Праці і роль вчених у цій галузі

Гігієна праці є комплексна теоретична, клінічна і профі­лактична дисципліна, що вивчає вплив трудового процесу й навколишнього природного середовища на організм пра­цюючих з метою розробки науково-організаційних, санітар­но-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів для створення найсприятливіших умов праці та забезпечення здоров'я, високого рівня працездатності працівників.

Предметом вивчення гігієни праці є санітарні особли­вості виробничих процесів, обладнання і оброблюваних матеріалів (сировини, допоміжних, проміжних, побічних, кінцевих продуктів, відходів виробництва) щодо їхнього впливу на організм працюючих.

Ключове місце в системі законодавства щодо гігієни праці займає Закон України «Про забезпечення санітар­ного та епідемічного благополуччя населення» який зо­бов'язує адміністрацію підприємств забезпечити захист здоров'я працюючих.

Велике значення для теорії медицини, розвитку фі­зіології праці мають твори І.М. Сєченова, І.П. Павлова. У створенні гігієни значну роль відіграли С.І. Каплун (пер­ший організатор санітарної охорони праці) і Є.М. Каган (організатор і перший директор Українського інституту гігі­єни праці та професійних захворювань). Ці фізіологи при­святили свої праці питанням утомлюваності, підвищення працездатності, режиму праці та відпочинку тощо.

Виробнича санітарія на будівництві охоплює питання санітарно-гігієнічного впорядкування будівельного майдан­чика, оздоровлення умов праці тих, хто виконує будівель­но-монтажні роботи, запобігає факторам, які негативно впливають

— 60 —

на здоров'я робітників, професійним захворю­ванням.

Інколи на будівництві є потреба використовувати матері-­

али, що містять отруту, і працювати в умовах виділення не­безпечних газів і пилу. Тому потрібно знати властивості таких матеріалів та професійну шкоду, якої вони можуть завдати.

За час роботи в організм людини можуть проникати отруйні речовини через органи дихання, шлунково-кишко­вий тракт, а також через шкіру обличчя і рук.

На основі вивчення особливостей виробничого серед­овища і його впливу на організм працюючих гігієна праці розробляє гігієнічні вимоги до раціоналізації виробничих процесів і обладнання; гігієнічні норми і правила, що є основою законодавства в галузі оздоровлення умов праці; заходи щодо особистої гігієни, пропозиції з раціональної організації праці та відпочинку.

Перші відомості про професійні захворювання зустрі­чаються в працях Гіппократа, Плінія, Галена.

У 1841 році в Росії видано перший Закон про працю «Регламент на роботні регули для суконних та корабель­них фабрик», а у 1882 році - Закон про організацію фа­бричної інспекції і про роботу неповнолітніх. У 1911 році прийнято Закон про соціальне страхування робітників за рахунок внесків робітників та заводовласників.

Немало в розвиток гігієни праці внесли М.В. Ломо-но-сов, Д.І. Писарєв, А.П. Доброславін, Ф.Ф. Ерісман, Д.П. Ні-кольський, Г.В. Хлопін та інші вчені.

Особливу небезпеку становлять виробничі вібрації, що перевищують допустимі рівні при укладанні бетону, а та­кож під час користування відбійними молотками, вібростолами. Вібрації можуть спричинити віброхворобу.

Виробничий шум з перевищенням допустимих меж гучності (наприклад, під час роботи каменедробильних установок, деревообробних верстатів, клепання сталевих конструкцій) може призвести до глухоти.

Робота просто неба і в неопалюваних приміщеннях спричиняє простуду, обмороження чи сонячний удар.

Ручні вантажно-розвантажувальні роботи, що вимага­ють великого фізичного напруження, можуть призвести до захворювання пахви чи розширення судин.

— 61 —

Запобігти професійним захворюванням та отруєнням допомагає комплекс технічних та організаційних заходів, спрямованих на поліпшення умов виробничого середови­ща (робочих місць, робочих зон) та підвищення особистої безпеки робітників.

Над цими питаннями працюють учені-гігієністи та праців­ники науково-дослідних інститутів охорони праці, відомчих організацій.