської думки від власне конкретного соціологічного дослідження.

Опитування громадської думки - це збір інформації про сукупну думку певної групи людей з певної проблематики.

Уперше такі опитування започаткувала німецька дослідниця Е. Ноель, яка створила один із перших у світі центрів вивчення суспільної думки. Для опитування громадської думки не обов'язкова програма дослідження, не є необхідною також і вибірка. Важливою вимогою простого опитування громадської думки є повне формулювання запитання так, як воно звучало в анкеті для респондентів. У разі вибіркового дослідження необхідним є визначення генеральної сукупності й обсягу вибіркової сукупності, а також дати проведення опитування та назви організації, що його проводила.

Різновиди конкретних соціологічних досліджень

Польове дослідження - це соціологічне дослідження, що має на меті вивчити соціальні об'єкти методом безпосереднього спостереження за ними в реальних природних умовах. Термін "польове дослідження" уперше ввели в науковий обіг антропологи й етнографи Чиказької школи, він є антонімом терміну "лабораторне дослідження". Вдаючись до таких досліджень, соціолог безпосередньо перебуває в центрі подій і має змогу вивчати об'єкт у реальних життєвих умовах, отримуючи достовірну інформацію.

Пілотажне (зондувальне, розвідувальне) - пробне соціологічне дослідження, що має на меті перевірити характеристики обраного інструментарію ("обкатка інструментарію"). На невеликому масиві (20-100 чоловік) апробуються всі елементи дослідження. Після аналізу результатів доопрацьовується анкета, питання в ній, уточнюються гіпотези, при потребі формулюються нові. Пілотажне дослідження застосовується також у випадках, коли відсутні знання про певний предмет або проблема недостатньо вивчена.

Описове дослідження - це дослідження, що має на меті отримати цілісне, якомога повніше уявлення про соціальне явище, що вивчається.

Аналітичне дослідження - це дослідження, що має на меті не лише описати предмет вивчення, але й виявити причиново-наслідкові зв'язки між окремими його елементами.

Дослідження можуть бути разовими та повторюваними. У соціології широко застосовуються повторювані дослідження, коли об'єкт вивчається в динаміці. Це дослідження вивчає один і той же об'єкт або різні контингенти та проводиться декілька разів через певні проміжки часу з наступним порівнянням отриманих результатів.

У свою чергу, повторювальні дослідження мають декілька підвидів.

Трендові дослідження, мета яких - вивчити певні вікові групи. Когортні тренди - різновид повторювального дослідження, предметом якого є певна вікова група, постійна в часі. Наприклад, досліджується соціальна група молоді в 1960-му, 1980-му та 2000-му pp.

Історичні тренди - різновид повторюваного дослідження, предметом якого є одна і та ж група через певні проміжки часу. Наприклад, досліджується вікова група 20-річних, потім ця ж група - через 10 років, згодом - ще через 10 років.

Панельне дослідження (від англ. panel - список) - йид повторюваного соціологічного дослідження, коли вивчається один соціальний об'єкт за тією ж методикою з певним часовим інтервалом (перепис населення -типовий приклад такого дослідження). Таке дослідження має на меті відстежити динаміку процесів.

Лонгітюдне дослідження (від англ. long - тривалість) — вид повторювального дослідження, коли відбувається тривале спостереження за об'єктом.

Соціальний моніторинг - це комплексне, інтегральне дослідження, що становить цілісну систему, яка дає можливість фіксувати, зберігати та здійснювати первинний аналіз даних за динамікою соціальних процесів у районі, регіоні, країні. За допомогою таких досліджень можна вивчити об'єкт у русі, аналізувати зміни, їхню динаміку.

Маркетингові дослідження - це наукові дослідження, спрямовані на збір, оцінку й аналіз інформації про потреби, пріоритети, мотивації, реальну поведінку учасників на ринку товарів і послуг з метою просування останніх та прийняття управлінських рішень

