Сутність принципу виховуючого навчання, шляхи його реалізації на уроці

Навчання — складний і багатобічний процес, у якому учні не тіль­ки набувають знань, оволодівають уміннями, але у них формуються погляди, ставлення до навколишнього світу, звички, розвиваються здібності й інтереси. Таким чином, навчання має виховний характер. Цей принцип випливає як із закономірностей навчання, так і з мети виховання особистості в тому чи іншому суспільстві.

Думка про виховний вплив навчання була усвідомлена вже в працях Я.А. Коменського.

Німецький педагог І.Ф. Гербарт у «Педагогічних афоризмах» ствер­джував, що «навчання без морального виховання є засіб без мети, а утворення характеру без навчання є мета, позбавлена засобів». А.В. Дістервег також стверджує, що принцип викладання од­ночасно є принципом виховання, методи викладання — методами виховання.

На виховне значення освіти вказували М.І. Пирогов, К.Д. Ушинський. Ця ідея знаходить відображення сьогодні як у працях сучас­них дидактиків, так і в підручниках і навчальних посібниках з педагогіки.

Отже, «виховуюче навчання — це таке навчання, в процесі яко­го організовується цілеспрямоване формування запланованих педагогом відношень учнів з різноманітними явищами навколиш­нього життя, з якими учень стикається в процесі навчання».

Погляди і переконання, схильності та інтереси, які формують­ся в процесі навчання, залежать від того, яких знань набувають учні, як вони їх набувають, наскільки знання і способи їх засвоєн­ня відповідають потребам школярів, хто керує процесом навчання.

Все це дозволяє назвати такі шляхи реалізації принципу:

1. Через зміст навчального матеріалу. У кожному навчальному предметі заховані величезні можливості виховати певне ставлення учнів до предметів, явищ.

2. Через сам процес навчання, його організацію, методи, форми. У навчальній праці формуються навчальні навички встановлення мети, вибору засобів її досягнення, що сприяє розвитку самостійності, наполегливості в праці, почуття відповідальності тощо. Навчальна діяльність при дидактичній доцільності її організації може забезпе­чувати формування навичок самовиховання. Під час навчальної ро­боти виховується культура праці, виробляється стиль діяльності.

3. Реалізації принципу виховного навчання сприяє і особистість учителя, його гуманізм (інтерес до особистості кожного учня, пова­га до нього, допомога йому та ін.); наукова захопленість, широта кругозору, високий інтелектуальний рівень викладання, що допо­магає формувати інтерес школярів до свого предмета, бачити зв'я­зок науки з життям; любов до своєї професіональної праці (сумлін­ність, радість при досягненні результатів); етику поведінки тощо.

Як зазначає Н.Я. Щуркова, під час пізнавальної діяльності учень вступає у взаємодію з товаришами, вчителями як представниками науки, держави, світу дорослих, з дівчатками і хлопчиками, з уч­нями сильними і слабкими. Таким чином, формується ставлення учня до світу навіть усупереч волі педагога.

Отже, навчання є виховуючим, бо воно формує систему став­лень учнів до навколишнього світу.