Диференціальний метод

Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, і потреби (або зразка) та їх порівнянні.

Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності за будь-якою групою параметрів (нормативними, технічними, економічними) ведеться за формулами:

а) у випадку, коли за базу порівняння приймається потреба

,

де qi — одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по і-му параметру (і = 1,2,3,.., n);

Рі — величина і-го параметра для продукції, що аналізується;

Рi100 — величина і-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;

n — кількість параметрів.

При оцінці за нормативними показниками одиничний показник приймає лише два значення - 1 або 0. При цьому, якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам та стандартам, показник дорівнює 1, якщо не відповідає - 0.

При оцінці за технічними та економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, угодами.

У випадках, коли перевищення фактичного параметра продукції над потребою не сприймається споживачем як перевага, одиничне відносне значення такого параметра не може бути вищим за 1.

б) у випадку, коли за базу порівняння приймається зразок

або

,

де Рі0 – величина і-го параметра для продукції, прийнятої за зразок.

З двох останніх формул обирають ту, в котрій зростанню одиничного показника відповідає підвищення конкурентоспроможності (звернемось до згадуваних раніше показників-стимуляторів і показників-дестимуляторів).

Диференціальний метод дозволяє визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності; за якими показниками він не досягається; які з параметрів найбільше відрізняються від базових. Але вказаний метод лише констатує факт конкурентоспроможності продукції та наявності в ній недоліків у порівнянні з товаром-конкурентом. Він не враховує вплив вагомості кожного параметра.