Вихідні дані для обчислення собівартості готової продукції за попроцесним методом

Показники	Процес 1	Процес 2
К-сть, од.	Відсоток обробки	Сума, грн.	К-сть, од.	Відсоток обробки	Сума, грн.
1.Незавершене виробництво на початок місяця:
- напівфабрикати
- прямі матеріали
- пряма зарплата
- загальновиробничі витрати
2. Запуск за місяць (почато обробку)
3. Витрати за місяць:
- напівфабрикати
- прямі матеріали
- пряма зарплата
- загальновиробничі витрати
4. Випуск за звітний місяць
5. Незавершене виробництво на кінець місяця:
- напівфабрикати
- прямі матеріали
- пряма зарплата
- загальновиробничі витрати

За даними прикладу у першому процесі виготовлено і передано для подальшої обробки у другий процес 7 000 одиниць виробів. Таким чином, залишок незавершеного виробництва на кінець звітного періоду за першим процесом визначається:

2 000+8 000-7 000=3 000 (од.)

При розрахунку кількості еквівалентних одиниць готової продукції враховано те, що у складі незавершеного виробництва матеріали використано повністю, а обробка здійснена на 30% для заробітної плати та на 20% для загальновиробничих витрат.

На основі цього можна обчислити собівартість еквівалентної одиниці готової продукції (табл. 7.5).

Таблиця 7.5

Розрахунок середньозваженої собівартості еквівалентної одиниці готової продукції (процес 1)

Показники	Прямі матеріали	Пряма зарплата	Загально-виробничі витрати	Усього
1. Еквівалент готової продукції, од. в. т.ч.:				Х
готова продукція				Х
залишок на кінець (3000 од.):
100%
30%		900*
20%			600**
2. Виробничі витрати, грн. в т.ч.:
незавершене виробництво на початок (2000 од.)
витрати за місяць
3. Собівартість еквівалентної одиниці готової продукції, грн.	2,6	2,025	1,645	6,27
* (3000 од. × 30%) / 100%=900 од. ** (3000 од. × 20%) / 100%=600 од.

За даними табл. 7.5 собівартість одиниці готової продукції, виготовленої у процесі 1, складає 6,27 грн. Тоді собівартість всіх напівфабрикатів, переданих з процесу 1 у процес 2 визначається:

7 000 од. × 6,27 грн.=43 890 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене так:

прямі матеріали 3 000 × 100% × 2,6=7 800 (грн.)

пряма зарплата 3 000 × 30% × 2,025=1 822,5 (грн.)

загальновиробничі витрати 3000 × 20% × 1,645=987 (грн.)

Всього незавершене виробництво на кінець місяця 10 609,5 грн.

Аналогічно здійснюються розрахунки для процесу 2 (табл. 7.6).

Таблиця 7.6

Розрахунок середньозваженої собівартості еквівалентної одиниці продукції (процес 2)

Показники	Напівфаб-рикати	Прямі матеріали	Пряма зарплата	Загально-виробничі витрати	Усього
1. Еквівалент готової продукції, од. в т.ч.:					Х
готова продукція					Х
залишок на кінець (1500 од.):
100%
100%
50%
100%
2. Виробничі витрати, грн. в. т.ч.:
незавершене виробництво на початок (500 од.)
витрати за місяць	43890*
3. Собівартість еквівалентної одиниці, грн.	6,519	3,093	2,37	2,667	14,649
* вартість напівфабрикатів, переданих з процесу 1

Собівартість готової продукції, що виготовлено за місяць у процесі 2 визначається: 6000 од. × 14,649 грн.=87894 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене:

напівфабрикати 1 500 × 100% × 6,519=9 778,5 (грн.)

прямі матеріали 1 500 × 100% × 3,093=4 639,5 (грн.)

пряма зарплата 1 500 × 50% × 2,37=1 777,5 (грн.)

загальновиробничі витрати 1 500 × 100% × 2,667=4 000,5 (грн.)

Всього незавершене виробництво на кінець місяця 20 196 грн.

Калькулювання за процесами за методом ФІФО. При використанні цього методу для обчислення кількості еквівалентних одиниць готової продукції незавершене виробництво на початок місяця слід відняти, оскільки цю частину продукції було оброблено у попередньому місяці (діє припущення, що витрати поточного місяця пов’язані в першу чергу із завершенням тієї продукції, що на початок періоду залишилась необробленою).

Таблиця 7.7

Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці продукції за методом ФІФО (процес 1)

Показники	Прямі матеріали	Пряма зарплата	Загально-виробничі витрати	Усього
1. Еквівалент готової продукції, од. в т.ч.:				Х
готова продукція				Х
залишок на кінець (3000 од.)				Х
мінус залишок на початок (2000 од.):
50%	(1000)
30%		(600)
10%			(200)
2. Витрати за місяць, грн.:
3. Собівартість еквівалентної одиниці, грн.	2,222	2,055	1,351	5,628

Витрати на завершення обробки 2 000 одиниць, що були не завершені на початок місяця:

прямі матеріали: 2 000 × (100%-50%) × 2,222=2 222 (грн.)

пряма зарплата: 2 000 × (100%-30%) × 2,055=2 877 (грн.)

загальновиробничі витрати: 2000 × (100%-10%) × 1,351=2431,8 (грн.)

Усього: 7 530,8 грн.

Загальні витрати на виробництво 2 000 одиниць продукції, обробка яких була розпочата в минулому місяці:

незавершене виробництво на поч. місяця 9 500 грн.

