Атестація робочих місць

У сучасних умовах неабиякого значення набуває атестація робочих місць. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. за № 442 визначено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці і Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних чинників, що впливають на здоров’я і праце­здатність працівників у процесі трудової діяльності.

Результати атестації за умовами праці (надалі – атестація) є осно­вою для вирішування питань надання пенсій за віковими пільговими умовами відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», інших пільг та компенсацій, а також розробки, реалізації організа­ційних, технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору щодо покращення умов трудової діяльності.

Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях, установах (надалі – підприємства) незалежно від форм власності і господарю­вання, де є технологічний процес, використовується обладнання, сиро­вина та матеріали з потенційними джерелами шкідливих і небезпе­чних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а, також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому (п. 1 статті 29 КЗпП).

Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, сировина і матеріали, які використовуються, можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Для ви­робництв, робіт, професій та посад, для яких Списками № 1 і 2 перед­бачені показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

Атестація робочих місць передбачає:

– виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробни­чих факторів та причин їх утворення;

– дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого сере­довища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

– комплексну оцінку факторів виробничого середовища і харак­теру праці на відповідність їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;

– обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної кате­горії за шкідливими умовами праці;

– підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

– розв’язання спорів, які можуть виникнути між юридичними осо­бами і громадянами (працівниками) відносно умов праці, пільг і ком­пенсацій;

– розробку комплексу заходів щодо оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці та оздоровлення трудящих;

– визначення відповідності умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення і призначен­ня пільг і компенсацій.

Періодичність атестації встановлюється самим підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації по­кладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середови­ща і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями під­приємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організа­цій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за Списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епіде­міологічних станцій.

Для організації і проведення атестації керівник підприємства видає наказ, в якому:

– зазначаються підстави і завдання атестації;

– затверджуються склад, голова і секретар постійно діючої атеста­ційної комісії, визначаються її повноваження, у разі необхідності визначається склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

– установлюються терміни і графіки проведення підготовчих ро­біт у структурних підрозділах підприємства;

– визначається взаємодія із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епі­деміологічною службою);

– визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії рекомендується включати головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров’я підприємства, представників громадських організацій та ін.

Атестаційна комісія:

– здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за хо­дом проведення роботи на всіх етапах;

– формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу та орга­нізовує її вивчення;

– визначає і залучає в установленому порядку необхідні організа­ції для виконання спеціальних робіт;

– організовує виготовлення планів розташування облад­нання по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначає межу робочих місць;

– складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

– порівнює застосовуваний технологічний процес, склад облад­нан­ня, сировину і матеріали, які використовувалися, із передбаченими в проектах;

– визначає обсяг досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організовує ці дослідження;

– прогнозує та виявляє утворення шкідливих і небезпечних фак­торів на робочих місцях;

– обґрунтує віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

– визначає (підтверджує) права працівників на пільги;

– аналізує реалізацію технічних і організаційних заходів, спрямо­ваних на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Після проведення атестації за даними лабораторно-інструменталь­них досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає: оцінку факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічну оцінку умов праці, оцінку технічного та організаційного рівня.

Ця Карта містить оцінку таких факторів виробничого і трудового процесу:

– шкідливих хімічних речовин від 1-го до 4-го класу небезпеки включно;

– пилу;

– вібрації;

– шуму;

– інфразвуку;

– ультразвуку;

– неіонізуючого випромінювання різних діапазонів;

– мікроклімату в приміщенні (температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання);

– температури зовнішнього повітря влітку та взимку;

– атмосферного тиску;

– біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, при­родних компонентів організму від 1-го до 4-го класу небезпеки включно);

– важкості праці (динамічної роботи, статичного навантаження);

– робочої пози;

– напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторних функ­цій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності);

– змінності.

Для створення умов правильного аналізу стану умов праці застосо­вують інтегрований показник важкості праці, який враховує «різно­якісний вплив» усіх факторів умов праці на працездатність людини, здоров’я, життєдіяльність.

Розроблено таблицю з критеріями бального оцінювання елементів умов праці (табл. 5).

