Проблеми фізіології, гігієни праці та основи страхування працюючих

Сучасні проблеми фізіології і психології праці

Перехід України від адміністративно-командної до ринкової економіки висуває щодо фізіології і психології праці нові завдання. Серед найважливіших теоретичних і практичних завдань варто виокремити такі:

- розробка фізіологічних та психологічних критеріїв оптимальної організації різних видів праці;

- обгрунтування методів ліквідації дефіциту м'язових навантажень і рухової активності працівника;

- гуманізація праці на підприємствах різних форм власності на основі впровадження санітарно-гігієнічних норм, техніки безпеки, раціональних режимів праці та відпочинку;

- розробка механізмів формування в людей психологічних установок на ринкову поведінку у сфері діяльності;

- вивчення мотиваційних механізмів підвищення ефективності праці;

- психологічне обгрунтування соціально-трудових відносин між суб'єктами ринку праці (роботодавцями та найманими працівниками);

- розробка критеріїв і шляхів забезпечення конкурентоспроможності людини на ринку праці;

- вдосконалення методів професійного самовизначення молоді;

- вивчення механізмів самореалізації особистості у трудовій діяльності, у тому числі в малому бізнесі й підприємництві;

- вдосконалення методів професійної орієнтації, переорієнтації та професійного добору;

- вдосконалення методів виробничого навчання;

- психологічні проблеми незайнятого населення та безробіття.

Реалізація цих завдань грунтується на таких фундаментальних теоретичних положеннях фізіології і психології праці, як працездатність, дієздатність, впрацювання, втома, відновлювальні процеси в організмі людини; трудове напруження і оптимальний його рівень; засвоєння ритму діяльності; закономірності динаміки психічних функцій працівника в різних видах професійної діяльності; вплив діяльності (або/і незайнятості) на формування та реалізацію особистісних властивостей людини.

На основі цих фундаментальних знань вирішуються прикладні проблеми фізіології і психології праці, пов'язані з психофізіологічним обґрунтуванням організації конкретної праці та соціально-психологічних аспектів життєдіяльності працівників.

Соціа́льне страхува́ння — фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту (включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби; повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.