Спеціальне розслідування нещасних випадків. Спеціальному розслідуванню підлягають:

Спеціальному розслідуванню підлягають:

- нещасні випадки із смертельними наслідками;

- групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і біль­ше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я;

- випадки смерті працівника на підприємстві;

- випадки зникнення працівника під час виконання ним тру­дових (посадових) обов'язків;

- нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з мож­ливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держна- глядохоронпраці).

Віднесення нещасних віпадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інва­лідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ.

Спеціальне розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, групового нещасного випадку, випадку смерті, а також випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків організовує роботодавець (якщо постраждав сам робото­давець, орган, до сфери управління якого належить це підприємство, а у разі його відсутності — місцевий орган виконавчої влади). Розслідування цього випадку проводиться комісією спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника територіаль­ного органу Держгірпромнагляду за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії.

До складу комісії зі спеціального розслідування включаються: посадова особа органу Держгірпромнагляду (голова комісії), пред­ставник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі — Фонд), представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності — місцевого органу виконавчої влади, роботодавця, профспілкової організації, членом якої є потерпілий, представник з питань охорони праці її вище стоячого профспілкового органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі розслідування гострих професійних захворювань (отруєнь) — також спеціаліст санепідстанції.

Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії тощо) до складу комісії можуть бути включені спеціалісти відповідного штабу цивільної оборони та з над­звичайних ситуацій, представники органів охорони здоров'я та інших.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, про­водиться спеціальною комісією, яка призначається наказом Держ- наглядохоронпраці. До складу цієї комісії включаються керівники Держнаглядохоронпраці, органу, до сфери управління якого на­лежить підприємство, місцевого органу виконавчої влади, вико­навчої дирекції Фонду, галузевого або територіального об'єднання профспілок, роботодавця, представники первинних організацій профспілок, членами яких є потерпілі, або уповноважені найма­ними працівниками особи з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами профспілок, відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у разі необхід­ності), органів охорони здоров'я та інших органів.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від 2 до 4 осіб, проводиться спеціальною комісією, яка призначається наказом Держнаглядохоронпраці або за його дорученням наказом територіального органу Держнаглядохо­ронпраці і до складу якої входять представники органів, зазначених в абзацах третьому — десятому пункту 42 цього Порядку, за по­годженням з цими органами. Залежно від кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії, причетності кількох під­приємств склад спеціальної комісії може бути доповнено пред­ставниками інших підприємств, установ і організацій.

У разі коли Кабінетом Міністрів України прийнято спеціальне рішення щодо утворення комісії з розслідування групового нещас­ного випадку (аварії, що призвела до нещасних випадків), головою спеціальної комісії призначається посадова особа Держнаглядо­хоронпраці, яка входить до складу комісії, утвореної Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що сталися під час катастроф, аварій та подій на транспорті, проводиться з обов'яз­ковим використанням матеріалів з їх розслідування, складених відповідними органами в установленому порядку.

Відомості про обставини і причини катастроф, аварій та подій на транспорті, що призвели до цих нещасних випадків, а також про осіб, які допустили порушення вимог законодавства, незалеж­но від порушення кримінальної справи передаються органами, які в установленому порядку розслідують їх обставини і причи­ни, у десятиденний строк після закінчення розслідування голові спеціальної комісії.

У разі коли нещасний випадок стався за кордоном і представник Держнаглядохоронпраці, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, профспілки, членом якої є потерпілий, не можуть прибути на місце події, проведення розслідування може бути до­ручено цими органами представникові роботодавця.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встанов­лений термін може бути продовжений органом, який призначив комісію з розслідування.

Спеціальна комісія зобов'язана:

- обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати пись­мові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, поса­дових осіб, працівників підприємства, потерпілого, якщо це мож­ливо, опитати інших осіб — свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нього;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам за­конодавства про охорону праці;

з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

- визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

установити осіб, які допустили порушення вимог законодавст­ві про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобіган- п я подібним нещасним випадкам;

зустрітися з потерпілими або членами їх сімей чи особами, які представляють їх інтереси, з метою розгляду питань щодо розв'я­зання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасного випад­ів у, внесення пропозицій щодо їх розв'язання відповідним органам, а також дати потерпілим (членам їх сімей, особам, які представ­ляють інтереси потерпілих) роз'яснення щодо їх прав у зв'язку і настанням нещасного випадку.

