Методичні рекомендації до практичного заняття. Раціональна структура використання часу населенням – запорука високої якості життя кожної окремої людини й суспільства в цілому

Раціональна структура використання часу населенням – запорука високої якості життя кожної окремої людини й суспільства в цілому.

Розподіл добового фонду часу всього населення або окремих соціально-демографічних груп за напрямками його використання являє собою бюджет часу населення. Статистичний аналіз бюджетів часу проводиться з метою обліку витрат часу населення на здійснення різних видів діяльності, пов’язаних з виконанням своїх трудових обов’язків, задоволенням фізіологічних, побутових і культурних потреб та потреб у відпочинку. В свою чергу, це дозволяє визначити час, використання якого суспільству необхідно відповідним чином забезпечувати й організовувати.

Відповідно до законодавства про працю і вільний час при дослідженні добового фонду часу застосовується наступна класифікація:

1) робочий час і час, пов’язаний з роботою;

2) позаробочий час.

Робочий час і час, пов’язаний з роботою, характеризується діяльністю людини щодо здійснення трудового обов’язку. Він включає робочий час за основним видом діяльності, час на здійснення позанормованої та додаткової роботи, а також час пересування до місця роботи і назад (з урахуванням тривалості пересування й очікування транспорту).

Позаробочий час характеризується витратами часу на: ведення домашнього господарства (приготування їжі, прибирання квартири, ремонт побутових приладів та ін.), роботу в особистому підсобному господарстві (у садку, на дачі, на іншій земельній ділянці), догляд за собою (дотримання особистої гігієни, користування лікувальними закладами, перукарнею тощо), виховання дітей (перевірка і допомога у підготовці уроків, читання, прогулянки та ін.), задоволення фізіологічних потреб (приймання їжі, сон), інші витрати часу. Специфічною складовою позаробочого часу є вільний час.

Витрати вільного часу на відпочинок як елемент позаробочого часу можна охарактеризувати за тривалістю. Розрізняють щоденний відпочинок, щонедільний, відпочинок у святкові дні, відпочинок у черговій відпустці.

Статистичне вивчення вільного часу проводиться за системою показників, об’єднаних у такі групи:

1) показники обсягу та структури використання вільного часу (в тому числі з урахуванням соціально-демографічних характеристик населення);

2) показники, що визначають закономірності використання вільного часу;

3) показники, які характеризують засоби проведення дозвілля;

4) показники обсягу й структури витрат на проведення дозвілля.

Дослідження розподілу вільного часу в соціальній статистиці проводиться з урахуванням статево-вікового складу населення, для окремих соціальних груп і за типами місцевості. При цьому застосовується низка показників, які дозволяють одержати узагальнюючу оцінку розбіжностей у структурі різних груп населення.

Для аналізу структури використання населенням робочого часу і часу, пов’язаного з роботою; позаробочого часу і, зокрема, вільного часу, використовують відносні величини структури. Зміна структури бюджету часу населення може бути проаналізована із використанням методики, представленої у рекомендаціях до практичного заняття № 1, формули 4.17 – 4.21.

Крім загальновідомих лінійного і квадратичного коефіцієнтів структурних зрушень, для оцінки розбіжностей щодо структури використання вільного часу населенням у статистичній практиці широкого застосування набув індекс А. Салаі, який визначається за формулою:

, (4.45)

де d_im, d_jm – витрати вільного часу на m -й вид діяльності відповідно i -ю та j -ю групами населення;

n – число видів діяльності.

Наведений індекс набуває значень від 0 до 1. Якщо I_d дорівнює нулю, це означає, що порівнювальні структури цілком ідентичні. Якщо I_d дорівнює одиниці, то є максимально можливі розбіжності у структурах порівнюваних сукупностей.

Крім статево-вікового складу, істотний вплив на розподіл вільного часу населення чинить сезонний фактор, який обмежує можливості людини, зокрема в галузі дозвілля. Тому доцільним є вивчення структури вільного часу окремо для літнього і зимового періодів для чоловіків та жінок з урахуванням їх соціальної приналежності.

У статистичній практиці, крім показників оцінювання розбіжностей в окремих структурах витрат вільного часу за допомогою методу групувань, розраховуються такі показники використання вільного часу [18]:

§ середнє значення витрат часу на певний вид діяльності в розрахунку на одну особу;

§ частота витрат часу на певний вид діяльності.

Слід зазначити, що наведені показники є характеристиками лише тих осіб, чиї бюджети вільного часу були обстежені, проте результати розрахунків можуть бути поширені на все населення за умови дотримання методів побудови вибіркової сукупності.

Показник середнього значення витрат часу на певний вид діяльності в розрахунку на одного обстежуваного визначається як відношення суми витрат часу на певний вид діяльності всіма обстеженими до загальної кількості обстежених бюджетів вільного часу N_T:

. (4.46)

Показник частоти витрат часу на певний вид діяльності характеризує кількість або повторюваність випадків витрат часу на певний вид діяльності серед усіх обстежених осіб. Він може бути розрахований як частка у бюджеті вільного часу, у складі якого є витрати на даний вид діяльності серед усіх обстежених бюджетів вільного часу.

Про особливості розподілу вільного часу можна судити також на підставі розрахунку загальновідомих характеристик ряду розподілу, таких як мода, медіана, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. До показників, які визначають закономірності використання вільного часу, можна віднести багато факторів, зумовлених не лише соціально-демографічними характеристиками населення, а й природно-кліматичними умовами життя, фізіологічними особливостями окремих людей, рівнем матеріального забезпечення населення тощо. Розподіл напрямів витрат вільного часу пов’язаний також зі структурою добового фонду часу і часткою витрат у ньому на домашню роботу (виконання якої забирає більшу частину позаробочого часу людини).

Оцінка ступеня впливу окремих факторів на розподіл вільного часу населення проводиться за допомогою методів кореляційного аналізу.

Оцінку зв’язку між атрибутивними ознаками доцільно проводити на підставі аналізу таблиць взаємного сполучення. Висновку щодо істотності впливу того чи іншого фактора на витрати вільного часу за окремими напрямками можна дійти, використовуючи непараметричний критерій c2 — квадрат.

Статистичне вивчення вільного часу на підставі показників, які характеризують засоби проведення дозвілля, передбачає оцінку показників стану і діяльності установ та організацій, що надають населенню послуги в сфері інформації, культури, мистецтва, спорту, відпочинку. Це — і кількість місць у закладах культури, і тираж друкованої продукції, і кількість телевізійних каналів, і таке інше, що забезпечує населенню максимально корисне використання вільного часу.

Основними кількісними показниками, за допомогою яких визначаються витрати на проведення дозвілля, є обсяги і частка внутрішнього валового продукту, який припадає на витрати у галузі дозвілля, та розміри й частка приватних витрат на товари та послуги щодо організації відпочинку і розваг для населення.

Вивчаючи бюджет часу населення, слід пам’ятати, що інформація про специфіку використання вільного часу різними соціальними групами населення є необхідною для розвитку системи освіти, охорони здоров’я, рівня соціального обслуговування та інших складових, що формують якість життя суспільства