Філософія. Проблема предмету філософії. Специфіка філософських проблем

Філософія, з грецької любов до мудрості, це майстерність мислити, форма освоєння людиною дійсності, внутрішній зір людини, це наука, яка породжує поняття. Початок шляху філософії це міфологія, небо філософії – релігія, супутниця –мистецтво. Філософія це образ життя освіченість людини про те, що відбувається, побачити за наявним приховане.

Як виникла філософія – чинники: психологічні, духовні, соціальні.

2/ Головні системи філософського знання:

1. онтологія – теорія сутності духовного і матеріального буття людини;

2. гносеологія – теорія пізнання світу; методологія – вчення про методи пізнання та перетворення дійсності;

3. антропологія – теорія сутності людини та її походження і місце у світі; логіка – наука про всезагальні закони мислення;

4. аксіологія – вчення про цінності; соціальна філософія – теорія суспільного розвитку;

5. історична філософія – теорія розвитку філософської думки.

Предмет філософії:

n філософія це теорія творчості, усвідомлення законів життя; вивчає виникнення духовного світу і зв’язок духовного з формами людського буття;

n вивчає образ людського в людині; зв’язок колективного досвіду з індивідуальним образом життя;

n вивчає закони життя людини, закони мистецтва і буття.

Проблеми філософії: теоретичні або практичні питання, які необхідно дослідити і вирішити, це знання про незнання.

Специфіка філософських проблем:

1. філософія – форма знання, орієнтована на самосвідомість, ставить питання: Що таке світ? Що таке Я? (М.Хайдеггер) Що таке бог? Що таке безсмертя? Що я можу знати? Що я повинен робити? (І.Кант);

2. для філософії характерна діалогова природа, діалог багатьох я, розділених часом, діалог особистостей;

3. у філософському знанні присутній особистісний індивідуальний відтінок, колективний досвід тільки в особистісному виконанні, це духовно-практична форма освоєння дійсності;

4. філософія ставить питання про всезагальне, понятійне мислення;

5. філософія не дає однозначних відповідей, наприклад, що є істина, а що брехня;

6. всі філософські питання виходять за межі досвіду: Що таке смисл життя? Що таке Я? Основний спосіб доведення філософії це досвід людства, історія;

7. теорія філософії це є її історія;

8. орієнтації Ф на смисли, а не на значення. Філософія орієнтована на життя як смислобудівництво.

Ортега-І-Гассет «Что такое философия»

Автор раозглядає місце та роль філософії в людському суспільстві, починаючи з Античного періода до рубежей 19-20ст. Філософія, на думку Ортеги-І-Гассета – це пізнання Универсуму, він понимает під цим цілістну систему розумової діяльності, в яку систематично организується стремление до абсолютного знання. Від філософії невідємно требование займати теоретичну позицію при разгляданні любої проблеми – не обовязково вирішувати її, але тоді впевнено доказувати неможливість її вирішення. Цим філософія відрізняється від інших наук. Коли останні сталкиваются з неразрешимой проблемою, вони просто відмовляються відт її розглядання. Філософія, напроти, з самого початку допускає можливість того, що світ сам по собі – неразрешимая проблема.