У разі потреби у проведенні лабораторних досліджень, випро- иуаань, технічних розрахунків, експертизи для встановлення при­чини нещасного випадку і розроблення заходів щодо запобігання подібним випадкам роботодавець зобов'язаний за рішенням спе­ціальної комісії утворити експертну комісію із залученням до її роботи за рахунок коштів підприємства експертів — спеціаліс­тів науково-дослідних, проектно-конструкторських, експертних та інших організацій, органів виконавчої влади та державного на­гляду за охороною праці.

Після ознайомлення з необхідними матеріалами, обстеження місця події та проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи експертна комісія складає висновок, у якому стисло викладаються обставини, визначають­ся причини нещасного випадку, гострого професійного захворю­вання (отруєння), зазначаються допущені порушення вимог нор­мативно-правових актів з охорони праці, а також заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам.

Медичні заклади, заклади судово-медичної експертизи, орга­ни прокуратури і внутрішніх справ та інші органи зобов'язані бе­зоплатно надавати на запит голови спеціальної комісії відповідні матеріали та висновки, що стосуються нещасного випадку, у ви­значені Порядком строки розслідування, а у випадках, коли не­обхідні висновки судово-гістологічної та судово-токсикологічної експертизи, — після проведення відповідних досліджень.

Під час спеціального розслідування роботодавець зобов'язаний:

- зробити у разі необхідності фотознімки місця, де стався не­щасний випадок, пошкоджених об'єктів, машин, механізмів, устат- ковання, інструменту, а також надати спеціальній комісії техніч­ну документацію та інші необхідні матеріали;

- створити належні умови для роботи спеціальної комісії, за­безпечити її для цілей розслідування транспортними засобами, засобами зв'язку, службовими приміщеннями;

- організувати у разі розслідування випадків гострого профе­сійного захворювання (отруєння) медичне обстеження працівни­ків відповідної дільниці підприємства;

- забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо;

- організувати друкування, тиражування і оформлення в необ­хідній кількості матеріалів спеціального розслідування, перед­бачених Порядком.

Роботодавець, працівником якого є потерпілий, компенсує ви­трати, пов'язані з діяльністю спеціальної комісії та залучених до її роботи спеціалістів.

Відшкодування витрат на відрядження працівників, які є чле­нами спеціальної комісії або залучені до її роботи, роботодавець здійснює в розмірах, передбачених нормами відшкодування вит­рат на відрядження за рахунок валових витрат, шляхом перека­зу відповідної суми на реєстраційні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства бюджетним установам, та поточні ра­хунки, відкриті у банківських установах на території України суб'єктами господарювання.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за встановленою формою, а також оформляються інші матеріали.

Акт за формою Н-1 або НПВ на кожного потерпілого скла­дається відповідно до акта спеціального розслідування і затверд­жується роботодавцем протягом доби після одержання ним цих документів.

Члени комісії із спеціального розслідування мають право одер­жувати письмові та усні пояснення від працівників підприємства та свідків події або проводити їх опитування.

Члени комісії із спеціального розслідування повинні зустрітися з потерпілими або членами їх сімей, розглянути і вирішити на місці соціальні питання або внести пропозиції щодо їх вирішення відпо­відним органам, а також дати роз'яснення потерпілим (сім'ям) що­до їх прав та належних компенсацій відповідно до законодавства.

Роботодавець у п'ятиденний термін з моменту підписання акта с 11 еціального розслідування нещасного випадку чи одержання припису посадової особи органу державного нагляду за охороною праці щодо взяття на облік нещасного випадку зобов'язаний роз­глянути ці матеріали і видати наказ про здійснення запропонова­них заходів щодо запобігання причинам подібних випадків, а та­кож притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

1.17.2. Розслідування та облік хронічних професійних захворювань і отруєнь

Усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отру- і пі, (далі — профзахворювання) підлягають розслідуванню.

