Вплив умов праці

на здоров’я та працездатність людини

на ставлення до праці та задоволеність працею

на ефективність праці та інші економічні показники

на рівень життя і розвиток людини

Рис. 18. Класифікація факторів формування умов праці, елементи
умов праці та напрямки впливу умов праці на працівника

4. Соціально-психологічні, які характеризують взаємовідно­сини в трудовому колективі (соціальний клімат).

5. Технічні (рівень механізації праці).

Слід знати, що, згідно з гігієнічною оцінкою, існуючі умови та характер праці класифікують за методикою, що розроблена та за­тверджена наказом Міністерства охорони здоров’я від 27.12.2001 р. № 528 «Гігієнічна класифікація факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небез­печності факторів виробничого процесу, умови праці поділяються на чотири класи:

1-й – оптимальні умови праці;

2-й – допустимі умови праці;

3-й – шкідливі умови праці, поділяються на чотири ступені;

4-й – небезпечні (екстремальні) умови праці.

Регламентують умови праці санітарні норми.

Виділяють таку класифікацію санітарних норм:

– за призначенням: проектування промислових підприємств, ор­ганізація технологічних процесів, санітарного стану підприємств, тех­ніки безпеки та виробничої санітарії, норми для окремих видів вироб­ничих шкідливостей;

– за обов’язковістю застосування: обов’язкові та рекомендовані;

– залежно від впливу умов праці на організм людини: оптимальні й допустимі;

– залежно від сфери застосування: загальні та галузеві;

– залежно від терміну дії: постійні та тимчасові.

Вивчаючи умови праці, слід ознайомитися з нормативними доку­ментами умов праці.

Обладнання робочих місць та умови праці на цих місцях мають відповідати вимогам нормативних документів:

– розміри обладнання та виробничих приміщень повинні відпові­дати вимогам СН 245-71 (Санитарные нормы проектирования про­мышленных предприятий) та ОНТП-24-86 (Общесоюзные нормы тех­нологического проектирования), а допоміжних – СниП 2.09.04-82 (Строительные нормы и правила). Наприклад:

– для забезпечення нормальних умов праці санітарні норми вста­новлюють на одного працівника: обсяг виробничого приміщення не менше 15 м³, площа – не менше 4,5 м². На підприємствах передба­чаються кабінети психофізіологічного розвантаження, приміщення для виконання фізичних вправ, санітарно-побутові приміщення;

– метеорологічні умови (температура, відносні вологість та рухомість повітря) в робочій зоні мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88;

– концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони (газо-, паро- або пилоподібних) не повинна перевищувати гранично допус­тимі концентрації, встановлені ГОСТ 12.1.005-88;

– параметри виробничого освітлення (коефіцієнт природної ос­віт­ле­ності, освітленість, показники освітленості мають відпові­дати вимо­гам СНиП П-4-79;

– рівень шуму та вібрації не повинні перевищувати допустимих зна­чень, встановлених ГОСТ 12.1.003-83 – для шуму та ГОСТ 12.1.012-78 – для вібрації;

– рівні звукового тиску ультразвуку не повинні перевищувати до­пустимих значень за ГОСТ 12.1.001-83, а інфразвуку – СИ 22-74-80;

– щільності потоку енергії інфрачервоних та ультрафіолетових ви­промінювань не мають перевищувати допустимих значень, встановле­них ГОСТ 12.1.005-88 і санітарними нормами мікроклімату виробни­чих приміщень – для інфрачервоних випромінювань;

– рівні лазерних випромінювань не мають перевищувати гранично допустимі значення за СНиП 2392-81.

Слід зазначити, що санітарні норми широко застосовуються при аналізі умов праці і запровадженні заходів для їх поліпшення. Ана­лізуючи умови праці, визначають індекс відповідності фактичних умов нормативним за формулою:

де У_ф – фактичне значення елемента умов праці;

У_н – нормативне значення елемента умов праці.