Автор вводить таке поняття, як філософія покоління, розуміючи під цим, що в кожного покоління людей свої філософські погляди, сформированні тими історичними умовами, які мали місце в суспільстві за час життя даного покоління. Розглядаючия положення філософії в кінці 19-го ст., Ортега-І-Гассет говорить про імперіалізм науки, а точніше імперіалізм фізики, яка попыталась замінити собою філософію, поняття філософского пошуку, філософского смислу стало замінюватися науковим пошуком і фізичним смислом, що приводило, на думку автора, до однонаправленності людської думки. Однак нездатність фізики відповісти на фундаментальні питання, такі, як, наприклад – «що є Универсум», приводить до відродженню філософії в 20-му ст. Автор проводить в своїй роботі тщательное порівняння філософії та фізики, віявляючи їх корінні відмінності в підходах до проблем та в методології, на його думку, філософія на відміну від фізики завжди розглядає проблему в цілому, крім того, філософія розглядає проблеми, неразрешимые з точки зору фізики, привыкшей оперувати точними та однозначними поняттями. Центральним обьектом філософії є Універсум, під яким Ортега-І-Гассет розуміє «всё имеющееся». Тобто філософа цікавить не кожна річ сама по собі, в своєму обособленном, відокремленому існуванні, а сукупність всього существующего і, відповідно, в кожній речі – то, що її відокремлює від інших речей чи обеднує з ними: її місце, роль та разряд серед множества речей, то, що вона собою представляє і чого стоит в вищій публичности універсального існування. Головна філософская проблема являється абсолютною проблемою, бо з самого початку допускає свою неразрешимость: можливо, Універсум непізнаваємий. А непізнаваємий він може бути по двом різним причинам. Одна з них заключається в тому, що наша можливість до пізнання, можливо, обмежена. Однак Універсум може бути непознаваем і по іншій причині, яку ігнорують попередні теорії пізнання: незважаючи на те, що наша способность до пізнання не обмежена, Універсум сам по собі, по своїй структурі являється перешкодою для думки, бо він ірраціональний. Світ Ортега-І-Гассет определяет як сукупність речей, які ми можемо последовно відрізняти. Світ не самодостатній, не служить основою для власного буття, а кричить про те, що йому недостает. Провозглашает свое не-бытие, вынуждает на философствовать; ведь філософствувати – означає шукати цілісність світу, перетворювати його в Універсум, надаючи йому завершенність та створюючи з частини ціле, в якому він міг би спокійно розміститися.

Філософія – це наука без предпосылок. Вона побудована таким чином, що до її основанию не може бути поладена жодна істина, що вважається доказанною поза цією системою. Тому абсолютно всі філософські допущения філософ повинен добувати власними средствами. Іншими словами, філософія автономна, вона сама по собі інтеллектуальний закон. Це визначення автор називає принципом автономності філософії. Поряд з цим, діє і протилежний принцип – універсалізм, прагнення до цілого, яке Ортега-І-Гассет називає пантономией.

Автор визначає істину як співпадіння того, що говорится про речі, з тої речі, про яку це говориться. Высказывание істинно настільки, наскільки речі, про які ми говоримо, можна побачити. І коли ми признаємо яке-небуть высказывание істинним, основуючись на тому, що бачимо те ж, що розуміємо під смислом цього высказывания, це останне являється очевидною істинною. Очевидність – це напротив, ознака, яку приобретают наші судження чи высказывания, коли те, що ми підтверджуємо, ми стверджуем тому, що ми це бачим. Строгою теоретичною істинною може бути тільки істина, основана на очевидності, а це означає, що говорити про речі можна, тільки коли ми їх бачимо; а щоб ми їх бачили, вони повинні непосредственно бути присутні таким способом, який відповідає їх суті. Тому автор говорить не про бачення, із-за вузькості цього терміну, а про інтуіцію. Інтуіція составляет такий стан розуму, при якому деякий обєкт присутній перед нами. Стало быть, повинна существовать як чувственная інтуіція, так і интуиция нечувственная. Радикалізм філософії не дозволяє їй прийняти іншу форму істинності своїх высказываний, ніж повна очевидність, основана на адекватних інтуїціях. Ортега-І-Гассет дуже важливу роль надає субєктивності в філософії, яка, на його думку, породжує як скептицизм, так і віру, столь необхідні в пізнані Универсума.

Потрібно различать 3 класа речей: те, що можливо, є в Універсумі, відомо нам про них, чи ні; те, що ми помилково вважаєм имеющимися, однак насправді їх немає; і нарешті ті, відносно яких можно бути впевненим, що вони існують. Ці останні будуть иметься як в Універсумі, так і в нашій свідомості. Одже, вони і є, то, що нам бесспорно дається в Універсумі, дані Універсуму. Таким чином, перед філософією постає проблема разграничения того, що існує від того, що не існує, ця проблема сопутствует пізнанню Універсума.