Професійний характер захворювання визначається експерт­ною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичних установ та закладів охорони здоров'я, яким надано таке право. У разі необхідності до роботи експертної комісії залучаються спеціа­лісти (представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпі­лий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівни­ка визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієніч­ної характеристики умов праці, що складається відповідною ус­тановою (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство де працює хворий, за участю спеціа­лістів підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий та робочого органу виконавчої дирекції Фонду, за міс­цем знаходження підприємства.

Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці потерпілий не підпадав під дію чинників виробничого середовища, що могли викликати профзахворювання, враховується його попередня робота, пов'язана з дією несприятливих виробни­чих факторів.

На кожного потерпілого від профзахворювання клініками на­уково-дослідних інститутів, відділеннями профзахворювань лікувально-профілактичних закладів складається повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб після встановлення остаточ­ного діагнозу профзахворювання це повідомлення надсилається підприємству, шкідливі виробничі фактори якого сприяли виник­ненню профзахворювання, санепідстанції та лікувально-профілак­тичній установі (закладу), що обслуговує це підприємство, відпо­відному робочому органу виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець організовує розслідування причин кожного випад­ку виявлення профзахворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення за ф.П-3.

Розслідування профзахворювання проводиться комісією у скла­ді представників: санепідстанції (голова комісії), лікувально-про- філактичної установи (закладу), підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом проф­спілки, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представ­ники інших органів.

У розслідуванні причин професійних захворювань інфекційної і а паразитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епі­деміології та паразитології санпідстанції.

Комісія з розслідування зобов'язана:

- розробити програму розслідування причин профзахворю­вання, розглянути питання про необхідність залучення до її ро­боти експертів;

- розподілити функції між членами комісії;

- провести розслідування обставин та причин профзахворю­вання;

- скласти акт розслідування за формою П-4, в якому наміти­ти заходи щодо запобігання розвиткові профзахворювання, та за­безпечення нормалізації умов праці, а також визначити осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці та епідеміологічного благополуччя населення.

Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов праці х ворого за матеріалами раніше проведених атестацій робочих місць, результатів обстежень і досліджень, вивчає приписи державного нагляду за охороною праці, одержує письмові пояснення посадо­вих осіб і працівників з питань, пов'язаних з розслідуванням профзахворювання.

Акт розслідування причин профзахворювання за формою П-4 складається комісією з розслідування у шести примірниках про- і а гом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем потерпілому, лікувально-профілактичному закла­ду, який обслуговує це підприємство, профспілковій організації, а деном якої є хворий, робочому органу виконавчої дирекції Фонду. <)дин примірник акта надсилається санепідемстанцією для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Перший примірник актароз- г іідування зберігається на підприємстві протягом 45 років.

Акт за формою П-4 затверджує головний державний лікар на залізничному транспорті.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після закін­чення розслідування причин профзахворювання розглянути йо­го матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання проф-.іа х ворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, а вини яких допущені порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення профзахворювання.

1.18. Соціальне страхування

Усі працівники, у тому числі практиканти та учні, зайняті на будь-якому підприємстві, у будь-якій організації чи в будь-якій установі на постійній, тимчасовій, сезонній або випадковій роботі, незалежно від віку, статі, національності, розміру доходів і від того, працюють вони за повну чи часткову винагороду або без ви­нагороди, підлягають соціальному страхуванню.

Для оформлення страхування не потрібна згода або заява пра­цівника. Сам факт вступу на роботу або навчання людини свідчить про те, що вона застрахована.

Роботодавцям та працівникам, які зайняті індивідуальною пра­цею і не займають робочої сили, надається право добровільного страхування.

Працівники, а у відповідних випадках і члени їх сімей забезпе­чуються в порядку державного соціального страхування:

- допомогою по тимчасовій непрацездатності, а жінки, крім того, допомогою по вагітності, родах і догляду за дитиною до до­сягнення нею віку трьох років;

- допомогою з нагоди народження дитини; допомогою на по­ховання;

- пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати годуваль­ника, а також пільговими пенсіями за вислугу років, встановле­ними для деяких категорій працівників.

