Витрати на виконання замовлень у грудні 2007р

Статті витрат	Замовлення	Усього
Матеріали
Зарплата
Розподілені загальновиробничі витрати
Усього

До 31.12.2007 р. замовлення 1 і 2 були завершені, а готові меблі відвантажені покупцю. На рахунках бухгалтерського обліку операції з виконання замовлення і оприбуткування готової продукції на склад слід відобразити записами:

1. Списано матеріали на виконання замовлень

Дт 23.1 “Виробництво замовлення 1” – 900

Дт 23.2 “Виробництво замовлення 2” – 1 200

Дт 23.3 “Виробництво замовлення 3” – 700

Кт 201 “Матеріали” – 2800

2. Нараховано заробітну плату робітникам

Дт 23.1 “Виробництво замовлення 1” – 500

Дт 23.2 “Виробництво замовлення 2” – 600

Дт 23.3 “Виробництво замовлення 3” – 400

Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою” – 1500

3. Списано розподілені загальновиробничі витрати

Дт 23.1 “Виробництво замовлення 1” – 800

Дт 23.2 “Виробництво замовлення 2” – 1000

Дт 23.3 “Виробництво замовлення 3” – 300

Кт 91 “Загальновиробничі витрати” – 2100

4. Оприбуткувано готові меблі на склад

За замовленням 1

Дт 26.1 “Готова продукція за замовленням 1” – 2200

Кт 23.1 “Виробництво замовлення 1” – 2200

За замовленням 2

Дт 26.2 “Готова продукція за замовленням 2”– 2800

Кт 23.2 “Виробництво замовлення 2”– 2800

Вартість незавершеного виробництва станом на 31.12.2007р. складатиме 1400 грн. (витрати на виконання замовлення 3).

При передачі частково виконаного замовлення споживачеві, оцінка здійснюється за нормативною (плановою) або фактичною собівартістю раніше виготовлених аналогічних виробів з урахуванням змін в їх конструкції, технології та умовах виробництва.

Інформація, сформована на основі обліку витрат за окремими замовленнями, використовується для таких цілей:

- виявлення найвигідніших (прибуткових) замовлень;

- ідентифікації робіт для визначення договірних цін.

Калькулювання за процесами ґрунтується на групуванні витрат за окремими процесами або стадіями виробництва. Цей метод застосовується у масовому, серійному виробництві, наприклад у хімічній, нафтопереробній, металургійній, текстильній промисловості. Складність попроцесного калькулювання залежить від кількості процесів та складності технології обробки сировини, наявності і величини незавершеного виробництва.

Підвидом попроцесного методу калькулювання є простий метод. Він може застосовуватись для калькулювання собівартості однорідної продукції, виготовлення якої не поділяється на окремі процеси і де немає незавершеного виробництва (виробництво електроенергії, видобуток вугілля тощо). В такому випадку облік витрат ведеться по підприємству загалом, а фактичну собівартість можна визначити як суму всіх витрат за звітний період.

Якщо ж виробництво складне і поділяється на декілька процесів, виробляється декілька видів продукції, є незавершене виробництво, то облік слід організувати окремо за кожним видом продукції та процесом, а калькулювання собівартості необхідно здійснювати з урахуванням залишків незавершеного виробництва.

Залишок незавершеного виробництва визначається інвентаризацією або за даними обліку та оцінюється за нормативною собівартістю або за собівартістю еквівалентної одиниці готової продукції.

Еквівалентна одиниця готової продукції – вимір одиниці продукції з урахуванням її ступеня готовності.

Кількість еквівалентних одиниць готової продукції визначають шляхом множення кількості оброблених виробів на їх відсоток готовності.

Приклад 7.4. Підприємство за місяць виготовило 5000 одиниць продукції, крім цього ще 4000 одиниць оброблені на 10%.

Кількість еквівалентних одиниць готової продукції за місяць розраховується:

(од.)

Таким чином, витрати підприємства за цей місяць слід вважати еквівалентними (відповідними) до виготовлення 5 400 одиниць продукції.

При такому підході калькулювання за процесами має 5 етапів:

1. Узагальнення даних про рух фізичних одиниць продукції;

2. Обчислення еквівалентних одиниць готової продукції для кожної статті витрат (матеріали, заробітна плата тощо);

3. Визначення загальної суми витрат на виробництво;

4. Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці готової продукції;

5. Розподіл виробничих витрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.

Розрахунок кількості еквівалентних одиниць готової продукції та обчислення їх собівартості залежить від методу оцінки запасів, що використовується на підприємстві – ФІФО чи середньозваженої собівартості (табл. 7.3).

Таблиця 7.3