43.Спостереження у соціологї. У широкому розумінні будь-яке наукове знання починається з безпосереднього спостереження, сприйняття реальної дійсності. Щоправда, в одному випадку люди самі здійснюють спостереження, в другому — користуються даними спостереження інших. Термін «спостереження» має декілька значень. Зміст його полягає у безперервному зв'язку людини з навколишньою дійсністю, що дає змогу орієнтуватися у середовищі, наблизити систему своїх вчинків до умов, що змінюються. Мається на увазі безпосереднє сприйняття соціальної дійсності з метою упорядкування досвіду і перевірки гіпотези, висунутої у дослідженні. Спостереження у соціології — реєстрація соціальних процесів, явищ або їх окремих елементів. Спостереження як джерело інформації має свої специфічні особливості. Спостерігати можливо тільки те, що відбувається у присутності соціолога. Це суттєво ускладнює дослідження динаміки, генези соціальних явищ і процесів. Процедура спостереження трудомістка. Дослідник у спостереженні безпосередньо контактує і взаємодіє з реальними соціальними явищами. Переваги методу спостереження роблять його важливим джерелом інформації при аналізі соціальних процесів, явищ. Спостереження дає змогу безпосередньо стикатися з конкретними проявами важливих соціальних явищ і процесів в усій складності зв'язків і залежностей, які впливають на них. Воно допомагає конкретизувати і поглибити уявлення процесів і явищ, відтворюваних на основі інших джерел інформації. Наприклад, аналіз документів (протоколів, журналів обліку зауважень і пропозицій тощо) є ефективним і економічним методом при вивченні зборів працівників у виробничому колективі. З його допомогою можна виявити рівень виробничої активності окремих груп робітників, зміст зауважень і пропозицій тощо. Водночас вибіркове спостереження реальної практики зборів сприяє виявленню конкретних чинників, які впливають на виробничу активність працівників: організація і процедура зборів, морально-психологічна атмосфера, поведінка керівників, профспілкових лідерів тощо. Сприйняття дослідником соціальної дійсності неодмінно потрапляє під вплив світогляду, що відображає інтереси певних соціальних груп. Тому соціолог повинен бути особливо обережним у своїх висловлюваннях, діях, щоб не спотворити хід подій, оскільки він може одержати недостовірну інформацію, а відповідно його висновки, а отже, і рекомендації, будуть недостатньо обґрунтованими або й хибними. Спостереження, як і будь-який інший метод дослідження, нічим не повинно нашкодити об'єктові дослідження. Суттєва особливість спостереження у соціології полягає в емоційності сприйняття соціологом об'єкта спостереження. Немає неупереджених дослідників, і про це теж не слід забувати, дбаючи про об'єктивність даних спостереження. Ще одна особливість — складність, а інколи й неможливість повторного спостереження. Тому до спостереження треба ретельно готуватися. З цієї причини воно рідко може бути основним методом збору інформації. Як правило, спостереження використовують разом з іншими методами. Види спостереження можна класифікувати, спираючись на різні засади. Передусім спостереження класифікують, зважаючи на умови їх організації (польове, лабораторне), а також на місцезнаходження дослідника (включене і невключене). Польове спостереження — спостереження, яке застосовують у реальній життєвій ситуації. Значна частина соціологічних робіт є результатом польових соціологічних досліджень, які особливо придатні у дослідженнях розвідувального та аналітичного типу або на відповідних етапах комплексного досліджен 43. сутність спостереження, як методу соціологічного дослідження Головною проблемою соціологічного спостереження є забезпечення можливо більшої об'єктивності інформації про об'єкт. Основне завдання спостерігача - послідовно і щиро дотримуватися критеріїв і принципів наукового спостереження, не підміняти їх емоціями. У зв'язку з цим коректне проведення соціологічного спостереження передбачає дотримання двох фундаментальних принципів: додатковості і паралельних спостережень. Перший виходить з того, що об'єкт спостереження під впливом спостерігача (у його присутності) коригує свою поведінку, і це доводиться враховувати при остаточному тлумаченні результатів дослідження. Другий вимагає організації кількох одночасних спостережень з подальшим узгодженням і аналізом результатів. Спостереження як метод соціологічного дослідження має ряд очевидних переваг. Ще до розробки програми дослідження фахівець повинен відчути специфіку об'єкта, ознайомитися з місцевою практикою розподілу авторитетів, цінностей, соціальних ролей, зрозуміти особливості середовища і т.п. У той же час спостереження, яке є рядовим і далеко не єдиним методом соціологічного дослідження, що пов'язано з обмеженістю самого методу. Відзначимо також, що не всі соціальні явища піддаються безпосередньому спостереженню. Наприклад, дуже важко шляхом спостереження виявити неопредмечених виробничі взаємозв'язки, залежності, відносини. Для вивчення необхідні й інші методи: контент-аналіз, опитування та ін Крім того, спостереження можливо лише в момент події. Необхідно враховувати і своєрідний "ефект ореолу" у спостереженні. Спостереження саме по собі змінює досліджувану ситуацію. Наприклад, присутність спостерігача досить часто веде до прийняття нетипових рис у поведінці працівників, які прагнуть до деякого ідеального стереотипу з остраху "підвести" керівника. Це також підтверджує необхідність доповнення спостереження іншими методами. Види спостереження Успішність спостереження як соціологічного методу багато в чому визначається типом спостереження. Розрізняють такі типи (види) спостереження: структуроване, неструктуроване, включене, зовнішнє, польове, лабораторне, систематичне, випадкове. Пояснимо їх специфіку. Неструктуроване спостереження (іноді його називають неконтрольованим) зазвичай не має чіткого плану. У ході такого спостереження не визначаються елементи досліджуваного