Інформаційний чинник організації управління безпекою праці

Для створення ефективної системи управління охороною праці необхідна якісна, своєчасна і повна інформація про галузевий об'єкт. Всю інформацію, необхідну для СУОПГ, умовно можна поділити на нормативну і пізнавальну. Нор­мативна інформація дає уяву про необхідний стан об'єкту, а пізна­вальна дає характеристику його дійсного стану.

Нормативна інформація є досить стійкою, тобто такою, що відображає всі параметри і норми виробничого середовища згідно чинного законодавства за відповідний період часу для керованого об'єкту, а пізнавальна постійно змінюється.

Діяльність керівника будь-якого структурного підрозділу з охорони праці є нормативною тому, що вона регламентується рішення­ми різних державних і урядових органів. До нормативної інформації з охорони праці належать, перш за все, норми права. Вони встановлюються державними органами і спрямовуються на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням та на поліпшення умов праці.

Усі законодавчі акти, що визначають вимоги щодо поперед­ження травматизму і профе-сійних захворювань, утворюють один з розділів трудового права — розділ охорони праці.

Усі правові норми, що регламентують діяльність у сфері тех­нічної безпеки, забезпе-чують проведення єдиної загальнодержав­ної політики з найважливіших питань охорони праці та оперативно відображають вимоги законів.

Норми з охорони праці умовно можна поділити на дві групи.

До першої групи належать технічні норми, що визначають взаємовідносини людини з предметами та знаряддями праці. Вони є найбільш точними і однозначними.

До другої групи належать правові норми, що регламентують діяння та поведінку людини в умовах виробництва і, на відміну від технічних, є більш абстрактними.

Правові норми з охорони праці розробляються і затверджуються вищими державними органами. Ці документи є нормативними і обов'язковими для виконання всіма галузевими об'єктами госпо­дарювання.

До пізнавальної інформації з охорони праці належать чин­ники виробничого середовища, що дають можливість визначити ступінь їх відповідності нормативам.

Якщо відхилення з деяких питань охорони праці має місце у галузевих організаціях, то пізнавальна інформація є підставою для корекції та приведення їх до нормативних значень шляхом розроб­ки комплексу ефективних заходів. Тому ця інформація має бути своєчасною, достовірною і виражатися у тих самих одиницях, що і нормативна.

Сьогодні чітко визначена система збору, зберігання, переда­вання та використання інформації, а саме, про:

1. Рівень виробничого травматизму, загальних і професійних захворювань;

2. Стан санітарно-побутового забезпечення працюючих;

3. Рівень механізації та автоматизації виробничих процесів;

4. Стан будівель, споруд, обладнання, території;

5. Рівень організації праці, режим праці і відпочинку;

6. Рівень кваліфікації персоналу, стан трудової і виробничої дисципліни.

Джерелом пізнавальної інформації про стан охорони праці на галузевих об'єктах є: акти комплексних обстежень і перевірок, акти про нещасні випадки і професійні захворювання, приписи органів державного нагляду, акти розслідування аварій, пожеж і ін.

Вибір джерел та методів збору інформації залежить від спе­цифіки господарювання галузевих об'єктів (ремонтні майстерні, розчинно-бетонні вузли та ін.) та мети, яку ставить перед собою керівник структурного підрозділу.

Облік, реєстрація, зберігання і накопичення такої інформації (експеримент, анкетування, лабораторний аналіз, звіт та ін.) важ­ливі для системи управління охороною праці в галузі.

Планування заходів з охорони праці

Система планів з охорони праці окремого підприємства може включати:
-Перспективне планування (на період, більший одного року);
-Поточне планування (на рік);
-Оперативне планування (детальні плани, спрямовані на вирішення конкретних питань працеохоронної діяльності на підприємстві в короткостроковому, до одного року, періоді).
Метою планування є визначення необхідних вкладень у заходи з охорони праці для ефективного впливу на стан охорони праці.
Планування в охороні праці може включати:
-Визначення цілей працеохоронної діяльності на підприємстві та засобів їх досягнення;
-Вибір методів і базових показників, за допомогою яких може здійснюватися оцінка необхідних вкладень в охорону праці;
-Розрахунок суми вкладень у заходи з охорони праці та раціональний розподіл цієї суми за напрямками працеохоронної діяльності;
-Забезпечення організації контролю виконання плану (при необхідності здійснення коригування запланованих показників);
-Здійснення постійного контролю умов і безопасностітруда на підприємстві та оперативне реагування на відхилення від нормативних вимог.

