Перелік елементів облікової політики підприємства

Складові елементи облікової політики	Нормативно-правове регулювання
1. Вибір організаційної форми обліку	Регулюється ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі – Закон) р.ІІІ, ст.8, п. 4
2. Вибір форми бухгалтерського Обліку	Закон, р.ІІІ, ст. 8, п. 5
3. Відповідальність керівника. обов’язки головного бухгалтера.	Закон, р.ІІІ, ст. 8, п. 6, п. 7
4. Технологія обробки облікової інформації	Закон, р.ІІІ, ст. 8, п. 5, абз. 4
5. Тривалість операційного циклу	П(С)БО 2 "Баланс"
6. Основні засоби: строки корисного використання; групи основних засобів; методи нарахування зносу; порядок переоцінки; порядок обліку витрат на ремонт;	П(С)БО 7 "Основні засоби" у відповідності п.7 – п. 14 по субрахунках та за п.5.1 у відповідності п. 26 у відповідності п. 16 – п. 21 у відповідності п. 14, п.15
7. Нематеріальні активи: визнання і оцінка методи нарахування зносу строк корисного використання	П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" у відповідності п.6 – п.18 у відповідності п.25 – п.31 самостійно обирається
8. Запаси: одиниця обліку запасів; методи списання при вибутті; порядок оцінки товарів в торгівлі.	П(С)БО 9 "Запаси" Найменування або група (вид) у відповідності п.16 – п.21 у відповідності п.22
9. Дебіторська заборгованість: порядок оцінки заборгованості; розрахунок резерву боргів.	П(С)БО10"Дебіторська заборгованість" у відповідності п.5 – п.7 у відповідності п.8 – п.12
10. Витрати: визнання витрат; групування витрат; калькування собівартості.	П(С)БО 16 "Витрати" у відповідності п.5 – п.9 у відповідності п.11
11. Метод визначення доходу	П(С)БО 15 "Дохід", п.10
12. Порядок ведення податкового обліку	Визначити методику накопичення інформації для складання податкової звітності.

Зразок варіанту наказу про облікову політику, сформований з урахуванням розглянутих її елементів, приведений у додатку Г. Обрані підприємством способи ведення обліку повинні застосовуватися, як правило, з 1 січня року, що йде за роком видання документа, який оформляє рішення про прийняття облікової політики. Однак в окремих випадках може визначатися інша конкретна дата початку застосування того чи іншого способу обліку.

Нові підприємства, що тільки створюються, повинні оформляти свою облікову політику по можливості в найкоротший термін. На початку діяльності підприємства, коли ще несформована структура бухгалтерії та недостатньо інформації про майбутній розвиток бізнесу, дуже важко визначитися з обліковою політикою. Оформлення облікової політики повинне бути зроблене в термін не пізніше 90 днів з дня придбання підприємством прав юридичної особи чи державної реєстрації.

Протягом року підприємство повинне строго додержуватися прийнятої облікової політики. Однак, оскільки його господарська діяльність – явище багатобічне й мінливе, то і його облікова політика не може залишатися незмінною. Порядок внесення змін регламентований спеціальним розділом П(С)БО 6 – "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

Відповідно до пункту 9 цього стандарту облікова політика може змінюватися, тільки якщо міняються статутні вимоги; міняються вимоги органа, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; зміни забезпечать більш достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства. Пункт 10 стандарту говорить, що не вважається зміною облікової політики її встановлення для подій чи операцій, що відрізняються за змістом від попередніх подій чи операцій; подій чи операцій, що раніш не відбувалися.

При необхідності можна внести зміни в облікову політику, але тільки з початку нового звітного року. У випадку зміни облікової політики в примітках до фінансової звітності варто розкрити причини і сутність зміни, суму коректування нерозподіленого прибутку на початок звітного року чи навести обґрунтування неможливості її достовірного визначення.

Особливу увагу необхідно приділяти відповідності облікової політики господарської ситуації. Зокрема, на облікову політику можуть вплинути такі події в господарському житті, як заборона чи обмеження тієї чи іншої діяльності; зміна умов договору, що укладаються з споживачами продукції робіт, послуг, у тому числі з державними органами, постачальниками матеріально-технічних ресурсів, послуг; введення і скасування державного регулювання цін на продукцію; реструктурування джерел формування фінансових ресурсів; зміна умов зовнішньоекономічного режиму; рівень інфляції тощо.

Усі зміни обраної облікової політики повинні бути обґрунтованими. Якщо міняються методичні способи ведення обліку, то це припускає наявність серйозних економічних факторів й перевагу використання нових способів. Обґрунтуванням переходу до використання нових технічних прийомів обліку може бути раціоналізація й оптимізація облікового процесу. В результаті реорганізації підприємства відбуваються зміни в організаційному аспекті системи обліку, зокрема може перетворитися структура бухгалтерської служби.

Наслідкизмін тих чи інших способів, що складають облікову політику підприємства, неоднакові. Якщо зміни стосуються її технічних і організаційних аспектів, то це в більшій мірі позначається на якісних характеристиках самого облікового процесу. Коректування ж методичних прийомів може відбитися на фінансових результатах діяльності підприємства й тим самим змінити картину майнового і фінансового положення підприємства, що в свою чергу, впливає на висновки і дії користувачів фінансової звітності.