Таблиця 5

Критерії оцінки елементів умов праці [1]

Елементи умов праці	Оцінка елементів умов праці, бали
Санітарно-гігієнічні елементи
Температура повітря на робо­чому місці, °С	20–22	17–19	16–15	14–7	–	–
Токсичні речовини (ГДР)	–	ГДК	до 2,5	2,6–4	4,1–6	>6
Промисловий пил (ГДК)	_	ГДК	до 5	6–10	11–30	>30
Вібрація (ГДР)	нижче ГДР	ГДР	до +3	+4…6	+7…9	>9
Шум	нижче ГДР	ГДР	до +5	+6…10		понад +10 плюс вібрація
Психофізіологічні елементи
Фізичне наванта­ження, кг, м/хв	до 100	115–220	225–435	330–35	440–540	>540
Статичне наван­таження, кг на одну руку	до 115	115–220	225–325	330–435	440–540	>540

Фактичні показники елементів виробничого середовища встанов­люються шляхом безпосередніх вимірювань, за допомогою відповід­ної апаратури.

Загальна інтегральна оцінка важкості праці (І_в) визначається за формулою:

де Х_отр – оцінка факторів умов праці, який отримував найбільше балів;

∑Х_і – арифметична сума балів усіх факторів без врахування Х_отр;

n – загальна кількість факторів.

Виходячи з інтегральної оцінки, визначається категорія важкості (табл. 6).

Таблиця 6

Приклад визначення доплат за умови праці

Категорія важкості праці	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ
Інтегральна бальна оцінка	до 18	19–33	34–45	46–53	54–58	59–69
Доплати за умови праці	–	–	4–8 %	12–16 %	20 %	24 %

Оцінка умов праці на основі визначення важкості праці дозволяє віднести реальні умови праці, що мають місце на виробництві, до сприятливих або несприятливих, а також вона може бути застосована на підприємстві як основа для розробки системи пільг та компенсацій за несприятливі умови.

Якщо питома вага дії того чи іншого фактора умов праці менша за восьмигодинну зміну, оцінювання фактора умов праці визначається за формулою:

Х_факт = Х_макс · t,

де Х_макс – максимальне оцінювання фактора умов праці при його дії від 90 до 100 % робочої зміни, балів;

t – період дії елемента в частках робочої зміни.

Наприклад, на робочому місці дають чотири фактори умов праці, які оцінені у 3,3; 4 і 6 балів. Тривалість їхньої дії протягом зміни відповідно: 380, 240, 120, 240 хв, що в частках одиниці складає 0,8; 0,5; 0,25; 0,5. Визначимо фактичні бальні оцінки: х ₁ = 3 · 0,8;
х ₂ = 3 · 0,5; х ₃ = 4 · 0,25; х ₄ = 6 · 0,5.

Інтегральна бальна оцінка дорівнює:

Отже, категорія важкості праці – ІІ.

Нині розроблено об’єктивно обґрунтовану шкалу шестикатего­рій важкості робіт, яким відповідає шість груп умов праці.

До першої категорії відносяться роботи, виконані за оптимальних розмірів фізичного, розумового та нервово-емоційного навантаження. Такі умови у практично здорових людей сприяють поліпшенню само­почуття, досягненню високої працездатності та продуктивності праці. Реакція організму свідчить про оптимальний варіант нормального функціонування.

Другу категорію становлять роботи, виконанні в умовах, де гра­нично допустимі концентрації та гранично допустимі рівні шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищують вимог норматив­но-технічних документів. При цьому працездатність не порушується, відхилень у стані здоров’я, пов’язаних із професійною діяльністю, не спостерігається протягом усього періоду трудової діяльності людини.

До третьої категорії відносяться роботи, виконані в умовах, за яких у практично здорових людей виникають реакції, характерні для гра­ничного стану організму. Спостерігається деяке зниження виробничих показників. Поліпшення умов праці та відпочинок порівняно швидко ліквідовують негативні наслідки (формувальники в ливарних цехах).

До четвертої категорії належать роботи, за яких вплив несприятли­вих (небезпечних та шкідливих) факторів призводить до формування глибшого граничного стану у практично здорових людей. Більшість фізіологічних показників при цьому погіршуються, особливо напри­кінці робочих періодів (зміни, тижня). Виникає типовий виробничо зумовлений стан передзахворювання та ін. (сталевари).

П’яту категорію становлять роботи, за яких у результаті досить несприятливих умов праці наприкінці робочого періоду (зміни, тижня) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей, які зникають у більшос­ті робітників після повноцінного відпочинку. Однак у деяких осіб во­ни можуть перетворюватися на виробничо зумовлені та професійні захворювання (шахтарі на підземних роботах).

До шостої категорії важкості відносяться роботи, виконувані в найнесприятливіших (екстремальних) умовах праці. При цьому пато­логічні реакції розвиваються надто швидко, можуть мати незворотний характер і нерідко супроводжуються тяжкими порушеннями функцій життєво важливих органів (водолази, які працюють на великих гли­бинах) [47, 48].