Захисне заземлення. Захисним заземленням називається навмисне електричне з'єднання з заземлюючим пристроєм металевих неструмопровідних частин електроустановки

Захисним заземленням називається навмисне електричне з'єднання з заземлюючим пристроєм металевих неструмопровідних частин електроустановки, які у разі пошкодження (пробою) ізо- ІІНЦІЇ можуть опинитися під напругою.

Заземлюючим пристроєм називається сукупність заземлюва­чі! і заземлювальних провідників.

Заземлювач — металевий провідник чи група провідників, н к і знаходяться в безпосередньому зіткненні з землею (ґрунтом).

Заземлювальний провідник — це провідник, який з'єднує за- іемшовальні частини електроустановки з заземлювачем.

Заземлення застосовується в мережах з ізольованою нейт- /></ иін) до 1000 В і в мережах з ізольованою і глухозаземленою ней­траллю напругою понад 1000 В.

У трифазних мережах з ізольованою нейтраллю (рис. 5.15.) v разі замикання струмопровідних частин на корпус споживача

останній опиниться під напругою U₃ = R₃І₃. У разі дотику до кор­пусу людина включиться паралельно опору заземлення (R₃) і опи­ниться під напругою и_д = U₃ ща₂. Струм, що протікає в цьому ви­падку через людину (І_л):

З цього видно, що струм через людину можна знизити через зменшення опору заземлення R₃ і коефіцієнта дотику щ або підви­щення загального опору людини R_JI3 = R_T + R_B + R„. Легше всього зменшити R₃, забезпечуючи добре з'єднання корпусу електроус­тановки з землею.

77777777777,:

Із *

Рис. 5.15. Схема захисного заземлення

Заземлення влаштовують для зменшення до безпечного рівня величини струму, що протікає через тіло людини внаслідок доти­ку до металевих неструмопровідних частин електроустановки, які опинилися під напругою у разі пошкодження (пробою) ізоляції.

Згідно з «Правилами улаштування електроустановок» (ПУЕ) опір заземлюючого пристрою не повинен перевищувати таких значень:

- для електроустановок напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю R₃ < 4 Ом;

у разі потужності установки менше 100 кВт — R₃ < 10 Ом;

- для електроустановок напругою понад 1000 В з ізольованою нейтраллю R₃ = 250 /1₃ < 10 Ом;

- для електроустановок напругою понад 1000 В з ізольованою нейтраллю за умовою використання заземлюючого пристрою од­ночасно для електроустановок до 1000 В R₃ = 125 / І₃;

- для електроустановок напругою понад 1000 В з глухозазем­леною нейтраллю R₃ < 0,5 Ом.

Для заземлення електроустановок, в першу чергу, мають вико­ристовуватися природні заземлювачі — металеві і залізобетонні конструкції будівель, споруд, що надійно з'єднані з землею, трубо­проводи (крім газових і з горючими рідинами) та інші комуніка­ції, які прокладені в землі.

Якщо вказані конструкції відсутні, то використовують штучні лиземлювачі, які спеціально зроблені для заземлення. Для штуч­них заземлювачів використовується сталь без фарбування у виді груб, кутка, прута, смуги.

Алюмінієві оболонки кабелів, а також оголені алюмінієві провід- ніпш як заземлювачі не використовують, оскільки вони в ґрунті окислюються, а окис алюмінію не проводить електричний струм. И ґрунтах, де заземлювачі піддягаються корозії, їх виконують;і оцинкованого металу.

Заземлювальні провідники приєднують до магістралі заземлен- і пі зварюванням, а до корпусів електрообладнання — зварюванням •пі надійним болтовим з'єднанням. Усі об'єкти, які піддягаються заземленню приєднуються до магістралі тільки окремим заземлю- вальним провідником. Заборонено послідовне з'єднання зазем- 'іювальних провідників з декількома об'єктами. Пояснюється це тим, що в разі порушення суцільності з'єднання незаземленими можуть опинитися одразу декілька корпусів електроустановок.