об'єкта, рідко ставиться проблема одиниць виміру, їх якості, висока частка надлишкової інформації. Надія покладається в основному на інтуїцію спостерігача, метою якого є отримання первинної інформації про об'єкт. Неконтрольоване спостереження часто застосовується в соціологічному дослідженні. Воно типово для випадків, коли соціологу не ясна загальнаситуація, не визначені показники, не розроблені документи дослідження. Структуроване (контрольоване) спостереження передбачає: - Розробку системи документів і показників, що характеризують виділені для спостереження елементи об'єкта; - Наявність розробленого плану; - Аналіз установок спостерігачів щодо природи та структури досліджуваного об'єкта. Контрольоване спостереження служить основним методом збору первинної інформації або доповнює інші методи соціологічного дослідження. З його допомогою перевіряються основні гіпотези, а також дані, отримані при використанні інших методів. Невключення спостереження (іноді його називають зовнішнім) веде дослідник, що знаходиться поза об'єктом і намагається звести до мінімуму своє втручання в хід подій. Таке спостереження практично зводиться до реєстрації подій. При включеному спостереженні соціолог бере участь у досліджуваних процесах, взаємодіє з працівниками, може навіть втручатися в події. Бажано, зрозуміло, щоб він повністю освоїв конкретну соціальну роль в колективі, був стихійно визнаний його членом. При цьому треба враховувати діалектику адаптації свого спостерігача в трудовому колективі. Практично неминуча перша фаза такої адаптації, коли до нього ставляться насторожено. Вона вимагає від спостерігача великого такту, уміння вибрати і освоїти другорядну соціальну роль, уникати ролі лідера або мікролідери, оскільки це занадто змінює природу типових для даного колективу взаємозв'язків і стосунків. Відмінності польових і лабораторних досліджень пов'язані з різницею в умовах здійснення спостережень. Польове дослідження проводиться в природній для даного об'єкта середовищі (в селі, місті тощо) Лабораторне ж дослідження штучно організується соціологом, який створює експериментальну ситуацію, моделює її зовнішні умови. Нарешті, систематичні і випадкові спостереження розрізняються періодичністю і специфікою мети досліджень. Перші дозволяють виявити саме динаміку досліджуваних процесів. Недоліком методу систематичного спостереження є труднощі операціоналізації і порівняння даних за різні терміни, тому що є ризик зробитисоціологічний висновок на основі разнопорядкових даних. 44. Польове дослідження - це соціологічне дослідження, що має на меті вивчити соціальні об'єкти методом безпо середнього спостереження за ними в реальних природних умовах. Термін "польове дослідження" уперше ввели в науко вий обіг антропологи й етнографи Чиказької школи, він є анто німом терміну "лабораторне дослідження". Вдаючись до таких досліджень, соціолог безпосередньо перебуває в центрі подій і має змогу вивчати об'єкт у реальних життєвих умовах, отримуючи достовірну інформацію. 45. Приховане спостереження. За ступенем участі спостерігача в досліджуваній ситуації розрізняють невключене і включене спостереження. За невключеного спостереження дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, будучи стосовно них зовнішнім спостерігачем. Таким є спостереження за масовими процесами (зборами, демонстраціями, мітингами), коли спостерігач перебуває на достатній відстані від об'єкта спостереження, щоб зафіксувати весь перебіг процесу, а також спостереження, мета якого — описати ситуацію в певній соціальній групі, наприклад соціально-психологічну атмосферу в студентській групі. За включеного спостереження дослідник певною мірою є учасником досліджуваного процесу. Ступінь такої включеності може мати досить широкий діапазон: від пасивного спостереження, яке близьке до невключеного, до активного, коли дослідник настільки зливається з групою дослідження, що там починають вважати його «своїм» і відповідно до нього ставитися. Існують різні типи включеного спостереження. Один з найпоширеніших — коли спостерігач і його дослідницька мета невідомі тим, за ким він спостерігає. На виробництві він може виступати в ролі практиканта чи стажера, а спостерігаючи за лекціями, зборами, дискусіями — в ролі звичайного учасника. В інших випадках дослідник, не приховуючи своєї ролі, за згодою колективу спостерігає за його життям протягом певного часу, маючи можливість спілкуватися з його членами, брати участь в обговоренні різноманітних проблем. Незважаючи на форму, включене спостереження завжди мусить бути морально обґрунтованим. Не можна спостерігати за фактами, подіями, явищами, які люди спеціально приховують від сторонніх. Необхідно також уникати оприлюднення здобутої у спостереженні інформації. 46. Систематичні та випадкові дослідження. За регулярністю виділяють систематизовані й неси-стематизовані спостереження. Систематизовані проводять регулярно протягом певного періоду. Вони можуть бути тривалими, безперервними або циклічними, відбуватися у встановлені терміни, наприклад, два рази на тиждень — у понеділок і середу. Несистемати-зовані спостереження проводять стосовно соціальної ситуації, дослідження якої не планувалося. За метою, характером об'єкта спостереження поділяють на монографічні, пошукові, самоспостереження. Монографічні спостереження охоплюють велику кількість різноманітних взаємопов'язаних соціальних явищ. Пошукові спостереження використовують з метою пошуку певних фактів, необхідних для вирішен-\ня поставлених цілей і завдань дослідження. Цікавою формою спостереження є самоспостереження, яке здійснює сам об'єкт дослідження, здатний до контролю за своїми емоціями, психомоторними діями, соціальною поведінкою тощо. Воно є цінним методом, оскільки дає змогу заглянути у приховану сферу досліджуваного соціального процесу. Вибираючи для дослідження конкретний вид спостереження, враховують як загальні його особливості, так і позитивні та негативні риси.