Методичні рекомендації до практичного заняття. Вивчаючи цю тему, необхідно зрозуміти, що невід'ємним елементом ринкової економіки виступає зайнятість населення

Вивчаючи цю тему, необхідно зрозуміти, що невід'ємним елементом ринкової економіки виступає зайнятість населення. З айнятість населення – це система соціально-економічних та правових відносин, пов’язаних з участю людей у суспільному виробництві, яка забезпечує їм заробіток чи дохід. Звичайно, не все населення може бути зайнятим. Є певні обмежувальні ознаки: демографічні (вік), психофізичні (стан здоров’я), економічні (необхідність мати доходи), соціально-психологічні (кваліфікація, знання, прагнення до самоствердження та реалізації себе у праці).

За віком населення поділяється на групи:

- до працездатного віку (підлітки до 16 років);

- працездатного віку (жінки 16-54, чоловіки 16-59 років);

- після працездатного віку (особи пенсійного віку 60 (55) років і старші).

Особи працездатного віку за станом здоров’я поділяються на працездатних та непрацездатних. З урахуванням віку і працездатності вирізняють дві категорії населення, які в сумі утворюють трудові ресурси – працездатне населення у працездатному віці та працююче населення у поза працездатному віці.

Економічно активне населення включає зайнятих (S_з) та безробітних (S_б):

S_а = S_з + S_б . (4.47)

Визначається абсолютна чисельність економічно активного населення, зайнятих та безробітних. Такі дані подаються в адміністративно-територіальному розрізі, за місцем проживання (міська та сільська місцевість), статтю та віком, освітою, соціальним статусом і сферою діяльності.

Таблиця 4.6

Основні поняття і категорії населення

щодо його економічної активності

1. Працездатне населення (трудові ресурси)	Особи, які за своїм віком, станом здоров'я, фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатні до участі в трудовому процесі. Працездатне населення за ознакою „економічна активність" може належати до групи економічно активних або економічно неактивних осіб
2. Непрацездатне населення	Особи, які за віком, станом здоров'я, фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями не здатні брати участь у суспільному виробництві (діти, інваліди, хворі, особи похилого віку тощо)
3. Економічно активне населення (робоча сила)	За визначенням МОП - Особи віком 15-70 років, які займалися протягом певного періоду часу економічною діяльністю (виробництвом товарів та послуг) з метою отримання доходу та безробітні (зареєстровані чи незареєстровані в державній службі зайнятості), тобто особи, які або здійснювали економічну діяльність, або активно шукали і були готові та здатні приступити до роботи. В групі економічно активного населення за ознакою „період часу" можна виділити дві підгрупи -„населення, активне в даний (поточний) період" і „звичайно економічно активне населення" (протягом тривалого періоду)
4. Економічно неактивне населення	Особи, яких не можна віднести до категорій „зайняті" та „безробітні" - учні; студенти; пенсіонери; зайняті в домашньому господарстві, доглядом за хворими, вихованням дітей; ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї; ті, що зневірилися знайти роботу; ті, що не мають необхідності у працевлаштуванні. До категорії „зневірені" відносять осіб, які були без роботи, готові приступити до роботи, але не вірять у можливість працевлаштування і тому не шукають роботу.
5. Зайняте населення	Особи, що займалися економічною діяльністю як наймані працівники або в інший спосіб: • самостійно забезпечували себе роботою; • надавали роботу іншим (роботодавці); • безкоштовно працювали у сімейному господарстві; • надавали релігійні та культові послуги; • служили за контрактом в армії. До числа зайнятого населення не відносять: • учнів (студентів) денної форми навчання; • жінок, що перебувають у відпустці з вагітності, пологів та догляду за дитиною на термін, встановлений чинним законодавством; • військових строкової служби. До категорії зайнятих при вибірковому статистичному обстеженні відносять осіб у віці 15-70 років, які відпрацювали протягом тижня не менше однієї години на постійній, тимчасовій, сезонній, випадковій або іншій роботі (в особистому селянському господарстві - не менше 30 годин). До числа характеристик, які враховуються при аналізі зайнятості населення, можна віднести: • наявність постійної роботи; • тривалість робочого періоду; • присутність (відсутність) на роботі; • характер роботи (тимчасова, постійна); • наявність додаткової роботи (вторинна зайнятість); • неповна зайнятість (добровільна, з економічних причин); • статус у занятті; • професія, рівень кваліфікації; • розмір заробітної платні; • інші.
6. Частково зайняте населення	Особи, що виконують роботу протягом неповного робочого дня або тижня, бажають працювати додаткову кількість годин, шукають додаткову роботу і готові приступити до праці.
7. Безробітні	За Законом України „Про зайнятість населення,, до категорії зареєстрованих безробітних відносять працездатних громадян працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до належної роботи. За визначенням МОП до категорії безробітних відносять осіб у віці 15-70 років (зареєстрованих чи незареєстрованих у державній службі зайнятості), які відповідають трьом умовам: • не мають роботи (прибуткового заняття); • протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагалися почати власний бізнес; • впродовж найближчих двох тижнів готові приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві
8. Види безробіття за тривалістю і з причин виникнення	Довгострокове - від року і понад, короткострокове - до року. Довгострокове безробіття з причин виникнення ділиться на структурне, кон'юнктурне і класичне. Короткострокове безробіття ділиться на сезонне, технологічне і фрикційне. Структурнебезробіття зумовлюється структурними зрушеннями в економіці. Кон'юнктурне (циклічне) безробіття викликається періодичною зміною економічної активності. Класичнебезробіття пов'язане зі звільненням частини працівників у зв'язку з необхідністю підвищення заробітної платні іншим працівникам за рахунок вивільнених коштів. Сезонне безробіття пов'язане з сезонним характером певних видів робіт (рибальство, робота у селянському господарстві тощо). Технологічне безробіття зумовлене автоматизацією виробництва, впровадженням ресурсоощадних технологій тощо. Фрикційнебезробіття пов'язане з переходом працівника на нову роботу внаслідок добровільного або примусового звільнення, викликаного необхідністю зміни заняття або зміни місця проживання.

