Алфавіт математичної мови

Математична мова будується за певними правилами з математичних знаків, що становлять її алфавіт. Алфавіт математичної мови, мови штучної, яка виникла у зв’язку з необхідністю точних, стислих формулювань математичних законів, правил, доведень, які повинні бути зрозумілі однозначно, включає математичні знаки (символи), які можна поділити на 5 класів:

1) знаки об’єктів:

· цифри: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 (знаки нумерації для запису чисел у десятковій системі числення); I, V, X, L, X.D, M (знаки римської нумерації);

· букви латинського алфавіту: А, В, С, …, X, Y, Z; a, b, c, d, …, x, y, z (для позначення змінних, множин, елементів множин, висловлень, геометричних фігур, тощо);

2) знаки операцій:

· знаки арифметичних дій: +, -, ×,:;

· знаки піднесення до степеня і добування кореня:

· знаки перерізу і об’єднання множин: та інші;

3) знаки відношень: <, =, >; ≤; ≥; ; ~ та інші;

4) знаки відображень:

· - позначення функції;

· - симетрія відносно прямої, відносно центра;

5) допоміжні знаки:

· дужки: { }, [ ], ();

· кома: «,»; крапка з комою: «;».

Є ще багато інших математичних символів. Історично символіка математики створювалась віками завдяки працям видатних вчених. Наприклад: Діофант (ІІІ ст.) ввів позначення змінних величин буквами; прописні букви латинського алфавіту ввів для позначень Р. Декарт (XVII ст.). Знак «дорівнює» (=) вперше ввів Р. Рекорд (XVI ст.), знаки «<», «>» - знаки нерівності, ввів англійський математик Гаріот, хоч самі поняття рівності і нерівності існували з далекої давнини.