Тема 20

Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва

— Суть господарського механізму та його елементи.

— Господарський механізм та система управління економікою.

— Особливості ринкового механізму господарювання.

20.1. Загальна характеристика державного регулювання еко­номіки.

— Планування, програмування та прогнозування.

— Фінансова система і фінансова політика держави.

— Фіскальна політика держави.

— Грошово-кредитне регулювання.

— Удосконалення механізму господарювання в сучасній Україні.

20. 1. Суть господарського механізму та його елементи

Категорія господарського механізму належить до поверхових економічних відносин, на відміну, наприклад, від категорії влас­ності, яка відображає глибинні, суттєві сторони економічного житія. Як відмічалось вище, господарський механізм – це структурна складова економічної системи.

Під господарським механізмом розуміють сукупність органі­ці цій них структур і конкретних форм господарювання, методів управління і правових норм, за допомогою яких суспільство засто­совує економічні закони з метою впливу на стан економіки та вирішення завдань, що стоять перед нею.

Категорія «господарський механізм» співзвучна з такими по­няттями, як механізм господарювання, господарський організм, економічний механізм господарювання тощо. Господарський механізм являє собою конкретні форми виробничих відносин, виявляється за допомогою таких категорій, як ціна, прибуток, заробітна плата, план, норми й нормативи, фінанси, кредит, став­ка процента тощо.

Одночасно господарський механізм тісно пов'язаний з про­дуктивними силами, організаційною структурою виробницт­ва, суспільним поділом праці (спеціалізацією), концентрацією, централізацією та кооперуванням виробничих процесів.

Окрім того, господарський механізм містить у собі і надбу­довні явища, зокрема, правові форми, які регулюють трудові, майнові й інші відносини, структуру органів управління, фор­ми залучення працівників до управління виробництвом.

Таким чином, господарський механізм відображає певні сторони виробничих відносин, розвиток продуктивних сил та правові форми функціонування економіки.

Господарський механізм розглядають як механізм вияву дії об'єктивних економічних законів. У цьому механізмі можна виділити, як стихійне, так і свідоме начала.

Стихійне начало стосується дії законів як таких, без свідо­мого втручання людини. На наш погляд, стихійний елемент господарського механізму найповніше виявляється в ринково­му механізмі господарювання, тоді як свідомий елемент гос­подарського механізму в масштабі суспільства виявляється в державному регулюванні економіки.

У реальній дійсності в змішаній економіці одночасно діють як ринковий, так і державний механізми регулювання. При цьому слід мати на увазі, що одна й та сама економічна катего­рія може відображати як стихійний, так і свідомий елементи. Наприклад, ціна, будучи вільною ринковою категорією, ви­ступає як інструмент стихійного впливу на економіку, тобто інструмент її саморегулювання (ціна, як відомо, спонукає ви­робника збільшувати обсяг виробництва). Одночасно ціна може виступати й важелем свідомого впливу держави на економічні процеси: держава завдяки своїй політиці ціноутворення може сприяти вияву тих чи інших економічних процесів або стриму­вати його.

20. 2. Господарський механізм та система управління еконо­мікою

Господарський механізм часто зводиться до управління економікою. Під управлінням розуміють координацію зусиль багатьох працівників, сукупність форм і методів впливу на лю­дей у їх господарській діяльності для досягнення єдиної мети. Управлінець виконує роль узгоджувача дій різних працівників. 5а словами К.Маркса, скрипаль сам управляє собою, оркестр потребує диригента. Управління передбачає: розподіл праці, тобто кожний повинен виконувати певну роботу на своєму місці; повноваження й відповідальність працівників; дисцип­ліну; єдиноначальність і колегіальність у схваленні рішень; односпрямованість дій - усі виконують свою роботу заради єдиної мети; підпорядкованість інтересів окремої особи інтересам фірми; матеріальну зацікавленість (винагороду) і ієрархію - підпорядкування осіб зверху вниз; порядок; справедливість, стабільність робочого місця для персоналу; ініціативність пра­цівників; взаємодопомогу (корпоративний дух). Ці принципи сформував Файоль.

В управлінні виділяють тих, хто управляє, - це суб'єкт уп­равління, ітих, ким управляють, — це об'єкт управління. Виділя­ють також функції й методи управління. До функцій відносять планування, організацію, матеріально-технічне забезпечення, мотивацію, реалізацію й збут, організацію праці і професійну підготовку (на підприємстві).

Методи — це способи впливу на людей. Виділяють: адміні­стративні методи, економічні методи та методи морально-пси­хологічного впливу.

Організацію управління можна представити як лінійну, функціональну та ін. Лінійна система управління передбачає підпорядкування одних іншим, функціональна система управління - коли працівники підрозділів виконують одні і ті самі функції - планування, економічну, фінансову, постачання, роботи з персоналом, оплати праці тощо. Керівники лінійних підрозділів відповідають за стан справ у своєму підрозділі і наділені певними адміністративно-юридичними правами, керів­ники функціональних підрозділів такими правами не володіють, а обмежуються лише методичними рекомендаціями щодо вико­нання відповідної функції.

Найповніше управління в ринковій економіці виявляється у формі менеджменту.