Визначення цілей планування працеохоронної діяльності на підприємстві здійснюється з урахуванням наступних пріоритетів:
-Розробка стратеги щодо безпеки праці і виробничого середовища;
-Забезпечення повноцінної організаційної структури в охороні праці;
-Вибір методів і критеріїв оцінки виконання завдань охорони праці та забезпечення функціонування систем контролю.

Комплексний аналіз стану умов і охорони праці передбачає:
-Оцінку того, наскільки успішною є на сьогодні стратегія працеохоронної діяльності на підприємстві;
-Визначення сильних і слабких складових сьогоднішньої стратегії, зовнішніх позитивних і негативних факторів, які впливають на неї;
-Порівняльний аналіз працеохоронної витрат і визначення майбутніх стратегічних проблем з охорони праці на підприємстві.

20. Управління трудовою і технологічною дисципліною
Одним з вирішальних умов безаварійної й безпечної роботи є дотримання трудової і технологічної дисципліни в усіх ланках виробництва. Особливе значення має своєчасне і точне виконання чітко визначених обов'язків у сфері охорони праці та Правил безпеки всіма керівниками та робітниками. На вирішення цієї проблеми і спрямована система управління трудовою і технологічною дисципліною.
Практика, аналіз аварій і причин травматизму свідчать про те, що навіть в умовах технічно розвинутого виробництва не можна домогтися високого рівня безпеки праці без високої дисципліни і відповідальності кожного працівника, який бере участь у виробничому процесі, незалежно від займаної посади. Низький рівень дисципліни і недостатня відповідальність за доручену справу, невиконання обов'язків, вимог правил та інструкцій - одна з основних причин порушень, аварій і нещасних випадків.

Постійна робота по зміцненню трудової дисципліни є однією з найважливіших умов підвищення безпеки праці, поліпшення її умов, підвищення його комфортності і в кінцевому підсумку його продуктивності. Тому завдання зміцнення дисципліни праці та порядку - один з головних напрямків втілення в життя економічної і соціальної політики партії, підвищення ефективності та якості роботи, подальшого зростання добробуту радянських людей, збереження їх здоров'я та життя.
Для ефективного управління трудовою дисципліною колективам доцільно гармонійно поєднувати методи впливу на окремих працівників (виховання, переконання, заохочення, примус), зусилля по усуненню причин травматизму та профзахворювань, умов, що сприяють порушенням правил безпеки, поліпшенню планування, організації умов праці, матеріального стимулювання і т. д.

Виховна робота повинна поширюватися на робочих і інженерно-технічних працівників, молодих і досвідчених, проте підхід до різних груп трудящих повинен бути різним. Так, при роботі з молодими робітниками необхідно дохідливо роз'яснювати, що передбачливість і обережність - це не прояв боягузтва і що бездумна хоробрість часто є наслідком слабкості. Досвідчені ж робочі порушують правила в результаті переоцінки своєї досвідченості та звички до небезпеки. Тому при проведенні повторного чи позапланового інструктажу і в повсякденних розмовах їм треба пояснювати, що і досвідчені робітники порушують правила, що може призвести до аварії або травми.
Цю роботу повинні проводити посадові особи, причому один з найважливіших засобів виховання - особистий приклад.
Щоб у робітників формувалося правильне ставлення до вимог правил безпеки та норм виробничої санітарії необхідно розкривати органічний зв'язок безпеки і технології, а також обгрунтовувати неможливість тривало виконувати виробничі завдання з порушеннями правил безпеки; показувати на конкретних прикладах, що порушення не можуть довгий час залишатися без наслідків і неминуче закінчуються нещастям; роз'яснювати, що всі вимоги правил і норми, інструкцій та інших документів з безпеки праці грунтуються на конкретних випадках.