У зв'язку зі зміною облікової політики підприємство повинне визначити порядок регулювання сумових різниць, що виникають при переході до використання нових способів ведення обліку. Іншими словами, необхідно вирішити, куди буде віднесена сумова різниця, що виникла: або включена у витрати виробництва, або віднесена на чистий прибуток, або капіталізована.

Так само, як і облікова політика, документальному оформленню підлягають і зміни в ній. Мається на увазі необхідність, крім відображення змін у примітках до фінансової звітності, видання відповідного розпорядницького документа і доведення його до відома всіх зацікавлених посадових осіб й інших працівників підприємства.

При тих чи інших змінах облікової політики особливо ретельно необхідно підходити до визначення дати, з якої в облікову практику вводиться новий прийом. Його ведення не повинне ускладнити обліковий процес чи перешкодити нормальному його ходу. Теоретично новий спосіб обліку можна ввести з будь-якої дати, обраної підприємством. Однак з погляду практики найбільш прийнятним моментом є 1 січня. Коректування облікової політики з початку нового звітного року забезпечує послідовність облікового процесу протягом року і більшу доказовість показників, що формуються у бухгалтерському обліку.

Прийнята підприємством облікова політика повинна розкриватися для зовнішніх користувачів фінансової інформації. При цьому під розкриттям інформації мається на увазі переказ її гласності. Необхідність у цьому пов'язана з призначенням фінансової інформації про діяльність підприємства. Щоб проаналізувати стан підприємства на основі його фінансової звітності, необхідно знати, як сформувалися ті чи інші показники, що призвело до їх зміни: реальне поліпшення-погіршення справ чи коректування методів розрахунку показників. Іншими словами, зацікавлений користувач бухгалтерської звітності повинен мати можливість зрозуміти й оцінити ті чи інші дані, включені до неї.

У звіті, що оприлюднюється, підлягають опису не всі складові облікової політики, а лише основні її положення. Під основними розуміються ті положення облікової політики, які істотно впливають на уявлення про майнове і фінансове положення підприємства, його результати діяльності, а також ті, котрі дозволяють зробити корисні висновки.

Розкриття інформації про облікову політику і її зміни у фінансовій звітності є передумовою порівняння діяльності одного підприємства в різні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств. Таким чином, користувачі здобувають можливість оцінити, наскільки порівнянні дані окремих статей фінансової звітності того чи іншого звітного періоду, того чи іншого підприємства.

Розкриття облікової політики в фінансовій звітності не виключає неправильного чи неточного відображення фактів господарської діяльності підприємства. Воно не знімає з підприємства відповідальності за порушення встановлених правил ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. У силу важливості наслідків прийняття облікової політики для внутрішнього життя підприємства і для зовнішніх користувачів бухгалтерська інформація є об'єктом пильного контролю з боку різних зацікавлених органів і осіб.

Внутрішній контроль облікової політики забезпечується службами внутрішнього аудита і ревізійною комісією. Служба внутрішнього аудита повинна зосередитися головним чином на відповідності облікової політики встановленому порядку обліку і звітності, обґрунтованості прийняття адміністрацією тих чи інших рішень з погляду впливу їх на кінцеві результати діяльності підприємства, а також точності втілення обраної облікової політики. Вона повинна спостерігати за обліковою політикою в інтересах власників підприємства, тобто за тим, наскільки прийняті дирекцією підприємства рішення реалізують цілі власників. Зовнішній контроль облікової політики, обраної підприємством, може бути здійснений незалежною аудиторською організацією, а також державними контролюючими органами, що володіють відповідними повноваженнями.

Інформація про облікову політику, як невід’ємна складова бухгалтерської звітності, є одним із об'єктів аудиторської перевірки. У процесі перевірки встановлюється відповідність обраної підприємством облікової політики характеру й умовам діяльності цього підприємства, а також діючим правилам його діяльності і загальновизнаним процедурам. Перевіряючи облікову політику, аудитор надає консультаційної допомоги підприємству. Друга сторона аудиторської перевірки облікової політики пов'язана з необхідністю відображення у звітності реального положення справ на підприємстві. Оскільки результати такої перевірки служать основою для дій контрагентів підприємства, то думка аудитора про облікову політику також дуже важлива.

Основою для аудиторського дослідження облікової політики є внутрішня документація підприємства, в тому числі проекти організації бухгалтерського обліку, організаційно-розпорядницька документація, внутрішні правила і регламенти, проектна документація на організацію автоматизованого ведення обліку, облікова документація, бухгалтерська звітність тощо. Аналіз усіх названих документів дозволить скласти досить повне уявлення про облікову політику і її реалізацію на практиці.

На відміну від аудиторського дослідження облікової політики підприємства контроль податкових органів переслідує лише одну мету – встановлення відповідності обраних підприємством способів ведення бухгалтерського обліку вимогам і розпорядженням податкового законодавства. При цьому очевидно, що податкові органи не хвилює проблема відповідності встановлених правил характеру й особливостям діяльності конкретного підприємства.