Кошти державного соціального страхування використовують­ся також на санаторно-курортне лікування працівників, обслуго­вування їх профілакторіями та будинками відпочинку, на ліку­вальне (дієтичне) харчування, на утримання піонерських таборів та на інші заходи по державному соціальному страхуванню.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачуєть­ся при хворобі, каліцтві, тимчасовому переведенні на іншу роботу у зв'язку з захворюванням, при догляді за хворим членом сім'ї, карантині, санаторно-курортному лікуванні і протезуванні — в розмірі до повного заробітку. Допомога по вагітності і родах ви­плачується протягом усієї відпустки по вагітності і родах в розмірі повного заробітку.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування Верховною Радою України ухвалено Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професій­ного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом за­гальнообов'язкового державного соціального страхування, за до­помогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усу­нення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюван­ням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викли­каним умовами праці;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на ви­робництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахо­ваним і членам їх сімей.

Згідно з цим Законом в Україні створено Фонд соціального cm рахування від нещасних випадків і професійних захворювань, який:

своєчасно та повністю відшкодовує шкоду, заподіяну праців- пикові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті;

сприяє створенню умов для своєчасної та кваліфікованої до- нікарської допомоги потерпілому при нещасному випадку, швид­кої його госпіталізації у разі необхідності, ранньої діагностики професійних захворювань;

організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпі­лі п х у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закла­ла х або на договірних засадах — в інших лікувально-профілак- тпчних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я чиврахованого;

організовує робочі місця для інвалідів самостійно або разом.і органами виконавчої влади та органами місцевого самовряду- маппч чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємниць­кої ДІЯЛЬНОСТІ.

Питання до розділу

1. Поняття про охорону праці. Мета і завдання предмету.

2. Основні законодавчі акти та нормативно-технічні документи з охорони праці.

3. Умови укладення та виконання трудового договору.

4. Право працівника на ОП при укладанні трудового договору та під час роботи.

5. Права працівників на пільги та компенсації.

6. Охорона праці жінок і неповнолітніх.

7. Медичні огляди працівників.

8. Сутність системи управління охороною праці на державному та відомчому рівнях, а також на рівні підприємства.

9. Порядок проведення державного нагляду, відомчого, громадсь­кого і оперативного контролю за станом охорони праці.

10. Види і порядок покладення відповідальності за порушення за­конодавства про охорону праці.

11. Порядок проведення навчання та інструктажів з охорони праці.

12. Причини травматизму і професійної захворюваності на вироб­ництві. Небезпека праці на залізничному транспорті.

13. Основні заходи щодо запобігання причин виробничого травма­тизму.

14. Соціальне страхування від нещасних випадків.

15. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.

16. Порядок розслідування професійних захворювань.

Розділ 2

ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ^ ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

2.1. Наукові напрями вивчення трудової діяльності людини

Україна у своєї політиці в галузі охорони праці виходить з пріо­ритету життя і здоров'я працівників по відношенню до резуль­татів виробничої діяльності підприємств. Держава ставить перед власником завдання щодо створення сприятливих та безпечних умов праці, недопущення нещасних випадків на виробництві, про­фесійних захворювань, зведення до мінімуму впливу на працівни­ків шкідливих та небезпечних факторів матеріально-виробничого середовища та персональну відповідальність за їх виконання. Це зумовлене тим, що поряд з іншими негативними процесами на сучасному етапі розвитку особливе занепокоєння викликає низь­ка якість робочої сили, тобто такі показники, як працездатність, стан здоров'я, тривалість життя. Сьогоднішня ситуація вимагає приділити більше уваги поліпшенню умов і безпеки праці.

Умови праці як система елементів і факторів вивчаються, ана­лізуються, оцінюються, передусім науковими дисциплінами. До та­ких наук, які займаються вивченням трудової діяльності люди­ни відносяться:

- фізіологія праці — наука, яка вивчає зміни функціонально­го стану організму людини під впливом трудової діяльності;

- гігієна праці — наука, яка вивчає вплив різних факторів ви­робничого середовища і організації праці на здоров'я людини, яка розроблює гігієнічні заходи щодо усунення різноманітних професійних шкідливостей та збереження здоров'я працівників, підвищення їх працездатності і продуктивності праці;

- психологія праці — наука, яка вивчає психологічні особли­вості трудової діяльності людини, зокрема: психологічні особли­вості особистості працівників, його міжособисті стосунки під час праці тощо;

- інженерна психологія — наука, яка вивчає трудову діяльність п юдини або групи людей у процесі взаємодії з технічними засобами.