Ринок праці – це складова ринкової економіки, що є механізмом розподілу і перерозподілу суспільної праці за сферами та галузями економіки, видами та формами економічної діяльності. Ринок праці – це ринок, який забезпечує людей роботою і координує відносини у сфері праці.

Для дослідження зайнятості населення застосовуються різні статистичні методі. Основні напрямки дослідження процесу зайнятості: екстенсивний та інтенсивний.

Пропозиція робочої сили вивчається за даними служби зайнятості стосовно осіб, які до неї звернулися у пошуках праці. Використовують:

¨ абсолютні показники (всього, в тому числі: за статтю, віком, освітою, професією, причиною незайнятості тощо),

¨ відносні, що характеризують інтенсивність пошуку роботи (обчислюються діленням числа зареєстрованих на чисельність ЕАН працездатного віку або зайнятого).

Попит на робочу силу характеризують такі абсолютні показники:

· число підприємств, що дали інформацію про потребу в робочій силі;

· число вільних робочих місць;

· число новостворених робочих місць;

· число робочих місць, заброньованих за 5-тивідсотковими квотами для мало захищених.

Співвідношення між попитом і пропозицією характеризує кон’юнктуру ринку праці. Кон’юнктура ринку праці формується під впливом різних чинників і може бути:

o врівноваженою,

o праценадлишковою;

o працедефіцитною.

Для вивчення працевлаштування і безробіття використовують групування за:

· статтю, віком, освітою, професією,

· причиною звертання,

· тривалістю пошуку праці,

· тривалістю безробіття;

· галузями економіки;

· формами власності підприємства тощо.

Характеристиками ринку праці є також показники професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, що надаються через службу зайнятості; показники соціальної допомоги безробітним.

За даними про чисельність постійного населення на початок року розраховують відносні величини інтенсивності у вигляді загальних та спеціальних коефіцієнтів. Ці коефіцієнти можуть характеризувати рівень економічної активності населення або рівень працездатності та виражатися як в процентах (%) так і в проміле ( ‰).

