Розвиток і становлення гри у Великобританії

Ті, хто називає футбол «грою для робочих», мабуть, не знають про те, що регламент і порядок цієї, колись не організованої «дикої» гри встановився не де-небудь, а в командах приватних шкіл і університетів Оксфорда і Кембриджа.

Майже кожна школа і кожен клуб мали свої правила. Тобто англійський футбол перебував у хаотичному стані.

20 жовтня 1857 року у Шеффілді засновано перший в світі футбольний клуб «Шеффілд ФК». У цьому ж році команди Кембриджського університету провели перший чемпіонат з футболу.

1863 рік – заснування футбольної асоціації Англії. Засідання проходило в лондонській таверні «Вільні каменярі» і тривало 2 тижні. В результаті прихильники гри руками відділились від прихильників гри тільки ногами і через вісім років заснували «Союз регбі-футболу».

У цьому ж році було затверджено правила гри і опубліковано їх у газетах. З точки зору сучасного футболу, ці правила багато в чому були не точними і суперечливими. Наприклад, м’яч виходить за межі поля. За ним кидаються гравці обох команд, і той, хто ним заволодіє, вводить його в гру. Або ж удар по воротах… і в останній момент гравець команди, яка захищається, відбиває м’яч рукою. Штрафний? Ні, гол!

Спочатку воротар не мав права грати руками. І тільки в 1871 році голкіперам було дозволено грати руками у площі воріт.

1866 рік – ворота обмежились у висоті.

1871 рік – час гри обмежений до півтори години.

1872 рік – визначені й узаконені розміри і маса м’яча, з’явився кутовий удар.

1873 рік – введено вільний удар, тобто удар, після якого гол не зараховується.

1878 рік – пролунали перші звуки суддівського свитка. До цього судді користувалися звичайним шкільним дзвінком чи прапорцем. Якщо їх не було, то обходилися криками чи жестами.

Поява свистка, за неофіційною версією, відбулася випадково. Трапилося це на полі «Нотінгем Форест», який приймав «Шеффілд». Тоді право судити надавалося не професіоналам, а любителям. Вважалося, що він це зробить краще, ніж той, кому за це платять. Відомо, що навіть сер Артур Конан Дойл також був футбольним арбітром. Тож 10 липня 1978 року судити гру довірили поліцейському. Почалася зустріч спокійно, але тут хтось в запалі поєдинку збив суперника. За потерпілого заступилися його партнери. Почалася бійка. З трибун на допомогу побігли вболівальники. Арбітр не розгубився, згадав, що він поліцейський. Над стадіоном пролунав звук свитка − і порядок був встановлений.

З 1881 року присутність на полі арбітра стала обов’язковою. До цього суперечливі моменти вирішували капітани команд.

До 1882 року м’яч вводився у гру і ногами, і руками.

У 1883 році час гри було поділено на два тайми.

У 90-тих роках в основному завершилося становлення правил. Так, за грубу гру чи гру рукою в межах свого штрафного майданчика призначався 11-тиметровий удар. Він був запропонований і вперше здійснений в Ірландській лізі, експертом з правил футболу Джоном Мак-Пенальті.

Існує і друга версія. У сезоні 1891 році в матчі на кубок Англії «Сток Сіті» програвало «Нотс Каунті» 0:1. «Сток Сіті» віддавала всі сили грі, безперервно атакувала, але м’яч у ворота не йшов. Залишалося 2 хвилини до свистка, глядачі вже покидали трибуни. Гострий момент у штрафному «Нотс Каунті», сильний удар у кут воріт у чудовому кидку парирує… польовий гравець. За правилами того часу всі одинадцять гравців «Н К» вишикувалися стіною на лінії воріт. Вільний удар, «Сток» програє 0:1. Після цього у футбольну асоціацію Англії прийшов різкий лист від керівництва «Сток Сіті». Воно було обурене «великою несправедливістю». Невідомо, яку роль зіграв цей лист, однак асоціація для аналогічних випадків ввела у правила «вільний удар без захисту» з відстані 12 ярдів (11 метрів). Але і ця зміна в правилах була недосконалою. Переконатися в цьому довелося тому ж «Стоку». У матчі з «Астон Вілою» він знову програвав 0:1. «Сток» атакував і знову під кінець гри ввірвався у штрафний майданчик суперника, замах для удару… і нападаючого збито. Суддя показав на 11-метрову відмітку, суперечок не було. І тут гравці «Астон Віли» зашепотіли: «Залишилось 30 секунд». Коли це почув захисник, який збив суперника, то зразу ж розіграв «спектакль», кинувшись на землю у відчаї. Після цього він підвівся і з усієї сили, продовжуючи зображати відчай, вибив м’яч до глядачів верхніх трибун. Поки м’яч повернули, часу для пробиття 11-метрового не залишилося. Керівництву «Стока» знову випала можливість звернутися до футбольної асоціації. І на цей раз факти були красномовними. Довелося в правила ввести доповнення, яке діє і по цей час: для виконання штрафного в кінці гри чи тайму час може бути добавлено.

У 1891 році на воротах з’явилася сітка, що поклало край багаточисельним суперечкам, пройшов м’яч у ворота чи ні.

З середини 90-тих років ХІХ століття британці почали грати, можна сказати, у сучасний футбол.

І так, сучасний організований футбол зародився у Великобританії. Тому британців можна назвати по праву місіонерами цієї гри.