Комплексним вивченням і проектуванням трудової діяльності лю- дпни з метою оптимізаціїумов праці займається наука ергономіка.

Ергономіка вивчає можливості й особливості функціонування організму людини під час трудових процесів з метою створення таких умов, методів і організацій трудової діяльності, які роблять працю найбільш продуктивною і разом з тим сприяють всебічному фізичному і духовному розвитку людини, забезпечуючи комфорт і безпеку праці, збереження здоров'я і працездатності.

Ергономіка органічно пов'язана з технічною естетикою — наукою, яка вивчає соціально-культурні, технічні і естетичні проб­леми формування гармонічного виробничого середовища. Маши­ни, механізми, обладнання мають відповідати вимогам безпеки; їх зовнішній вигляд — має бути естетичним, робоче місце — зруч­ним, управління — легким, параметри шуму, освітленості і віб­рації бути в межах встановлених норм. Поліпшення виробничого середовища базується на створенні комфортних умов повітря, світ­лового клімату, зменшення рівнів шуму, вібрації, випромінювань, раціонального кольорового рішення виробничих інтер'єрів, облад­нанні вигідних санітарно-побутових приміщень і ін.

Таким чином, ергономіка разом з іншими науками створює для людини такі умови, які забезпечують високопродуктивну і без­печну працю.

На практиці впровадження всіх досягнень наук про трудову діяльність на виробництво здійснює виробнича санітарія.

2.2. Психофізіологічні фактори трудової діяльності

Кожна конкретна праця вимагає певних фізичних зусиль, нер- вово-психічних витрат, емоційної напруги та здійснюється в різ­них санітарно-гігієнічних та кліматичних умовах.

Виробниче середовище і фактори трудового процесу, які ще на­зивають психофізіологічними факторами, становлять в сукупності умови праці.

Психофізіологічну основу праці складає працездатність, тоб­то здатність організму підтримувати під час трудового процесу відповідне фізичне і нервово-психологічне навантаження та забез­печувати нормальний біг трудової діяльності у визначений час.

Динамічні зміни психофізіологічних функцій, які виника­ють як безпосередній результат праці та викликають зниження працездатності людини, мають назву виробничого стомлення, а по­в'язаний з ним психологічний стан втомою.

Втома — сукупність тимчасових змін у фізіологічному та пси­хічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників.

Стан втоми, як правило, супроводжується відчуттям стомле­ності — суб'єктивним вираженням процесів, які відбуваються и організмі при втомі. Фізіологи оцінюють відчуття стомленості як природне попередження про втому, яка розпочинається. Як 11 равило, втома та стомлення проявляються одночасно, але це буває не завжди. Іноді відчуття стомленості може виникнути, коли немає достатніх підстав говорити про втому. Це може бути при монотон­ній, одноманітній, нецікавій роботі. Варто лише перейти до іншого виду діяльності, як працездатність повністю відновлюється. З ін­шого боку, можна спостерігати настання явища втоми без відчуття стомленості. Це може мати місце під час великої зацікавленості роботою.

Перевтома — сукупність стійких несприятливих для здоров'я працівників функціональних порушень в організмі, які виника­ють внаслідок накопичення втоми.

Перевтома часто виникає внаслідок невідповідності між витра­та ми організму в процесі роботи та темпом перебігу відновних процесів. Перевтома знижує опірність організму до шкідливих впливів зовнішнього середовища, зокрема до токсичних речовин, може призвести до розвитку захворювань центральної нервової системи — неврозів, неврастенії, істерії.