Співвідношенням окремих контингентів визначають коефіцієнти навантаження: загального (особами до- і після працездатного віку), пенсійного та заміщення трудових ресурсів у розрахунку на 1000 осіб працездатного віку.

Слід звернути увагу на те, що чисельність населення та окремих його категорій є моментним показником. Тому при визначенні відносних характеристик і в чисельнику і в знаменнику повинні бути однакові величини – моментні на початок чи кінець року або інтервальні у вигляді середньорічної величини.

В умовах сучасної соціально-економічної кризи гострою проблемою стає участь у суспільному виробництві осіб, старших за працездатний вік. Пенсіонери змушені залучатися до праці через вкрай низький рівень соціального забезпечення та захисту. Кількісним індикатором зайнятості осіб пенсійного віку є частка працюючих пенсіонерів у загальній їх чисельності.

За абсолютними даними обчислюється співвідношення економічно активного і неактивного населення - коефіцієнт економічного навантаження, який показує, скільки осіб економічно неактивного населення припадає на 100 економічно активних осіб.

Таблиця 4.7

Аналіз рівня економічної активності та працездатності населення

Коефіцієнт, %	Формула
Загальної економічної активності
Економічної активності населення працездатного віку
Загальної працездатності
Працездатності населення у працездатному віці

де S_16-54(59) та Sⁿ_16-54(59) - чисельність відповідно осіб працездатного віку та працездатних осіб працездатного віку;

S^а – чисельність економічно активного населення;

S – загальна чисельність населення.

Таблиця 4.8

Розрахунок коефіцієнтів навантаження

Коефіцієнт, ‰	Формула
Загального навантаження
Пенсійного навантаження
Заміщення трудових ресурсів

Розраховується частка економічно активного населення в загальній середньорічній чисельності населення, яка характеризує ступінь залучення населення в суспільне виробництво.

Інтенсивність економічної активності, зайнятості та безробіття оцінюють відносні показники, що визначаються за методологією офіційної державної статистики та міжнародної організації праці (МОП) (дивіться табл. 4.9).

Співвідношення попиту на робочі місця та їх пропозиції відбиває коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію К_н:

(4.48)

Характеристики зайнятості та безробіття свідчать не лише про стан трудових ресурсів та ринку праці. Вони є побічними показниками рівня добробуту, стану системи соціального забезпечення та захисту населення, загального рівня життя.

Рух та відтворення трудових ресурсів оцінюють абсолютними і відносними статистичними величинами. Природне поповнення (вибуття) трудових ресурсів:

коефіцієнт природного поповнення (вибуття) трудових ресурсів:

(4.49)

коефіцієнт природного приросту (зменшення) трудових ресурсів:

К_{прир. п.} = К_пп – К_пв. (4.50)

Важливим процесом на ринку праці є міграція робочої сили, тобто механічний рух працездатного населення в межах країни чи регіону або за їх межами. Міграція може бути пов’язана із зміною місця проживання, але частіше із пошуком місця роботи. Характеристиками міграційних процесів є абсолютні показники (чисельність мігрантів різного виду – тих, що виїхали з країни (регіону), та тих, що в’їхали в країну (регіон), їх групують за статтю, за віком, за країнами вибуття (прибуття) та ін.; показники валової міграції та сальдо міграції). Крім того визначають відносні характеристики – коефіцієнти.

Механічний рух трудових ресурсів оцінюють за формулами:

коефіцієнт механічного поповнення К_мп (аналогічно – вибуття К_мв):

(4.51)

коефіцієнт міграції:

К_м = К_мп – К_мв; (4.52)

За абсолютними характеристиками чисельності прибулих і вибулих визначають такі показники, як сальдо міграції (різниця прибулих та вибулих за відповідний період часу) та валова міграція (сума прибулих та вибулих за відповідний період часу).

Загальну характеристику руху трудових ресурсів дає коефіцієнт загального приросту трудових ресурсів:

К_зп = К_прир.п. + К_м. (4.53)

Таблиця 4.9