Міфологія як тип світогляду. Класичний та соціальний міф. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян

На порозі свого історичного існування, крізь товщу тваринної психіки починало жевріти світло інтелекту. Людина спостерігала як середовище перетворювалось на навколишній світ. Так народжувалась міфологія-первісна світоглядна форма. Вона відображала специфічні риси колективу, а не індивідуального члена:

уявлення про родинні зв’язки природних сил, явищ і людського колективу; віра у богів; мислення образами, а не поняттями; міфи сприймаються як життєва реальність, яка не підлягає перевірці; людина-іграшка в руках божественних сил.

Первісне суспільство було суспільством рутинним, орієнтованим на традицію. Зміни в ньому відбувались настільки повільно, що практично залишалися непостійними протягом кількох поколінь. Тому міфологічний світогляд був орієнтований не на творчий пошук нових, більш досконалих форм і способів взаємовідношень з навколишнім світом, а на постійне відтворення традиційного стану речей, який уявлявся єдиноможливим і тому гармонійним порядком буття. Час тлумачився як циклічний, а не лінійний. Міфологічний тип світогляду грунтується на вірі в надприродні сили, спрямований в минуле. Міф - це перша форма світогляду.

Класичний міф орієнтований на пояснення світу, інтегрований на освоєння світу в первісному спілкуванні, це первісне мислення. Тут немає форм і рівнів, суб’єкта і об’єкта, я і ми, образ і предмет, Частина і ціле, природне і соціальне, теперішнє і майбутнє. Головне в міфі це міфологічна розповідь, ритуал, обряд. Класичний міф продукт колективної свідомості, це спосіб об’єднання людського суспільства в смисли, культуру, мову відношень, це спосіб упорядкування буття общини.

Соціальний міф процес політизації міфу, це духовне утворення, яке у нахабній, простій формі виявляє волю якої-небудь групи людей і втілюється в образах, символах, ідеологіях. Соціальний міф підпитує масову свідомість.

Якщо класичний міф це совість, то соціальний міф це нав’язування принципів поведінки шляхом насильства, влади. Тут теж є обряди: наприклад - Гітлер: міф комуністи і євреї; факельні походи, мітинги, демонстрації, які апелюють почуттями людей. Соціальний міф веде до фанатизму.

Особливості міфології давніх слов’ян:

1)в усій давньослов'янській міфології впадає у вічі землеробський акцент: Лада й Лєля - богині природи, Перун - бог грози, Сварог, небесний коваль-батько сонця й творець вогню, який викував плуг переміг Змія і запрягши його в плуг, виорав знамениті Змієві вали;

2) серед волхвів-жерців існував своєрідний розподіл праці: хмарогонителі, чародії, потворники (знахарі) і т.п.

3) персонаж “кощун” Кощій- володар потойбічного, мертвого царства;

4) слов'янський героїчний епос - билини –герої Ілля Муромець, Добриня, А.Попович - перехідний етап від міфології до філософії;

5) творчий діалог з візантійським християнством – переклади візантійських богословсько-філософських текстів на давньослов'янську мову втрачають грекомовну форму і стають феноменом вже не візантійської, а київськоруської ментальності.