У сучасних умовах високий рівень нервово-емоційного напру­ження виконавців зумовлений розвитком науково-технічного прог­ресу, який характеризується збільшенням обсягу інформації, зростанням ступеня відповідальності за результати діяльності, ускладненням стосунків МІЖ ЛЮДЬМИ, ІСТОТНОЮ ЗМІНОЮ виробни­чої обстановки та умов праці. Так, хронічне психоемоційне напру­ження (конфліктні ситуації в колективі, тривала робота на самоті, відповідальність за прийняті рішення, дефіцит часу, переживання з в одержаний результат та розходження з очікуваною та реальною виробничою обстановкою (успіх чи відсутність його) призводить ч<> стійких порушень системи імунітету організму: захворювань сер­цево-судинної, нервової систем, зниження уваги, працездатності і, як наслідок, створює передумови для травматизму, нещасних випадків, аварій.

Зняття або зменшення стомлення, перенапруження, переван­таження досягається розумним чергуванням організації праці та відпочинку, тобто ритмом діяльності.

Ритм — основа виробництва, особливо з важкими та шкідли­вими умовами праці. Змінюванням виробничих операцій декілька разів за час праці, а також чергуванням їх з відпочинком, дося­гається поступового відновлення працедіяльності внаслідок поза­чергового вмикання в роботу півкулею головного мозку, які на­дають одна одній відпочинок.

Пасивний відпочинок (положення сидячи або лежачи) бажано надавати робітникам, які працюють у важких фізичних умовах праці або на роботах, пов'язаних з постійними переходами чи ви­конуються стоячи.

Активний відпочинок шляхом зміни діяльності або шляхом виконання фізичних вправ надається робітникам, які працюють у сприятливих умовах.

Найважливішими показниками, що визначають зниження стомлення є такі умови:

- раціональна організація робочого місця, правильне розташу­вання на ньому обладнання щодо запобігання зайвих рухів.

- дотримування загального ритму працедіяльності, тобто чер­гування праці і відпочинку (пасивного чи активного) в залежності від умов праці.

- створення максимально сприятливої, комфортної робочої зони.

2.3. Метеорологічні умови виробничого середовища

Працездатність людини і її самопочуття залежать не тільки від складу повітря, але й від мікроклімату — комплексу фізичних фак­торів навколишнього середовища в обмеженому просторі (робочій зоні), який впливає на тепловий обмін організму. Фізичний стан повітряного середовища визначається сполученням температу­ри, вологості і швидкості руху повітря, а також температури на­вколишніх поверхонь.

Температура повітря відчутно впливає на самопочуття люди­ни та її працездатність.

Підвищення температури повітря уповільнює тепловіддачу орга­нізму людини, внаслідок цього підвищується температура орга­нізму, прискорюється серцебиття, підвищується потовиділення, погіршується уважність, розладнується координація рухів, змен­шується швидкість реагування організму на зорові і слухові под­разнення, настає швидке стомлення, а при найбільш несприят­ливих умовах — перегрів організму (тепловий удар).

Зниження температури також шкідливе для організму, адже настає його переохолодження, що призводить до розладнання кро­вообігу, зниженню імунобіологічних властивостей, до захворю­вання дихальних шляхів, а також ревматизму, грипу тощо.

Вологість повітря оцінюється кількістю в ньому водяної пари. Підвищення вологості повітря призводить до порушення термо­регуляції організму людини, до його перегріву при високій тем­пературі повітря та погіршення стану і працездатності.

Низька відносна вологість повітря призводить до прискорення тепловіддачі організму, що несприятливо при низьких температу­рах. Крім того, зниження відносної вологості повітря до 20% викли­кає неприємне відчуття сухості слизових оболонок верхніх дихаль- 11 их шляхів.

Рух повітря в залежності від температури може викликати різ- пий вплив на організм людини. При високій температурі повітря його рухомість сприяє збереженню хорошего самопочуття, поліп­шується тепловіддача організму. У холодний і перехідний періоди року велика швидкість руху повітря призводить до протягів і за­студних захворювань. Необхідно також враховувати, що для лю­дей у стані спокою швидкість повітря менше 0,1м/с відчувається в к застій, а вище 0,25 м/с — як протяг.

Усі вищевказані параметри повітря характеризують метеоро­логічні умови виробничого середовища і діють у взаємозв'язку на організм людини.