витрати на додаткову обробку у поточному місяці 7 530,8 грн.

Усього витрат на виробництво 1 000 одиниць 17 030,8 грн.

Собівартість решти 5 000 одиниць (7000-2000), виготовлених у звітному місяці: 5 000 од. × 5,628 грн.=28 140 (грн.)

Таким чином, собівартість усієї готової продукції, що виготовлена у звітному місяці і передана до процесу 2, складає:

17 030,8+28 140=45 170,8 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене:

прямі матеріали 3 000 × 100% х 2,222=6 666 (грн.)

пряма зарплата 3 000 × 30% х 2,055=1 849,5 (грн.)

загальновиробничі витрати 3 000 × 20% х 1,351=810,6 (грн.)

Усього 9 326,1 грн.

Таблиця 7.8

Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці продукції за методом ФІФО (процес 2)

Показники	Напівфаб-рикати	Прямі матеріали	Пряма зарплата	Загально-виробничі витрати	Усього
1. Еквівалент готової продукції, од. в.т.ч.:					Х
готова продукція					Х
залишок на кінець (1500 од.):					Х
мінус залишок на початок (500 од.)
100%	(500)
40%		(200)
60%			(300)
70%				(350)
2. Витрати за місяць, грн.:	45170,8*				93170,8
3. Собівартість еквівалентної одиниці, грн.	6,453	3,014	1,86	1,958	13,285
* вартість напівфабрикатів, переданих з процесу 1

Витрати на завершення обробки 500 одиниць, що були не завершені на початок місяця:

напівфабрикати 500 × (100%-100%) × 6,453=0 (грн.)

прямі матеріали 500 × (100%-40%) × 3,014=904,2 (грн.)

пряма зарплата 500 × (100%-60%) × 1,86=372 (грн.)

загальновиробничі витрати 500 × (100%-70%) × 1,958=293,7 (грн.)

Усього 1569,9 грн.

Загальні витрати на виробництво 500 одиниць продукції, обробка яких була розпочата в минулому місяці:

незавершене виробництво на початок місяця 16 200 грн.

витрати на додаткову обробку у поточному місяці 1 569,9 грн.

Усього витрат на виробництво 1 000 одиниць 17 769,9 грн.

Собівартість решти 5 500 одиниць (6 000-500), виготовлених у звітному місяці: 5 500 од. × 13,285 грн.=73 067,5 (грн.)

Таким чином, собівартість усієї готової продукції, що виготовлена у звітному місяці у процесі 2, складає: 17 769,9+73 067,5=90 837,4 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене так:

напівфабрикати 1 500 × 100% × 6,453=9 679,5 (грн.)

прямі матеріали 1 500 × 100% × 3,014=4 521 (грн.)

пряма зарплата 1 500 × 50% × 1,86=1 395 (грн.)

загальновиробничі витрати 1 500 × 100% × 1,958=2 937 (грн.)

Усього 18 532,5 грн.

Позитивними рисами попроцесного методу є:

1. Відносна простота у порівнянні з позамовним методом (немає необхідності вести картки обліку собівартості).

2. Витрати списуються за календарний період, а не за час виготовлення замовлення

Недоліки попроцесного методу:

1. Необхідність інвентаризації незавершеного виробництва на кінець періоду в усіх цехах одночасно.

2. Іноді неможливо точно визначити ступінь обробки напівфабрикатів або продукції у незавершеному виробництві, що негативно впливає на достовірність показника собівартості.

Калькулювання повних витрат – метод, що передбачає включення всіх (змінних і постійних) виробничих витрат до собівартості. Цей метод традиційно застосовується для складання фінансової звітності.

Приклади позамовного та попроцесного методів № 7.3, 7.5 передбачають калькулювання повних витрат.

З метою складання внутрішньої звітності і прийняття рішень в короткотерміновий період застосовують калькулювання змінних витрат – метод, що передбачає включення до собівартості тільки змінних виробничих витрат.

При калькулюванні змінних витрат постійні загальновиробничі витрати, так само як і адміністративні, витрати на збут списують на витрати періоду, а не на виробництво. Змінні загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості (рис. 7.1).

На основі калькулювання змінних витрат є можливість обчислити маржинальний дохід, який застосовується для прийняття різних управлінських рішень.

Нормативний методкалькулювання був розроблений радянськими науковцями. Він передбачає визначення собівартості виготовленої продукції на підставі діючих норм і нормативів витрат.

Аналіз відхилень від нормативів повинен відповісти на такі запитання:

- якою є різниця між фактичними та нормативними витратами;

- причини виникнення різниць (під впливом ефективності використання ресурсу чи його ціни).

Рис. 7.1. – Калькулювання повних та змінних витрат

Облік відхилень від нормативів ведеться з використанням спеціальних рахунків, які мають структуру, зображену на рис. 7.2.

Рис.7.2 – Побудова рахунка відхилень витрат

Використовують два варіанти ведення обліку відхилень:

1)За дебетом рахунку 23 “Виробництво” відображаються фактичні витрати, а готова продукція списується з кредиту цього рахунку за нормативною собівартістю;

2) За дебетом рахунку 23 “Виробництво” відображаються нормативні витрати, а відхилення від нормативів відображають одночасно з відображенням витрат на виробництво. Тобто діє такий принцип: фактичні витрати – це алгебраїчна сума нормативних витрат та відхилень від нормативів. Готова продукція на однойменному рахунку 26 також відображається за нормативною собівартістю.